ЗМІСТ

Вступ 2

1 Загальна характеристика мережі 10 Base-T 5

2 Організація обслуговування комп'ютерних мереж 7

3 Розрахунок кількості обладнання, матеріалів та комплектуючих виробів

для створення мережі стандарту 10 Basе-T 10

4 Розрахунок балансу робочого часу 13

5 Розрахунок фонду заробітної плати виробничого персоналу 15

6 Розрахунок витрат на утримання і експлуатацію обладнання 17

7 Техніко-економічні показники роботи мережі 19

8 Розрахунок капітальних затрат на мережу та будівлю 20

9 Порівняння економічних показників і обґрунтування варіанту 21

раціонального вибору комп’ютерної мережі

Висновок 22

Список використаної літератури

Додаток А Завдання до курсової роботи

Вступ

 

 Підприємства як самостійні ланки економіки виробляють продукцію, надають різноманітні послуги як з метою задоволення потреб населення, так і для власного виробництва. Сучасне підприємство — це складна система, що об'єднує і використовує різноманітні ресурси: людські, матеріальні, фінансові, інформаційні тощо. Ефективне управління підприємствами неможливе без вивчення їх сутності та взаємозв'язків. Від того, як підприємства використовують власні ресурси, наскільки якісною та конкурентоспроможною є вироблена ними продукція, як вони здійснюють інноваційні перетворення, значною мірою залежать добробут населення й економічна могутність держави загалом.

Економіка підприємства як конкретна галузь науки й навчальна дисципліна базується на пізнанні та свідомому використанні економічних законів і закономірностей функціонування та розвитку суспільного виробництва.

Економіка підприємства – це наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах.

Крім того, в нових ринкових умовах господарювання підприємство несе повну відповідальність за результати своєї роботи. А це вимагає від них адекватної зміни в підготовці спеціалістів.

Базою для розробки посібника є навчальна програма курсу «Економіка підприємства», що охоплює всі аспекти функціонування виробничих підприємств.

Основною метою посібника є надати системного характеру вивчення студентами різних напрямів підготовки курсу «Економіка підприємства» в процесі набуття необхідного рівня знань. Посібник має допомогти студентам опанувати основи підприємницької діяльності, управління якістю та конкурентоспроможністю продукції, продуктивністю та оплатою праці, управління оборотними коштами підприємства, а також оволодіти основами виробничого процесу та набути базових знань із визначення ефективності діяльності підприємств. Посібник також має сприяти поступовому опануванню ефективними прийомами та методами оцінки конкурентоспроможності та якості продукції, оплати праці на підприємстві, витрат, собівартості та формування цін на продукцію. Цьому сприятиме регулярна робота за програмою курсу, підготовка до семінарських занять, підготовка та розгляд практичних ситуацій, здійснення самоконтролю знань, умінь і навичок.

Навчальний посібник містить програму курсу «Економіка підприємства», лекційні матеріали, а також практичні завдання для закріплення теоретичних навиків, список літератури.

Поєднання теорії та практики допоможе в процесі навчання сформувати фахівця, здатного розуміти складні проблеми розвитку економіки в цілому.

Основною метою будь-якого підприємства є забезпечення споживача необхідною йому продукцією або послугами в задані терміни, необхідної якості з мінімальними затратами для виробника. При вирішенні цієї проблеми в умовах ринкової економіки головним є споживач.

Щоб вижити підприємству повинно постійно думати про якість своєї продукції і зниження затрат на її виробництво. Це завдання керівних працівників і спеціалістів підприємства визначає стратегію і тактику організації виробництва.

При розробці і реалізації виробничої політики, яка має своєю метою пристосування підприємства до вимог ринку, керівникам і спеціалістам підприємства необхідно тримати в полі зору широкий круг запитань, які стосуються не тільки сфери виробництва. Вони мають собі визнати – що виробництво – це тільки частина процесу, який весь час оновлюється. Розвивати виробництво, збільшувати його потужність, тобто добре організовувати комплекс всіх робіт на підприємстві можна тільки тоді, коли добре знаєш умови ринку, тобто те, що від тебе чекають.

Перехід на ринкові відносини кардинально міняють погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найкращого використання техніки і людей в процесі виробництва і тим самим підвищує його ефективність.

На перший план в організації виробництва висувається нова мета виробництва, яка дає змогу в любий момент перебудувати виробництва на випуск інших видів продукції при зміні попиту на неї з найменшими затратами, а також це повинно бути виробництво високої культури, яке створює умови для випуску високоякісної продукції точно у визначені терміни, яка може бути конкурентоспроможною на ринку.

Для керівників і спеціалістів підприємства можливості для успішного ведення господарювання відкриваються тільки тоді, коли вони ясно оцінюють стан свого виробництва, тверезо оцінюють перспективи для досягнення поставленої мети.

Кожне підприємство має свої специфічні завдання організації виробництва – комплекс завдань по забезпеченню сировиною, найкраще використання робочого часу та робочої сили, поліпшення асортименту і якості випуску продукції, освоєння нових видів продукції. На практиці багато завдань по організації виробництва вирішують технологи, тому важливо розрізняти функції технології і функції організації виробництва.

 

1 Загальна характеристика мережі 10 Base-t

Стандарт 10Base-T прийнятий в 1991 році, як доповнення до існуючого набору стандартів Ethernet, і має позначення 802.31.Мережі 10Base-T використовують як середовище дві неекрановані виті пари (Unshielded Twisted Pair, UTP). Багатопарний кабель на основі неекранованої витої пари категорії 3 (категорія визначає смугу пропускання кабелю, величину перехресних наведень NEXT і деякі інші параметри його якості, детальніше про категорії кабелів. Цей кабель носить також назву Voice Grade, що говорить про те, що він призначений для передачі голосу.

Ідея пристосувати цей популярний вид кабелю для побудови локальних мереж виявилася дуже плідною, оскільки багато будівель вже було оснащено потрібною кабельною системою.

Залишалося розробити спосіб підключення мережевих адаптерів і іншого комунікаційного устаткування до витої пари так, щоб зміни в мережевих адаптерах і програмному забезпеченні мережевих операційних систем були б мінімальними в порівнянні з мережами Ethernet на коаксиале. Це вдалося, тому перехід на виту пару вимагає тільки заміни трансивера мережевого адаптера або порту маршрутизатора, а метод доступу і всі протоколи канального рівня залишилися тими ж, що і в мережах Ethernet на коаксиале.

Кінцеві вузли з’єднуються за допомогою двох витих пар по топології «крапка-крапка» із спеціальним пристроєм – багатопортовим повторітелем. Одна витаючи пара потрібна для передачі даних від станції до повторітелю (вихід Тх мережевого адаптера), а інша – для передачі даних від повторітеля до станції (вхід Rx мережевого адаптера). Повторітель приймає сигнали від одного з кінцевих вузлів і синхронно передає їх на всі свої решта портів, крім того, з якого поступили сигнали.

Багатопортові повторітелі в даному випадку зазвичай називаються концентраторами (англомовний термін – hub, або concentrator). Концентратор здійснює функції повторітеля сигналів на всіх відрізках витих пар, підключених до його портів, так що утворюється єдине середовище передачі даних – логічний моноканал (логічна загальна шина). Повторітель виявляє колізію в сегменті у разі одночасної передачі сигналів по декількох своїм Rх-входам і посилає jam-послідовність на всі свої Тх-виходи. Стандарт визначає бітову швидкість передачі даних 10 Мбит/с і максимальна відстань відрізка витої пари між двома безпосередньо зв’язаними вузлами (станціями і концентраторами) не більше 100 м за наявності витої пари якості не нижче за категорію 3.

Ця відстань визначається смугою пропускання витої пари – на довжині 100 м вона дозволяє передавати дані із швидкістю 10 Мбит/с при використанні манчестерського коду.

2 Організація обслуговування комп'ютерних мереж

Посадова інструкція системного адміністратора та системного програміста

Адміністратор мережі - фахівець, що відповідає за нормальне функціонування і використання ресурсів автоматизованої системи і обчислювальної мережі.

Системний адміністратор мережі відноситься до категорії фахівців.

На посаду системного адміністратора призначається особа, що має профільну професійну освіту, досвід технічного обслуговування і ремонту персональних комп'ютерів і оргтехніки, знає основи локальних мереж (стек протоколів Tcp/ip, мережеве устаткування, принципи побудови локальних обчислювальних мереж).

Системний адміністратор мережі повинен знати:

Технічеськие характеристики, призначення, режими роботи

-Апаратне і програмне забезпечення локальних обчислювальних мереж.

-Принципи ремонту персональних комп'ютерів і оргтехніки.

-Мови і методи програмування.

-Основи інформаційної безпеки, способи захисту інформації від несанкціонованого доступу, пошкодження або умисного спотворення.

-Порядок оформлення технічної документації.

-Правила внутрішнього трудового розпорядку.

-Основи трудового законодавства.

-Правила і норми охорони праці, техніка безпеки і протипожежного захисту.

Призначення на посаду системного адміністратора і звільнення з посади виробляється наказом директора за уявленням керівника відділу IT.

Системний адміністратор підкоряється безпосередньо керівникові відділу IT.

Системний адміністратор:

- Встановлює на сервери і робочі станції операційні системи і необхідне для роботи програмне забезпечення.

- здійснює конфігурацію програмного забезпечення на серверах і робочих станціях.

- Підтримує у працездатному стані програмне забезпечення серверів і робочих станцій.

- Реєструє користувачів локальної мережі і поштового сервера, призначає ідентифікатори і паролі.

-Здійснює технічну і програмну підтримку користувачів, консультує користувачів по питаннях роботи локальної мережі і програм, складає інструкції по роботі з програмним забезпеченням і доводить їх до зведення користувачів.

- Встановлює права доступу і контролює використання мережевих ресурсів.

- Забезпечує своєчасне копіювання, архівація і резервування даних.

Системотехнік - це провідний спеціаліст у сфері формування та використання комп'ютерних інформаційних систем і технологій.

Тобто, це не програміст, а керівний працівник.

Системотехніки повинні здійснювати дослідницьку, методичну та методологічну діяльності.

Дослідження існуючої системи є вихідним пунктом розробки якої нової складної системи. Комплексне дослідження в області автоматизованої системи управління включає:

• планування, координацію і проведення досліджень об'єкта і системи управління в цілому;

• організацію додаткових досліджень на рівні підсистем;

• класифікацію об'єктів і систем управління для прив'язки типових проектних рішень;

• оцінку ефективності функціонуючої автоматизованої системи.

Методична діяльність полягає:

• у розробці технічного завдання на систему в цілому і на окремі підсистеми;

• у формуванні складу методик проектування і інших документів, що регламентують проектувальних діяльність;

• в описі типового складу проектів підсистем;

• у визначенні етапності проектування, впровадження та функціонування системи;

• у випуску документів, що регламентують її впровадження;

в конкретизації стосовно до даної системи загальних стандартів і реально керувати розробкою певної складної системи.

Для підготовки фахівців з системотехніці, в багатьох українських і зарубіжних ВНЗ існують кафедри системотехніки. Для того щоб оволодіти знаннями, необхідними гідротехніки, йому необхідно глибоке знайомство з методологічними основами науки, з філософією та історією наукової та інженерної діяльності. Однак головне, чим він повинен володіти, - вміння застосовувати всі отримані знання для вирішення двох основних системотехнічну завдань: управління процесом створення складної системи і забезпечення інтеграції частин цієї системи в єдине ціле.