5.Етапи наукового педагогічного дослідження

Будь-яке дослідження складається з ряду необхідних етапів, до яких відносяться: 

-попереднє ознайомлення з практикою і літературою та розробка наукового апарату; 

-ознайомлення з пpоблемою з літеpатуpних джеpел; 

- уточнення наукового апаpату; 

- розробка плану роботи;

- систематичне накопичення матеpіалу; 

- зведення та математична обpобка pезультатів; 

-теоpетичне обгрунтування pезультатів дослідження; фоpмулювання, висновків;

-впpовадження pезультатів дослідження в пpактику. Першим етапом дослідження є формулювання наукового (або понятійного) апарату. Науковий апарат - це основні положення, котрі визначають спрямованість, логіку та умови підготовки і проведення дослідження.  Науковий (понятійний, категоріальний) апарат включає: актуальність дослідження; протиріччя; проблему; тему; об'єкт; предмет; мету, гіпотезу, завдання, методи, наукову новизну та практичну значущість дослідження.

Актуальність дослідження визначається тим, наскільки його результати будуть сприяти вирішенню конкретних практичних задач або сприятимуть усуненню існуючих протиріч Тому при обґрунтуванні актуальності дослід­ження важливо з самого початку з'ясувати основні протиріччя (супереч­ності). Вони можуть бути зумовлені як відкриттям нових фактів і зв'язків, так і появою запитів практики, що потребують вироблення нових теоретичних знань. 

пpоблема дослідження – питання, яке потребує вирішення. Суперечності – проблема - тема

Тема дослідження – це конкретизація і вичерпне визначення досліджуваного явища, сфери, межі досліджень. 

Об’єкт дослідження. Те, що досліджується До об’єктів пізнання відносять конкретні речі, явища або процеси, на які безпосередньо спрямована пізнавальна діяльність суб’єкта. Предметом досліджень та частинка об’єкта, що дослідж. можуть бути мета освіти чи виховання, прогнозування, зміст, форми й методи організації й проведення педагогічного процесу, характеристики діяльності учня і учителя, суперечності в навчально-вихов­ному процесі, шляхи його вдосконалення, характер педа­гогічних вимог, впливів, педагогічні умови, особливості, тенденції розвитку навчально-виховних явищ і процесів, різні види педагогічних ситуацій;

Гіпотеза (недоведена теза, пpипущення, можлива відповідь на запитання) – це науково обґрунтоване припущення, що висувається для пояснення якого-небудь процесу, яке після перевірки може виявитись дійсним або хибним. Тобто гіпотеза являє собою ймовірну відповідь на питання, що виникають у ході дослідження, це одне з можливих рішень проблеми. Після дослідної перевірки гіпотеза або стає науковою теорією, або видозмінюється, або відкидається, коли перевірка дає незадовільний результат. 

6.Методика організації педагогічного спостереження

Педагогічне спостереження - спеціально організоване, цілеспрямоване, систематичне та планомірне сприйняття досліджуваного об'єкта в умовах повсякденного життя.

   Головним завданням спостереження є збір фактів, детальна фіксація їх суттєвих ознак. Наукова його цінність полягає в тому, що воно є найбезпосереднішим способом одержання дослідних даних, оскільки дитина, не знаючи, Що вона є об'єктом дослідження, поводить себе невимушено, природно, а дослідник може простежити явище, яке його цікавить, у всій повноті. Спостереження як метод наукового педагогічного дослідження використовують щодо дітей будь-якого віку.

Однак спостереження не дає змоги оперативно зібрати матеріал, оскільки дослідник не може спровокувати явище, яке йо го цікавить, а мусить вичікувати його. За дитиною необхідно спостерігати довго і неодноразово; при повторному спостереженні неможливо побачити точно ідентичне явище, що унеможливлює перевірку раніше отриманих даних.

Успіх дослідника залежатиме від того, наскільки чітко визначено мету, об'єкт, план і спосіб систематизації даних. Формулюючи мету, насамперед слід з'ясувати, яке педагогічне явище буде вивчатися. Залежно від мети дослідження обирають його об'єкт і ситуації, в яких здійснюватиметься спостереження. Важливим аспектом є складання плану дослідження (основних і проміжних етапів роботи), який має охоплювати весь перебіг спостереження, враховуючи можливі зміни спостережуваного явища. Результати будуть об'єктивнішими і достовірнішими за систематичних і багаторазових спостережень у різний час і за різних умов, використання різних засобів фіксації (відеозапис, фотографування, хронометраж, протокольні записи та ін.) мовлення, емоційних реакцій, поведінки і діяльності. Виявлені факти слід реєструвати не ізольовано, а разом з тими, що їх супроводжують і можуть мати значення для аналізу. При цьому недопустимими є оцінні судження.  Задля досягнення необхідного результату спостереження повинно бути систематичним, об'єктивним і тривалим. Ці вимоги зумовлені тим, що кожна педагогічна ситуація і кожен акт поведінки дитини є неповторними, а оскільки дослідник не втручається у перебіг спостережуваного явища, він повинен утриматися і від схильності до орієнтації на типові “ середньостатистичні” явища.