5. Охарактеризуйте сучасні форми і методи педагог. Просвітництва батьків.

У сучасному світі зростає розуміння ролі сім’ї, як такої, що визначає не тільки долю дитини, а розвиток суспільства.

В Концепції дошкільного виховання в Україні, Державній національній програмі “Освіта”. Україна ХХІ ст., Закон України “Про дошкільну освіту та виховання”, “Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні” підкреслюється велика роль родинного виховання, передбачається взаємопроникнення сімейного і суспільного виховання з метою створення для кожної дитини єдиного виховного середовища й водночас підкреслюється відповідальність за виконання своїх батьківських обов’язків.

Сьогодні, лише незначна частина батьків може спрямувати у правильне русло виховання своєї дитини, отже, потребує допомоги фахівців. Такою допомогою повинна бути діяльність педагогів, які сприяють всебічному розвитку дітей, та допомагають сім’ї у їх вихованні.

Педагогічне просвітництво – це ознайомлення батьків з основами теоретичних знань, а також надання певної методичної та практичної консультацій батькам з тих питань, які є актуальними, а також які найбільше турбують батьків,з використанням різноманітних форм роботи.

З метою педагогічної просвіти батьків в ДНЗ використовуються такі форми роботи:

1) індивідуальні (анкетування, попередні візити батьків з дітьми, співбесіди, консультації, телефонний зв’язок, відвідування вихованців удома).

2) наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, виставки, родинні газети, скринька ідей та пропозицій).

3) групові (консультації, збори, практикуми, школа молодих батьків, зустрічі з цікавими людьми).

4) колективні (батьківські конференції, зустрічі за круглим столом, засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, перегляд ранків, спортивних загань).

Зокрема використовують такі сучасні методи педагогічного просвітництва батьків: фотоколаж і фотовиставки; використання ІКТ, зокрема сайти ДНЗ і педагогів; презентації(відео презентації і звичайні); проведення ігрових тренінгів; дискусійні клуби; круглий стіл; майстер-класи; творчі майстерні; скарбнички ідей.

Отже, одним із чинників модернізації дошкільної освіти є питання педагогічної просвіти батьків. Єдність родинного і суспільного виховання є однієї із актуальних проблем дошкільного виховання. Сьогодні розробляються й урізноманітнюються форми роботи з батьками на базі досягнень сучасної вітчизняної і зарубіжної психолого-педагогічної науки.

6. Проаналізуйте дослідження проблеми формування духовної культури дошкільників у контексті відродження національної культури

Відродження духовності є однією з характерних ознак сучасного суспільства. Нині мораль - стержень духовності – перебуває у глибокій кризі, що пронизує всі сфери нашого життя. Сучасна молодь зростає в антикультурному середовищі де відбувається руйнація духовно-моральних орієнтирів і цінностей.

Дослідження показали, що в країні почастішали явища дитячого алкоголізму. Українські діти та підлітки входять у п’ятірку найагресивніших спільної Європи. Протистояти таким ганебним явищам можна за допомогою системного духовно-морального виховання. Це визначають представники різних верств суспільства: духовенство, учені, педагоги, психологи, політики.

Термін «духовно-моральне виховання» визначає зв'язок духовної культури суспільства й процесу виховання під впливом яких формується духовна культура особистості.

За психологічним словником «духовність» - це вищі сили внутрішнього світу особистості, які виявляються в людяності, сердечності, доброті, щирості, відкритості до інших людей.

Формування духовної культури особистості відбувається під впливом життя сім’ї, роду, народу, нації.

Надзвичайно вагомий внесок видатного педагога В. О. Сухомлинського в розробку теорії духовності. Аналіз його творчої спадщини дає підстави стверджувати, що він найпершим у педагогіці звернувся до проблеми формування духовності, як однією з провідних у вихованні.

Феноменом духовності сповнена вся його творчість. У своїй праці «Духовний світ школяра» він надаючи духовності особливого значення у формуванні особистості, висвітлює усі складові духовності в їх нерозривній єдності, конкретизує специфіку формування духовного світу кожного вікового періоду.

Духовна культура (за Щербанем) складається з таких компонентів: Інтелектуальна культура, Моральна культура (чесність, гідність), Культура спілкування (комунікативні здібності, культура мовлення); Національна культура і національна самосвідомість; Художньо-естетична культура; Родинно-побутова к-ра; Християнська мораль, етична культура, релігійні заповіді і традиції; Політична, правова, екологічна культура особистості.

Сучасні вчені (А. Богуш, В. Жуковський, О. Сухомлинська, В. Тхоржевська та ін. спираючись на досвід класиків пед. думки ( Г. Ващенка, І. Огієнка, К. Ушинського, С. Русової) доводять, що відродження духовності та підвищенню якості духовно-морального виховання дітей значно сприятиме застосування християнських морально-етичних цінностей у навчально-виховному процесі.

Християнські цінності сьогодні припинили ототожнювати лише з релігією, оскільки вони є невід’ємною складовою сучасної культури. Найсприятливішим для духовно-моральної культури є дошкільний вік. Дитяча душа(за Ушинським) є моральною, гуманною,вона відкрита на добро. Доведено, що дошкільники на 90% живуть духовним життям.

На думку Химич М. Є. християнсько-культурні цінності бажано впроваджувати в освітньо-виховний процес зі старшого дошкільного віку.

З метою духовного розвитку і виховання дошкільників застосовують: Заняття; Етичні бесіди; Розповіді; Ігри(дидактичні, рухливі, творчі); Читання відповідної літератури; Прилучення до національних свят; Екскурсії-спостереження; Уроки Доброти, Милосердя; Виставки творчих робіт; Розв’язування проблемних ситуацій; Інсценізація, драматизація; Ознайомлення з творами мистецтва; Створення відповідних осередків;

Засоби духовного виховання: Іграшки; Національні предмети; Декоративно-прикладне мистецтво; Народні ремесла; Народні свята і традиції; Художня література.

Розвиток духовної сфери особистості є пріоритетним напрямком модернізації дошкільної освіти.