8. Розкрийте особливості компетентнісного підходу в д.О.

Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв'язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Тому актуальним завданням сучасної дошкільної освіти є реалізація компетентнісного підходу в навчанні і вихованні дітей, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності дитини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є інтегрованою характеристикою особистості.

Зазначимо, що компетенція і компетентність — два різних поняття. Компетенція — це суспільна норма, вимога, яка включає знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід.

Компетентність — це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв'язання певних життєво важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини.

Зміст Базового компонента дошкільної освіти побудовано відповідно до вікових можливостей дітей на основі компетентнісного підходу, тобто спрямованості навчально-виховного процесу на досягнення соціально закріпленого результату.

Набуття різних видів компетенцій дитиною дошкільного віку відбувається в різних видах діяльності і вимагає практичного засвоєння дитиною системи елементарних (доступних) знань про себе та довкілля, моральних цінностей, уміння доречно застосовувати набуту інформацію. Життєво компетентний дошкільник поводиться самостійно і конструктивно в різних соціальних і життєвих ситуаціях.

Компетенції: Особистісно-оцінна компетенція; Соціально-комунікативна компетенція; Природничо-екологічна компетенція; Предметно-практична компетенція; Художньо-продуктивна компетенція; Ігрова компетенція; Сенсорно-пізнавальна компетенція; Математична компетенція; Фонетична компетенція; Лексична компетенція; Мовленнєва компетенція; Інформатична компетенція; Хореографічна компетенція; Шахово-ігрова компетенція;

Наприклад, Ігрова компетенція - Обізнаність із різними видами іграшок; здатність їх використовувати в самостійних іграх; організовувати різні види ігор (рухливі, народні, ігри з правилами, сюжетно-рольові тощо) відповідно до їх структури (уявлювана ігрова ситуація, ігрова роль, ігрові правила); реалізовувати власні ігрові задуми; дотримуватись ігрового партнерства та рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування у процесі гри.

Отже, компетентнісний підхід є одним із важливих чинників модернізації дошкільної освіти

9. Розкрийте значення різних видів діяльності у формуванні особистості дошкільника

Першим показником компетентності дошкільника є оптимальна для віку модель провідної діяльності.

Діяльність – одна із основних категорій психолог-педагогічних наук. Діяльність визначається як специфічна форма активного ставлення дитини до навколишнього світу, змістом якого є доцільна зміна і перетворення світу на основі освоєння і розвитку культури.

У діяльності дитина створює предмети матеріальної та духовної культури, перевтілює свої здібності, зберігає та вдосконалює природу, будує суспільство, створює те, що без її активності не існувало б в природі.

Проблема діяльності органічно пов'язана з проблемою особистості та свідомості. Особистість і формується і проявляється в її діяльності.

Діяльність – це процес взаємодії дитини зі світом, але процес не пасивний, а активний, свідомо регульований, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникає внаслідок прояву певної потреби.

Діяльність дитини є різноманітною, тому потрібно розрізняти провідні види діяльності дошкільників.

У першому півріччі життя провідною діяльністю є спілкування з дорослим; починаючи з другого півріччя першого року життя і до трьох років - предметно-практична діяльність; з трьох років і до старшого дошкільного віку включно пріоритетною стає сюжетно-рольова гра.

Оптимальною слід вважати таку форму організації спільної діяльності та спілкування, за якої дитина відкрита для нього, вміє домовлятися, узгоджувати, поступатися, рахуватися з іншим, визнавати його чесноти і переваги, обстоювати власну думку, використовувати вербальні і невербальні засоби, гідно поводитися в ситуаціях успіху-неуспіху, брати на себе відповідальність, допомагати іншому, визнавати міру внеску в сукупний продукт, радіти спільності як такій.

Трудову (предметно-практичну) діяльність можна кваліфікувати за формою прояву як розвинену за умови, що дитина може пояснити, що й для чого (кого) вона хоче змайструвати, характеризується самостійною та цілеспрямованою активністю, вміє користуватися основними видами знарядь праці, поводиться організовано, знає, як економно витрачати матеріал, вміє організувати свій робочий час, оптимально ставитися до труднощів (не капризує), не поспішає по допомогу, а варіює власні пошукові зусилля, домагається високих стандартів якості, здатна виявляти й виправляти помилки, вносити корективи, об'єктивно оцінювати зроблене.

Гра – це діяльність в умовних ситуаціях, що спрямовується на відтворення в доступній формі праці і навчання, є процесом соціалізації дитини, підготовкою її до майбутнього дорослого життя. Дослідження показують, що у дитини гра є формою реалізації її активності, формою її життєдіяльності. Ігрові дії дітей розвиваються на базі людських форм практичної поведінки, що засвоюються у спілкуванні з дорослими і під керівництвом дорослих.

Ігрова діяльність – насамперед це те, що дитина спроможна самостійно визначитися із сюжетом гри, ігровими ролями, здатна пояснити іншим, чому задоволена або незадоволена нею, використовувати за призначенням ігрові атрибути та предмети-замінники, розгортати процес гри, збагачувати задум, пово­дитися адекватно ігровій ролі, брати до уваги відмінності різних ролей, узгоджувати ігрові дії з діями товаришів, культурно виражати свої емоції, звертатися до дорослих по допомогу лише в разі об'єктивної необхідності, діяти за правилами, поводитися справедливо.

Всі види діяльності — гра, спілкування, праця, уміння — різняться за своїми результатами. Так, результатом ігрової, процесуальної й вільної за характером організації діяльності є задоволення дитини. Результат спілкування та спільної діяльності – сукупний продукт зусиль, збагачений обома партнерами.

У трудовій діяльності результатом є матеріалізований продукт праці (річ, виріб). Навчальна діяльність не є провідною в дошкільному віці, не може виступати визначальною в оцінці ефективності педагогічної діяльності.

Отже, компетентним вважається дошкільник, який володіє оптимальними для віку вміннями здійснювати дитячі види діяльності (налагод­жувати сюжетно-рольову гру, розгортати продуктивну діяльність, спіл­куватися з дорослими та однолітками) та елементарними загально-навчальними уміннями. Особливе значення в цьому ряді має оптимальна модель розвитку так званої провідної діяльності, тобто діяльності, яка на кожному етапі дошкільного віку визначає особистісне становлення, всередині якої виникають новоутворення та передумови для зародження наступних видів діяльності.