12. Методика організації формувального етапу експерименту

Формувальний етап експерименту є ядром педагогічного експерименту. Він організовується на основі висновків із попереднього вивчення стану проблеми та аналізу результатів констатації. У процесі формуючого етапу експерименту дослідником вирішуються поставлені завдання. Саме їх розв'язання є метою і наслідком дослідження. На цьому етапі перевіряється цінність розробленої методики, її окремих компонентів - прийомів та методів виховання й навчання. Результати, отримані під час розв'язання завдань, є матеріалом для формулювання проміжних і остаточних висновків.

Експеримент будується на основі наукового передбачення гіпотези. Під час експерименту вона перевіряється та, в разі потреби, здійснюється її коригування. У ході побудови методики та організації формуючого етапу експерименту доцільно провести його структурування і виділити в ньому послідовні етапи здійснення роботи.

Підготовчий етап - визначаються методи і прийоми, що використовує дослідник для залучення школярів чи студентів до необхідного виду діяльності, в якому здійснюватиметься подальша формуюча робота; власне експериментальний етап, в ході якого буде апробований новий зміст навчального матеріалу або нові методи навчання та виховання (чи їх комбінація), ефективність використання нестандартних форм організації роботи  тощо. Описуючи формуючий етап експерименту, необхідно не лише показати систему роботи й обґрунтувати передбачувану ефективність використання того чи іншого елементу впливу на педагогічний процес. Студенту необхідно довести, чим запропонована методика відрізняється від методики роботи в контрольній групі. Важливо вказувати на ті недоліки й ускладнення, які зустрілися в процесі роботи, пояснити, чому вони виникли, а також якими педагогічними заходами були усунені.

13. Робота з літературними джерелами.

До теоретичних методів дослідження, які дозволяють забезпечити новизну проблеми, проникнути у закономірності процесів виховання і розвитку відносять роботу з літературними джерелами: державними документами про освіту, історико-педагогічною та науковою літературою із суміжних наук, архівними документами, педагогічною періодичною пресою (газетами, журналами, альманахами, бюлетенями), літературними записами фольклорних творів, — яка передбачає знайомство дослідника зі станом питання в історичній спадщині.

Однак теоретичне дослідження значно складніше, ніж просто вивчення спеціальної літератури. В ньому необхідно постійно проводити причинно-наслідковий аналіз педагогічних явищ, співставляти, порівнювати, переходити від абстрактного до конкретного, узагальнювати, робити висновки. Але для успішного застосування усіх методів необхідно мати дані емпіричного рівня пізнання. Тобто теоретичний і емпіричний способи нерозривно пов'язані й у конкретному педагогічному дослідженні існують у єдності та взаємодії.

Робота з літературними джерелами конкретизує тематику дослідження, визначає шляхи його реалізації тощо. Різнобічне, повне, систематизоване вивчення книг, рукописів та ін.. джерел – одна із обов’язкових умов наукової сумлінності.

Робота над літературними джерелами пронизує усі етапи дослідження. Але в ході наукового пошуку постійно змінюється її характер.

Робота з книгою – найскладніша, найважча праця, яка вимагає у дослідженні великої наполегливості в досягненні певних результатів. Вона сприяє вміння самостійно аналізувати предмет дослідження.

Здійснюючи досліджувану діяльність педагог повинен широко працювати в першу чергу з науковою літературою, яку представляють монографії та статті.

Монографія – книга, написана одним або декількома авторами з конкретної наукової проблеми. В них детально, аргументовано розглядаються різні аспекти досліджуваної проблеми, формуються нові концепції та висновки.

Наукова стаття – становить виклад наслідків якогось питання. У ній розглядаються окремі аспекти досліджуваної проблеми, висуваються нові положення, робляться висновки.

Доповідь – це усний виклад результатів досліджуваної роботи.

У пошуковій роботі студенти часто використовують підручники з педагогіки, психології та ін..

Останнім часом великого значення в досліджуваній роботі набувають оглядові та реферативні журнали. Останні ознайомлюють зі змістом наукової літератури різними мовами світу.

Дослідник повинен вміти користуватися довідково – бібліографічним апаратом. Він складається з каталогів, картотек, та довідково – бібліографічного відділу. Основна форма каталогів зараз – карткова. Отже, робота з літературними джерелами в науковому дослідженні як і збирання і відбір матеріалів займають в ньому важливе місце.