3. Мета і завдання пд

Педагогічне дослідження - це свідомий цілеспрямований пшук шляхів удосконалення педагогічного процесу з використанням наукового апарату.

Основне призначення педагогічного дослідження – здобуття нових знань про процеси виховання і навчання, розкриття їх сутності (внутрішня структура функції, виникнення і розвиток), розкриття об’єктивних закономірних зв’язків між педагогічними явищами.

Формуючи мету, дослідник з'ясовує, який результат бажає отримати і яким він його очікує. Мета дослідження визначає і спрямовує діяльність дослідника, мобілізує волю і енергію на розв'язання проблеми і досягнення результату. Мета – це попереднє стисле визначення того результату, якого прагне досягти дослідник у процесі наукового пошуку. Мета конкретизується у завданнях. Обов'язковим для більшості досліджень має бути: 1) експериментальна чи дослідно-експериментальна перевірка висловлених ідей, створеної моделі, запропонованої педагогічної технології або апробація їх на практиці; 2) вироблення на основі отриманих результатів конкретних рекомендацій для учнів та педагогів, спрямованих на поліпшення навчання та виховання.

Отже, предмет, мета і завдання дослідження пов’язані одне з одним. Оскільки предмет дослідження завжди є складним явищем, тому формулюється декілька завдань дослідження: вивчити теоретичний аспект проблеми; розробити педагогічні можливості; визначити показники та рівні сформованості; науково обґрунтувати та експериментально перевірити. Завдання дослідження – його конкретизована мета.

Наведемо приклад мети та завдання педагогічного дослідження. Метою мого дослідження «Виховання емпатії у дітей дошкільного віку засобами казкотерапії» полягає в теоретичному дослідженні явища емпатії, розробки підходу до проблеми розвитку емпатії за допомогою казкотерапії. Завданнями мого дослідження є:1.Проаналізувати основні підходи у дослідженнях емпатії у вітчизняній і зарубіжній науці.2.Виявити стан розвитку емпатії у старших дошкільників, її вікові та індивідуальні особливості.3. Розробити та експериментально апробувати методику формування емпатії у старших дошкільників за допомогою казкотерапії.4. Здійснити оцінку ефективності запропонованої технології.

4. Пед припущення (гіпотеза) нд

Гіпотеза — це наукове припущення про шлях розв'язання проблемного питання або наукове припущення, яке висувається для пояснення явищ, окреслених метою дослідження.

Виділяють два види гіпотез. Формулюючи описову гіпотезу дослідник описує можливі зв'язки явищ, які вивчаються.

Пояснююча гіпотеза - фіксуються як можливі зв'язки, так і можливі причини їх виникнення, а також способи розв'язання проблемного питання.

Джерелом зародження гіпотези служать: вивчення та узагальнення практичного досвіду розгортання діяльності педагога, аналіз наукових фактів, подальший розвиток наукових теорій. Знання цих джерел дає можливість сформулювати гіпотезу, яка відображає новий підхід до вирішення тієї чи іншої проблеми і не заперечує раніше доведених фактів.

Наукове припущення про шлях розв'язання поставлених завдань дозволяє на етапі визначення вихідних положень дослідження орієнтовно відібрати методи, необхідні для досягнення поставленої мети.

Гіпотеза (недоведена теза, пpипущення, можлива відповідь на запитання) – це науково обґрунтоване припущення, що висувається для пояснення якого-небудь процесу, яке після перевірки може виявитись дійсним або хибним. Тобто гіпотеза являє собою ймовірну відповідь на питання, що виникають у ході дослідження, це одне з можливих рішень проблеми. Після дослідної перевірки гіпотеза або стає науковою теорією, або видозмінюється, або відкидається, коли перевірка дає незадовільний результат. 

Гіпотеза будь-якого педагогічного дослідження має формулюватися так, щоб її можна було експериментально перевірити. Перебіг того чи іншого педагогічного явища чи процесу залежить від багатьох чинників, і треба вміти встановити, впливом яких саме факторів можна нехтувати в тому чи іншому випадку, а вплив яких факторів є визначальним.

Побудова гіпотези можлива лише на основі старанного вивчення психолого-педагогічних явищ. Лише після вивчення характерних рис явища, обставин, умов тощо можна висловити припущення про можливу причину даного явища (або класу явищ), почати побудову гіпотези. Хід думки при цьому оформляється у вигляді своєрідного умовиводу.