10. Пріоритетні напрямки особистісного зростання дошкільника

Останнім часом, погляд на особистість та її становлення еволюціонував від сприйняття її як суми окремих рис до реалізації системного підходу; від погляду на дитину як на об'єкт засвоєння зовнішніх впливів до утвердження її як суб'єкта життєтворчості; від визнання пріоритету однієї з детермінант розвитку (біологічної чи соціальної) – до усвідомлення важливості в ньому кожної з них та власної активності особистості як фундаментальної здатності ставати й бути автентичним суб'єктом життя.

Відомий психолог О.М. Леонтьєв називав дошкільне дитинство періодом первинного фактичного становлення особистості, отже постановка питання про особистісне зростання дитини протягом перших шести-семи років життя є правомірною.

Особистісне зростання, за Маслоу, є задоволення чимраз вищих потреб, якими в його ієрархії є потреби в самоактуалізації. Рух до самоактуалізації не може початися, поки індивіт не звільниться від домінування нижчих потреб, як-от потреби у безпеці та визнанні. Прагнення до високої мети саме по собі є показником психічного здоров’я. Процес особистісного зростання здійснюється шляхом сомоактуалізації, що передбачає тривалість, безперервність процесу зростання і максимальний розвиток здібностей.

Особистістю називають соціальну істоту, яка вільно та відповідально визначає свою позицію серед інших. Тобто відповідально самовизначається.

Розвиваючись як особистість, дошкільник функціонує як носій фізичного і душевно-духовного начал; як суб’єкт поведінки і діяльності; як зацікавлений партнер спілкування; як носій самосвідомості, індивідуального начала. Отже, він формує і розвиває свою власну природу, привласнює і створює предмети культури, проявляє себе перед колом значущих для нього людей та самим собою.

Організація змісту дошкільної освіти на особистість означає посилення уваги не стільки до організації, оцінки та контролю того, що засвоїла дитина, скільки до того, як це відбувалося.

Реалізація досвіду творчості дошкільника передбачає створення різноманітного, варіативного середовища, врахування педагогом індивідуального життєвого досвіду дитини, її особливостей, надання їй права вибору, можливості приймати самостійні рішення, припускатися помилок, знаходити шлях до виходу з них.

Структурні компоненти особистості (Потребово-мотиваційна сфера, Особиста свідомість, Дитячий світогляд, почуттєва сфера, Вольова сфера )

Розвиток у дошкільному віці особистісних якостей, насамперед моральних, – найважливіших характеристик дошкільника, які визначаються індивідуальними особливостями і пов’язані з різними сферами життя та видами діяльності дитини. Оскільки особистісних якостей досить багато, доцільно диференціювати їх за ступенем значущості для становлення дошкільника. З цією метою введено поняття базові якості, тобто основні, найголовніші, визначальні.

Пріоритетні якості особистісного зростання дошкільника

Самостійність Працелюбність Людяність Самолюбність Спостережливість Відповідальність Розсудливість Справедливість Креативність.