4. Методичні рекомендації щодо розроблення інструментарію дослідження (анкети чи листка опитування)

Диференціація соціологічних методів дозволяє розглянути кожен з них окремо, підкреслюючи його специфіку. Така диференціація має різні рівні, серед яких наймасштабнішим є виділення таких основних методів збирання соціологічної інформації: 1) аналіз документів; 2) опитування; 3) спостереження; 4) експеримент. Кожний з цих методів диференціюється за певними ознаками, а також має свою внутрішню структуру.

Найпоширеніший, багато в чому універсальний — метод соціологічного опитування. Його основу становить сукупність запитань респондентові, відповіді якого є необхідною для дослідника інформацією.

Опитування передбачає чіткість формулювань, їхню зрозумілість для респондента, звернення до нього щодо мети, змісту, механізму відповідей, диференціацію опитування за місцем проживання та роботи.

За характером взаємодії виділяють такі види опитування: 1) анкетування; 2) інтерв'ювання.

Кожен з видів анкетування також позначений певною внутрішньою структурою. Так, анкетування поділяється на пресове (анкети друкуються засобами масової інформації з проханням надіслати їм відповіді); поштове (анкети розсилаються поштою); роздаткове (анкети роздаються групою осіб, зосереджених у певному місці).

Інтерв´ю (тобто бесіда, що проводиться за певним планом) може бути особистим і груповим, телефонним, клінічним (глибоким, довгочасним) і фокусованим (короткочасним), структурованим і неструктурованим.

Отже, опитування-анкетування — це метод одержання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на усному або письмовому зверненні до людей за допомогою анкети, наслідки якого важливі на емпіричному й теоретичному рівнях.

Анкета – основний інструмент збору соціологічної інформації при використанні виду опитування – анкетування. Вона складається із вступної частини, тобто звернення до респондента; далі йде основна частина, що містить відповідні блоки питань до опитуваних; і заключної частини, у якій подаються демографічні дані про респондентів.

Складнощі, які слід враховувати при розробці анкет для запобігання помилкових результатів:

• правильність перекладу основних положень науки на питання, що адресуються до респондентів, для подолання великих розходжень в наукових термінах і повсякденній мові людей;

• абстрактний характер інформації, закладеної в гіпотезах, утруднює відповіді опитуваних на ті чи інші запитання;

• великий часовий інтервал між часом опитування та подіями, які цікавлять соціолога, унеможливлює отримання об'єктивної відповіді респондента;

• особистісні відносини між респондентом і людиною, що проводить опитування, рівень довіри до останньої;

• спотворення відповідей в анкеті виходячи з міркувань престижу або через некоректність питань, що задаються;

• інші обставини, що призводять до деформації відповідей на питання соціологічної анкети.

Види запитань в анкеті.

Запитання, які закладаються в анкету та адресуються респондентові, можуть бути:

1) результативні (змістові) — щодо змісту об´єкта;

2) функціональні, за допомогою яких упорядковується сам процес опитування, які, у свою чергу, диференціюються на такі: а) функціонально-психологічні (для усунення напруженості); б) запитання-фільтри (для визначення того, чи належить респондент до вказаної групи);

3) контрольні запитання (для перевірки вірогідності даних).

Крім того, за формою залежно від наявності можливих відповідей запитання диференціюються на такі:

1) відкриті (можливі відповіді не пропонуються). У цьому випадку опитуваний сам формулює свою відповідь на поставлене соціологом запитання. Наприклад: "Як Ви провели свій вихідний день?" Відповіді: "ходив у кіно", "проводив час дома з дітьми", "був на вечірці" і т.д.

2) закриті (пропонуються можливі відповіді). Такі відповіді, сформульовані заздалегідь, являють собою певне "меню" для вибору опитуваного. Наприклад, "як Ви ставитеся до ліберально-демократичної партії?" Відповіді: "позитивно", "схвалюю лише деякі з установок", "негативно", "ставлюся до неї байдуже". У цьому випадку опитуваний позначає той варіант відповіді, що найбільше відповідає його установкам.

Існує кілька закритих запитань:

а) "так — ні";

б) альтернативні;

в) запитання-меню.

Альтернативні відрізняються від варіанту "так — ні" врівноваженістю формулювання, тобто вони містять обидві можливі відповіді. Різновидом альтернативного є шкальне запитання, коли респондент відзначає інтенсивність одного з варіантів. Запитання-меню не виключає один з варіантів, а навпаки, пропонує (меню) кілька варіантів відповідей.

Структура і послідовність питань у анкеті, власне кажучи, являють собою установку розробника анкети на розвиток комунікації з опитуваним: пробудження інтересу, завоювання довіри, підтвердження впевненості опитуваних у своїх можливостях, подальша підтримка бесіди тощо. З цієї точки зору соціологічні анкети повинні бути коректними і контактними, тому що завдяки правильній постановці питань збільшується імовірність одержання надійних зведень, підвищується якість соціологічних даних.

Добре опрацьована анкета, як правило, може бути заповнена опитуваним протягом не більш 30 хвилин. Далі, як показує практика, настає психологічний поріг стомлюваності, і увага до заповнюваної анкети істотно знижується. Однак існують і інші погляди на це питання. Зокрема, вважається, що чистий час, який потрібно для заповнення анкети, це не саме головне. Дослідники повинні думати про те, на які питання опитувані будуть відповідати охоче, які питання чи малюнки їх зацікавлять, а які ні. Інтерв´ювання має справляти на опитуваного гарне враження, тому для цього існують так звані розважальні, буферні та ігрові запитання, що підтримують інтерес респондента до заповнення анкети.

Нарешті варто пам´ятати, що думки й оцінки людей дуже мінливі і часто піддаються коливанням. Щоб уникнути перекручування отриманих даних, найкраще використовувати стислі строки для проведення опитування й обробки соціологічної інформації.