11.3. Поняття і ознаки злочину

Теорія кримінального права включає в поняття злочину наступні чотири ознаки:

1. Злочин — це діяння (дія або бездіяльність), яке заподіює велике зло, шкоду для всього суспільства, а не лише для окремого потерпілого, або, як говорять юристи, злочин є суспільно небезпечним діянням. Якщо через малозначність те чи інше діяння не становить суспільної небезпеки, то воно не визнається злочином, про що вказано в ч. 2 ст. 7 КК України. Наявність чи відсутність суспільної небезпеки — це головна ознака, за якою злочин відрізняється від інших правопорушень: адміністративних, дисциплінарних, цивільно-правових.

2. Злочин — це діяння, яке пряжмо передбачене кримінальним законом, тобто кримінально протиправне діяння. Отже, злочином може бути визнане лише таке діяння, за яке закон встановлює кримінальну відповідальність. Діяння ж, не передбачені кримінальним законом, хоча б вони й становили небезпеку для суспільства, не е злочинами.

Стосовно названих двох ознак слід зробити одне застереження. Необхідно пам'ятати про наявність обставин, які виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння:

а) заподіяння шкоди злочинцеві при обороні від нього — необхідна оборона;

б) заподіяння шкоди злочинцеві при його затриманні — затримання злочинця;

в) заподіяння шкоди для того, щоб відвернути загрозу ще більшої шкоди — крайня необхідність. Вчинення діянь, які формально містять ознаки злочину в стані необхідної оборони, крайньої необхідності та при затриманні злочинця, не тільки не є суспільне небезпечне, а, навпаки, корисне для суспільства, оскільки дає змогу кожному громадянину, в тому числі й неповнолітньому, боротися зі злочинністю, не боячись відповідальності за вимушене заподіяння шкоди. Щоправда, при цьому КК висуває деякі умови, за наявності яких: такі дії будуть правомірними (ст. 15, 16 КК України). Умисне ж перевищення дозволених меж оборони є злочином й тягне кримінальну відповідальність, хоча й менш сувору (див., наприклад, ст. 97, 104 КК України) .

3. Злочин — це діяння винне, тобто вчинене з умислом чи з необережності. Кримінальний закон не дає визначення вини, але називає дві її форми — умисел і необережність і вказує їх ознаки. Зміст же ознак умислу та необережності розкриває теорія кримінального права.

4. Злочин — це діяння кримінально каране, тобто за його вчинення передбачається застосування найсуворіших заходів державного примусу — кримінальних покарань.

Для того щоб діяння було визнане злочином, потрібна наявність усіх чотирьох ознак у сукупності (суспільної небезпеки, кримінальної протиправності, вини й кримінальної караності). Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає можливість вважати скоєне злочином, годі може наставати не кримінальна відповідальність, а інші види правової відповідальності.

Підсумовуючи, зазначимо, що злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, її політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

За характером небезпеки (тяжкості) розрізняють такі види злочинів:

а) особливо тяжкі злочини;

6) тяжкі злочини;

в) середньої тяжкості злочини;

г) злочини, які не становлять великої суспільної небез­пеки.