- •Українська мова – національна мова українського народу.
- •Зародження української мови. Українська мова під впливом київської русі. Поняття «рідної мови».
- •11.2. Дія кримінального закону в просторі, по колу осіб в часі……………………………………………………………………
- •Українська мова – національна мова українського народу.
- •Розвиток професійних навичок юристів
- •2. Походження української мови, її зв'язки з іншими слов'янськими мовами
- •3. Українська мова—національна мова українського народу. Діалекти української мови
- •2. Південно-західний діалект
- •3. Південно-східний діалект
- •4. Українська літературна мова та її норми.
- •5. Стилі сучасної української літературної мови
- •Розвиток професійних навичок юристів . Виникнення та історичний розвиток держави і права. Суспільна влада і соціальні норми за первіснообщинного ладу.
- •А). Держава і право різних суспільно-економічних формацій.
- •Б). Перспективи історичного розвитку держави і права.
- •Термінологічний словник професійної лексики
- •Зародження української мови . Українська мова під впливом київської русі. Поняття «рідної мови»
- •1. Зародження української мови та писемності
- •2. Українська мова в київській русі
- •3. Українська мова хііі — хvі ст.
- •4. Українська мова хvіі — хvііі століття: спроба правопису хіх століття.
- •5. Українська мова під впивом росії
- •6. Розвиток української та російської мов
- •7. Поняття «рідна мова»
- •Розвиток професійних навичок юристів . Основні права та обов'язки громадян україни. Громадянство україни. Єдність і відмінність понять людина, особа, громадянин.
- •11. Кримінальна відповідальність. Поняття кримінальної відповідальності кримінального права
- •11.1. Кримінальний закон
- •11.2. Дія кримінального закону в просторі, по колу осіб, в часі
- •11.3. Поняття і ознаки злочину
- •11.4. Суб'єкт злочину
- •11.5. Умисел та необережність як форми вини. Випадок.
- •11.6. Стадії вчинення злочину. Добровільна відмова.
- •11.7. Відповідальність за співучасть у вчиненні злочину.
- •11.8 Поняття, мета і види кримінального покарання.
- •11.9. Умовне засудження.
- •11.10. Примусові заходи виховного характеру.
- •11.11. Амністія і помилування.
- •11.12. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •Термінологічний словник професійної лексики
11.8 Поняття, мета і види кримінального покарання.
За вчинення злочину, як правило, призначається кримінальне покарання. Воно як специфічний правовий захід характеризується такими ознаками:
1) призначається лише за вчинення злочину;
2) призначається лише судом або суддею одноособово від імені держави;
3) застосовується лише на підставі закону—суд не може обирати вид і міру покарання на свій розсуд, а виходить з тих покарань, які передбачені за конкретний злочин у статті КК України;
4) полягає у застосуванні до засудженого певних обмежень, страждань у вигляді позбавлення чи обмеження особистої свободи, вилучення майна, позбавлення певних прав, а у виняткових випадках — навіть позбавлення життя.
Мета, яка стоїть перед покаранням, проголошена ст. 22 КК України. Покарання покликане виправити й перевиховати самого засудженого, вплинути на інших осіб, щоб вони не вчиняли злочини.
КК передбачає різноманітні види покарання, які в порядку від більш суворого до менш суворого перелічені в ст. 23 КК України: 1) позбавлення волі; 2) виправні роботи без позбавлення волі; 3) позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) штраф; 5) громадська догана. До військовослужбовців строкової служби може також застосовуватися покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон. Крім названих основних покарань до засуджених можуть застосовуватися такі додаткові покарання: 1) конфіскація майна; 2) позбавлення військового або спеціального звання; 3) позбавлення батьківських прав (законодавча характеристика кожного з названих покарань міститься в ст. 24—38 КК України).
Не включена в цей перелік лише виняткова міра покарання — смертна кара, яка в мирний час може бути застосована лише за вчинення злочинів, передбачених ст. 58, 59, 60, 93, 190 1 КК України.
Кримінальний закон не передбачає якоїсь однієї, чітко визначеної міри покарання за окремі види злочинів, а встановлює верхню й нижню межі покарання або кілька можливих видів покарання. Конкретну міру покарання визначає суд.
Якщо особа вчинила кілька злочинів чи засуджується неодноразово, то покарання спочатку призначається окремо за кожний злочин, а згодом визначається остаточне покарання на підставі положень, які містяться в ст. 42, 43 КК України.
11.9. Умовне засудження.
Застосування умовного засудження є проявом гуманізму кримінальної політики держави. Воно має важливе значення для виховання винних у скоєнні злочину, сприяє профілактиці злочинів.
Умовне засудження (ст. 45 КК України) може застосовуватися судом не до всіх осіб, які скоїли злочин. Як правило, воно застосовується до осіб, які скоюють злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки і в рідкісних випадках до тих осіб, які скоїли інший, як правило, нетяжкий, злочин. Не застосовується умовне засудження до осіб, які скоїли тяжкі і особливо тяжкі злочини.
Крім того, умовне засудження може бути застосоване, якщо при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт суд, враховуючи обставини справи і особу винного, прийде до переконання про недоцільність відбування винним призначеного покарання. При цьому суд постановляє не приводити вирок у виконання, якщо протягом іспитового строку (до трьох років) засуджений не вчинить нового злочину і зразковою поведінкою та чесною працею виправдає виявлене йому довір'я. Якщо умовно засуджений цього довір'я не виправдає, то суд виносить ухвалу про скерування засудженого для відбування покарання, призначеного судом.