2.Міжособові і організаційні комунікації.

Люди постійно обмінюються інформацією незалежно від того, чи знаходяться вони в організації, чи ні. Тому в загальному випадку процес комунікації стосується взаємодії поміж людьми взагалі. Для характеристики процесів комунікації між двома або більше особами застосовують термін “міжособові комунікації”.

Усередині організації її співробітники грають певні ролі, діють в умовах ієрархії влади. Все це зрештою вносить суттєві зміни в характер комунікації, ускладнює їх. Тому для позначення процесів комунікації в межах організації використовують поняття “організаційні комунікації”.

Виділяють такі основні методи міжособових комунікацій:

1. усна комунікація;

2. письмова комунікація;

3. невербальна комунікація.

Усна комунікація – найбільш поширений метод обміну інформацією між людьми^&. До популярних форм усної комунікації відносяться:

• промови;

• групові дискусії;

• розмови по телефону;

• розповсюдження чуток тощо.

Перевагами усної комунікації є:

1) швидкість обміну інформацією;

2) гарний зворотній зв’язок завдяки безпосередньому контакту (можливість поставити запитання, уточнити повідомлення, виявити згоду чи незгоду тощо);

3) простота здійснення комунікації.

До недоліків усної комунікації слід віднести:

1) використання для повідомлення недостатньо точних, неадекватних, не підходящих слів;

2) можливість пропустити у повідомлені суттєві деталі;

3) велика ймовірність забування почутої слухачем інформації;

4) викривлення повідомлення при його передаванні другій, третій і т. і. особі.

Письмова комунікація також широко використовується на практиці^&. Формами письмової комунікації виступають: накази; розпорядження, листи, звіти і багато інших засобів комунікації, які використовують письмові символи.

Переваги письмової комунікації:

1) письмова інформація є незмінною впродовж тривалого часу, є такою що може зберігатися;

2) письмова інформація є відчутною (на дотик), помітною, читач може перечитати місця, важкі для розуміння;

3) існує можливість детально перевірити написане, читачу легше зрозуміти деталі повідомлення, особливо цифровий матеріал;

4) письмова інформація, як правило, ретельно сформульована, глибоко обміркована, є логічною і точною;

5) письмове повідомлений може бути основою для колективної дискусії.

Слабкі сторони письмової мови:

• автор не мас можливості прикрасити свою мову мімікою та жестами;

• читач може легко відволіктися від тексту;

• автор не може точно знати, хто буде знайомитися з його матеріалом.

З метою залучення студентів до активного обговорення на екран виводиться слайд із переліком ознак, характерних для письмової та усної комунікацій. У студентів на столах є картки із таблицею «Характерні ознаки комунікацій », викладач послідовно озвучує ту чи іншу ознаку, а студенти вирішують, до переваг чи недоліків ця ознака відноситься та записують інформацію до відповідного стовпчика таблиці. По закінченню викладач відмічає найбільш активних учасників обговорення.

Характерні ознаки комунікацій

Усна комунікація		Письмова комунікація
Переваги	Недоліки	Переваги	Недоліки

Невербальна комунікація – це такий обмін інформацією, який здійснюється без використання слів (натомість застосовуються різні символи) ^&. Функціями невербальної комунікації є: доповнення і заміна мови; відображення емоційного стану партнерів по комунікаційному процесу.

Класифікація невербальних засобів комунікації представлена у наступній таблиці.