Тема № 5 “Сутність та принципи навчання військовослужбовців”

= Вступ.

= 1 питання: Значення військово-педагогічних знань у діяльності офіцера;

= 2 питання: Принципи навчання особового складу;

= Заключення.

ЛІТЕРАТУРА:

• Военная психология и педагогика: учебное пособие / под ред. Барабанщикова А.В. / М.: ВИ. – 1986 с.

• Малопурин И.И. Психологические основы обучения воинов Сух в. – М: ВИ. 1983 – с

• Ващенко Т. Загальні методи навчання. – К.: 1997, с

• Военная психология и педагогика: учебное пособие / под ред. ген-п-ка Кулакова В.Ф. / изд. "Совершенство". – М. ; 1998, с 143-186 .

ВСТУП:

Навчання воїнів Збройних Сил України організовується та здійснюється на засадах Конституції та законів України, вимог Воєнної Доктрини України.

Навчання воїнів Збройних Сил України за своєю сутністю є соціально-педагогічний процес. Він реалізує чотири функції:

1. Освітню – озброєння воїнів системою знань, навичок і вмінь;

2. Виховну – формування якості особистості військовослужбовців і військових колективів;

3. Розвитку – розвиток інтелектуальних і фізичних сил воїнів.

4. Психологічної підготовки – формування у воїнів внутрішньої психологічної готовності до рішення бойових та службових задач.

Усі ці функції взаємопов’язані між собою і взаємообумовлені. Освітня функція є базовою.

Важливою рисою сучасного розвитку Збройних Сил України є постійне вдосконалення бойової готовності військ, військової майстерності особового складу.

Мета лекції:

1. Розкрити сутність розділу програми військової підготовки “Методика роботи з гуманітарних питань”, його структуру особливості, закономірності і завдання.

2. Дати характеристику та викласти основні вимоги кожного принципу навчання.

3. Виказати рекомендації щодо методики реалізації принципів навчання на практиці.

1-е питання: Предмет і завдання розділу програми. Значення військово-педагогічних знань у діяльності офіцера.

Розділом програми “Методика роботи з гуманітарних питань”" є вивчення студентами сутності та принципів військово-педагогічного процесу, його закономірностей, форм та методів організації навчання і виховання військовослужбовців. Науковою основою курсу є ДИДАКТИКА, яка є складовою частиною військово-педагогічного процесу і досліджує сутність процесу навчання воїнів та військових колективів, а також теорію і методику виховання.

В підготовці фахівця дисципліна займає одне з провідних місць: вона забезпечує випускників інституту знаннями, навичками та вміннями, необхідними для успішного навчання, виховання особистості воїна та військового колективу.

Дисциплінами, які забезпечують курс є: "Філософія", "Основи психології і педагогіки", "Соціологія", "Політологія".

Знання дисципліни "Військове навчання та виховання" використовується в дисциплінах: "Тактика", "Управління повсякденною діяльністю підрозділів у мирний час", "Статути Збройних Сил України та їх практичне застосування".

Основними завданнями предмету є:

1. Засвоєння основ організації навчального процесу методів та форм проведення занять з підрозділами.

2. Вивчення і застосування на практиці різних організаційних форм виховної роботи з підлеглими.

3. Оволодіння методикою проведення культурної та духовно-освітньої роботи з особовим складом.

4. Вміти в практичній діяльності застосовувати вимоги керівних документів з питань бойової підготовки та виховної роботи.

5. Оволодіння методикою аналізування ефективності виховної роботи в підрозділі, та її впливу на формування необхідних морально-бойових психологічних якостей військовослужбовців.

6. вміти проводити заняття з бойової та гуманітарної підготовки, перевіряти ї оцінювати знання, навички та вміння особового складу, культурно-освітню та виховну роботу у підрозділі.

Як ми вже казали педагогічними проблемами організації і підвищення ефективності процесу навчання у ЗСУ безпосередньо займається розділ військової педагогіки – ДИДАКТИКА.

ДИДАКТИКА - як складова частина військової педагогіки розробляє теорію навчання військовослужбовців та військових колективів.

Вона вивчає:

• закономірності, принципи, методи і форми бойової і гуманітарної підготовки воїнів і підрозділів;

• розробляє рекомендації по формуванню УЗС необхідних для бою знань, навичок, вмінь та високих морально-бойових якостей.

В структурному плані військова дидактика (теорія навчання воїнів і військових колективів) вивчає:

• принципи навчання;

• методи навчання;

• форми навчання;

• методику перевірки і оцінки знань, навичок, вмінь

На підставах дидактики по кожному учбовому принципу розробляються часні методи.

Як теоретична основа методик навчання, військова дидактика:

• визначає загальні вимоги до методик навчання;

• орієнтує методики навчання на виявлення та всебічне врахування специфічних завдань і умов, характерним тим чи іншим конкретним дисциплінам.

Методологічною основою є – діалектичний матеріалізм, теорія пізнання;

Природно-науковою основою військової дидактики складає – вчення І.П. Павлова о закономірностях вищої нервової діяльності.

У структурному плані навчання є: двобічний активний процес діяльності командира – Який навчає та його підлеглих – яких навчають. Діяльність командира (що навчає) має назву – ВИКЛАДАННЯ, а підлеглих (ті, що навчаються) – ВЧЕННЯМ.

Викладання та вчення – дві сторони цілісного процесу навчання. У своїй діалектичній єдності викладання та вчення спрямовані на те щоб ті, хто навчається оволоділи системою знань, навичок, вмінь, передбачених програмою.

Навчання воїнів – закономірних діалектично розвиваючий процес. у цьому процесі своєрідно виявляються закономірності:

• суспільного розвитку;

• пізнавальної діяльності людей;

• формування особистості;

• суспільної психології, фізіології

Разом з тим НАВЧАННЯМ має свої закономірності зв’язки з різними явищами суспільності зв’язки з різними явищами суспільного життя та військової справи, а також з іншими педагогічними процесами (вихованням, самовихованням, психологічною підготовкою).

Нарешті, НАВЧАННЯ має свої педагогічні ЗАКОНИ:

• відповідальність впливу викладача характеру діяльності, здібностям та моделювання діяльності викладача та студента;

• моделювання діяльності викладача та студента відповідно з вимогами сучасного бою;

• єдність навчання, виховання, розвитку та психологічної підготовки особового складу;

• відповідність впливу викладача характеру діяльності, а також спрямуванням студентів до знань, навичок, вмінь, тощо.

Закони навчання – це закони діяльності людей, у них відбивається єдність об’єктивного та суб’єктивного суттєвих необхідних, міцних зв’язків і вольової свідомості діяльності людей.

Усі ці закони діалектичного взаємопов’язані.

Тому знання законів та закономірностей процесу навчання допомагає офіцеру правильно визначити важливі шляхи та засоби учбової діяльності з підлеглими.

Силами, які рухають процес навчання є присутні йому внутрішні (суперечки):

основними з них є:

1. протиріччя між впливом викладача та можливостями студентів;

2. між впливами сучасного бою та ступеню моделювання умов діяльності викладача та студентів на заняттях;

3. між викладанням та навчанням;

4. індивідуальною та колективною підготовкою;

5. теоретичною та практичною навчальною роботою тих хто навчається;

6. між знаннями студентів та їх вмінням, тощо.

Протиріччя для навчаємих та навчающих виступатимуть у вигляді певних труднощів. Спеціальні дослідження показують, що труднощі навчання перетворюються у рухову силу при наступних умовах:

1. розумінні труднощів та необхідності їх подолання навчаємими;

2. посильність, домірність труднощів пізнавальним та фізичним можливостям навчаємих;

3. обумовленість та підготовленість протиріччя ходом навчання, його логікою;

4. усунення з поля зору навчаємого на першому етапі вивчення нового матеріалу, усього, що відволікає від пошуків рішення пізнавальної задачі.

Долаючи труднощі навчання, вирішуючи його протиріччя навчаємі оволодівають певними знаннями, навичками та вміннями, які у сукупності складають зміст навчання. Вони є результат теоретичної та практичної діяльності людей.

Навчання, як відмічалось – двобічний процес. Тому якість навчання його діловитість залежить не тільки від ретельності навчаємих, але і від роботи офіцера, виконуючого роль викладача, від того як він уявляє собі сутність навчання, як розуміє і вирішує своє задачі.

Дослідження показують, що деякі товариші під навчанням розуміють просто передачу знань, навичок, умінь однією людиною – іншим людям. Це глибоко помилкове уявлення.

Ще Плутарх справедливо казав, що "Голова навчаємого – це не посудина, яку треба наповнити, а факел який треба запалити".

Сенс цього речення полягає у тому, що в процесі навчання необхідно добитись активної роботи навчаємих, збуджувати їх самостійно набувати необхідні знання, навики, уміння.

Яке значення мають військово-педагогічні знання офіцера? Ефективність, якість опанування знаннями, навичками, уміннями залежить від багатьох психолого-педагогічних умов, серед яких особа роль належить:

по-перше: розвитку у воїнів повноцінних, суспільно-значних мотивів учбової діяльності;

по-друге: забезпеченню позитивної емоційної насиченості занять та навчань, ефективного контролю та самоконтролю;

по-третє: навчанню воїнів вмінню набувати самостійно знання, швидко орієнтуватися у різній інформації;

по-четверте: навчання на високому рівні інтелектуальних, вольових та фізичних труднощів;

по-п’яте: усвідомлення навчаємими значення та сутності учбової праці і необхідності вести самим тощо.

Ці пов’язані між собою та взаємообумовлені функції офіцер здійснює з урахуванням змісту учбового матеріалу, ступені підготовки та розвитку підлеглих, а також умов, у яких вони знаходяться. При цьому офіцер виступатиме поперед усіх як організатор діяльності підлеглих.

Саме ця діяльність офіцера та навчаємих приводить від незнання до знання, від невміння до уміння, від уміння до майстерності., що використовується у практичній діяльності.

Висновок по 1-ому питанню:

1. Військове навчання та виховання має структуру, особливості, закономірності та завдання;

2. Навчання воїнів – це організований і цілеспрямований процес пізнавальної і службово-бойової діяльності, що охоплює спільну роботу навчающих і навчаємих по опануванню системою З.Н.У. і формування морально-бойових якостей необхідних для успішного захисту Батьківщини.

2-е питання: Принципи навчання особового складу.

Вчення про принципи займає одне з центральних місць в військовій педагогіці.

Теорією і практикою доказано, що успішна діяльність командирів, вихователів по навчанню особового складу можлива тільки при умові додержання ними дидактичних принципів.

Поняття "принцип" в логічному осмислені служить початком або базисом для організації діяльності, керівництва, для міркування, доказів наукового дослідження.

принципи існують для того, щоб їх застосовували відповідно з їх вимогами. Вони втрачають свою силу, якщо, не проводиться в життя, не реалізуються на практиці.

Визначаючи принципи, керуючись їх вимогами, люди надають своїй діяльності цілеспрямований логічний послідовний організований початок.

Про роль "принципів" М.Г. Чернишевський писав: "…в кого не вияснені принципи у всій логічній повноті і послідовності, в того не тільки в голові сумбур, а й в діях нісенітниця." (М.Г. Чернишевський ізбр. соч. т.ІІ кн., 1М.,1937 р., с. 435-436)

Військова педагогіка, досліджує закономірності процесу навчання, аналізуючи його конкретні особливості, виділяє ряд його умов, від яких залежить успіх педагогічної діяльності у військах, й формує їх у виді принципів.

Принципи навчання – це такі керівні педагогічні положення, які відбивають закономірності воєнно-педагогічного процесу і визначають діяльність навчаємого (викладача) по озброєнню навчаємих знаннями, навичками і уміннями.

Сучасна воєнна дидактика виділяє наступну систему принципів навчання: