Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lektsiyi_1_2_Usni_temi_terminiMicrosoft_Office(...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
141.06 Кб
Скачать

7. Поняття «рідна мова»

Що ж таке рідна мова? Яку мову вважати рідною? Хоч один підручник української мови для шкіл дасть відповідь на це питання? Не знайдемо ми відповіді на нього ні в підручниках мовознавства, ні в багатьох словниках. Визначення рідної мови є у Д. Розенталя і М. Теленкової “Язык, усваиваемый ребенком в раннем детстве путем подражания окружающим его взрослым”. Але воно не дає вичерпної відповіді на поставлене запитання. А як же бути, коли дитина з раннього дитинства виховувалась у чужорідному мовному середовищі? На жаль, багато мовознавців забуває про те, що рідна мова закладена в людині генетично. Сучасна електроніка фіксує особливості національного плачу новонародженої дитини.

То чи маємо ми право байдуже ставитись до свого національного генетичного коду? Чужа мова, насаджена в ранньому віці, гальмує розумовий розвиток дитини: “... учені підтвердили геніальний здогад Вільгельма Гумбольдта, висловлений у ХVІІІ ст., що мова у вигляді коду існує в нейроклітинах людського мозку і генетично передається від батьків до дітей. Навчання мови дитиною йде як розшифрування коду. Мало того, мозок людини має ділянки, функціональне призначення яких запрограмоване на майбутнє”.

Як стверджував видатний мовознавець Олександр Потебня, мислення дитини повинно формуватися на ґрунті рідної мови, і поки воно не дозріло, поки не сформувався остаточно мовно-розумовий апарат, двомовність є шкідливою. Давно помічено, що маленькі діти, коли вчаться розмовляти, самі створюють слова та їх форми іноді несвідомо за принципами давньоруської мови. Це ще один доказ того, що мова передається генетично з роду в рід, від дідів і прадідів онукам. Павло Мовчан пише у своїй статті: “Мова — це п’ята ефірна стихія, яка облягає національний простір, і зменшення її сфери призводить до утворень своєрідних озонних отворів, через які вривається чорна енергія, що деморалізує народ... Мова — це певним чином і антропологія. Зміна мови не може не позначитись на зміні антропологічного типу. Зменшується об’єм пам’яті, відповідно зазнають змін і півкулі мозку. Якщо замість 40 найменувань криги у балкарців чи 30 назв снігу у ненців вживається лише одна — просто “сніг”, і просто “крига”, то, зрозуміла річ, це не може не позначитись на всіх параметрах того чи того генотипу”.

Теза про існування двох “рідних мов”, що насаджувалися всім поневоленим народам, за своєю сутністю є антилюдською і протиприродною. Двох рідних мов не існує, як не існує двох рідних матерів. Рідна Мова і Звичай зберігає енергію нації”.

Розвиток професійних навичок юристів . Основні права та обов'язки громадян україни. Громадянство україни. Єдність і відмінність понять людина, особа, громадянин.

Роль особи в суспільстві і державі завжди залежить від характеру суспільних відносин. Особа — не абстрактна категорія, вона формується в певному суспільстві, перебуває в певному зв'язку з ним і державою. Щоб встановити, яке місце посідає особа в суспільстві, необхідно, зокрема, з'ясувати, яке місце посідає вона у виробництві, розподілі благ суспільства, в управлінні суспільними та державними справами.

Розглядаючи питання про особу, відзначають, що людина — це розумна суспільна істота, яка живе в певному соціальному середовищі, є членом сім'ї, представником соціальної групи, нації тощо.

Відносини між громадянином і державою в своїй основі виходять із відносин між особою та суспільством. Ось чому приналежність людини до суспільства є первинною, а до держави — похідною. Якщо поняття особа охоплює як громадян України, так і іноземців, осіб без громадянства, котрі проживають на території держави, то поняття громадяниносіб, які мають правовий зв'язок з конкретною державою (наприклад, громадянин України, громадянин США). Ось чому не можна змішувати чи ототожнювати поняття людина, особа і громадянин. Як правило, поняття особа пов'язують із положенням людини в суспільстві, а поняття громадянин з його положенням у державі. Держава наділяє правами і свободами не особу, а громадянина. Громадянином держави особа є не тому, що проживає на її території, а тому, що існує постійний зв'язок між особою і державою, який становить зміст громадянства.

Громадянство і підданство. Термін громадянство має два основні значення: по-перше, громадянство як форма зв'язку між особою і державою, по-друге, громадянство як правовий інститут.

Поняття громадянство визначають як правовий зв'язок між особою і державою, внаслідок якого вона володіє всіма правами і свободами, користується захистом держави і має щодо неї обов'язки. Дія законів поширюється на кожного громадянина України: незалежно від того, де він перебуває — на території України чи за кордоном, він не звільняється від виконання своїх обов'язків, користується захистом і заступництвом держави.

Інститут громадянства в законодавстві України. Правове положення громадянина в Україні регулюється характером відносин, які існують між особою та суспільством, громадянином і державою. Зміст конкретних зв'язків особи і держави визначається насамперед наявністю чи відсутністю громадянства України. Від цього залежить не тільки характер зв'язків, але й обсяг прав, свобод та обов'язків громадянина.

Володіння громадянством України має для особи низку правових наслідків. По-перше, на неї поширюється юрисдикція держави як на території України, так і поза її межами; по-друге, їй надаються в повному обсязі права та свободи і покладаються обов'язки; по-третє, їй гарантується захист прав і законних інтересів як всередині держави, так і за її межами

Інститут громадянства України становлять норми, які регулюють відносини і зв'язки між Українською державою і особами, котрі проживають на території України і утворюють її населення (майже 47 млн. осіб.). Населення України— це громадяни України, іноземці (громадяни інших держав, які постійно проживають на її території, та особи без громадянства, біженці).

У сукупності громадяни України утворюють народ України. Народ, на відміну від населення держави,— категорія політична. Оскільки народ в Україні володіє усією повнотою державної влади, приналежність до нього становить Основу українського громадянства.

Громадянство України є складовим елементом правового статусу і водночас самостійним державно-правовим інститутом.

Декларація про державний суверенітет України та перші акти, прийняті після неї, заклали фундамент українського законодавства про громадянство, проголосивши цілком нові відносини людини з демократичною правовою соціальною державою.

Закон «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991 р. закріпив невід'ємне право людини на громадянство. Згідно з цим законом, ніхто не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство; громадянство зберігається при

одруженні, розірванні шлюбу; громадянин не може бути виданий іншій державі; в Україні, до складу якої входить Республіка Крим, встановлено єдине громадянство.

До громадян України належать:

а) особи, які на момент набрання чинності цього Закону проживали в Україні незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної приналежності, освіти, мови, політичних поглядів і релігійних переконань, роду та характеру занять, які не є громадянами інших держав і які не заперечують проти набуття громадянства України;

б) особи, які працюють за державним скеруванням, проходять військову службу або навчаються за межами України за умови, якщо вони народилися чи довели, що постійно проживали на її території, не перебувають у громадянстві інших держав, не пізніше як через два роки після набуття чинності цим законом виявили бажання стати громадянином України;

в) особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону.

Закон України про громадянство виходить із невизнання за громадянином України одночасної приналежності до громадянства іншої держави. Чинне законодавство допускає подвійне громадянство лише на підставі міжнародних договорів з питань подвійного громадянства.

Іноземні Громадяни та особи без громадянства можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України за умов: 1) відмови від іноземного громадянства; 2) постійного проживання на території України протягом останніх п'яти років; 3) володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування; 4) наявності законних джерел для існування; 5) визнання та виконання Конституції України.

До громадянства України не приймаються особи, які вчинили злочини проти людства чи здійснили геноцид, чинили насильницькі дії проти національної державності України, засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини.

Вихід із громадянства України здійснюється за клопотанням особи в порядку, встановленому цим Законом. У виході можна відмовити, якщо особа, котра порушила клопотання, має невиконані зобов'язання перед державою або майнові зобов'язання, з якими пов'язані істотні інтереси громадян чи державних організацій.

Вихід не допускається, якщо особа притягнута до кримінальної відповідальності як звинувачений або щодо неї винесено вирок суду, який набрав законної сили й підлягає вико­нанню.

Втрата громадянства України може наступити:

1) внаслідок вступу особи на військову службу, службу в органи безпеки, поліції, юстиції або в інші органи державної влади та управління інших держав без згоди на це державних органів України;

2) якщо громадянство набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) якщо особа, котра перебуває за межами України, не стала на консульський облік протягом п'яти років.

Подання заяви в належній формі на ім'я Президента України з питань громадянства здійснюється через органи внутрішніх справ за місцем проживання заявника.

Документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України, який видається після досягнення 16 років.

Громадянство дітей і його залежність від громадянства батьків. Дитина, батьки якої на момент народження перебували у громадянстві України, є громадянином України незалежно від того, чи вона народилася на території України, чи за її межами.

При різному громадянстві батьків, один з яких на момент народження перебував у громадянстві України, дитина є громадянином України: якщо вона народилася на території України або якщо вона народилася за межами країни, але батьки або один з них у цей час постійно проживали на території України.

При різному громадянстві батьків, з яких один на момент народження дитини перебував у громадянстві України, а в цей час батько й мати постійно проживали за межами України, громадянство дитини, яка народилася за межами України, визначається за письмовою згодою батьків.

Дитина, яка народилася на території України від осіб без громадянства, котрі постійно проживають в Україні, є громадянином України.

При зміні громадянства батьків, внаслідок чого обоє батьки стають громадянами України або виходять з громадянства України, змінюється відповідно громадянство дітей, які не досягли 14 років; громадянство дітей у віці від 14 до 18 років може змінюватись лише за їх згодою.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]