2.3. Пошук і встановлення індикаторів соціологічного виміру

Розглядаючи технологічні засади розробки програми для більш якісного та ефективного проведення СД, слід зупинитись і на проблемі виміру, що також має бути передбачена програмою, зокрема її процедурним (методичним) розділом. Вимір — це процедура приписування чисел значенням ознаки, яку вивчає соціологія, а також отримання числової моделі, дослідження якої замінює, по суті, аналіз об´єктів, оскільки йдеться про числову модель якостей цього об´єкта. Таким чином, факти, що використовуються для соціологічного виміру, є індикаторами, а їх знаходження допомагає усвідомити, як і в якій формі треба підійти до збирання інформації (інтерпретація основного поняття визначає, за якими напрямами аналізу має проводитися збирання інформації, а операціоналізація — про що треба збирати інформацію).

Процедура пошуку індикаторів (рис.4.): визначається операційним поняттям; супроводжується збігом індикатора і операційного поняття (стать, вік тощо); у ряді випадків вона вимагає використання кількох індикаторів на одне операційне поняття; завжди залежить від характеру об´єкта соціологічного дослідження (це стосується як одного індикатора, так і їх сукупності) .

Рис.4. Схема пошуку і встановлення індикаторів соціологічного виміру

Усім індикаторам властиві різноманітні характеристики, які в інструментарії виступають як варіанти відповідей на запитання. Вони розташовані в тій чи іншій послідовності за позиціями й утворюють відповідну шкалу вимірів. Шкали, у свою чергу, бувають різних типів:

1) номінальні – застосовуються для виміру, перш за все, об’єктивних якостей респондентів (стать, сімейний стан, професія);

2) порядкові (або рангові) – вимірюють множину ознак і властивостей соціальних явищ;

3) метричні (або інтервальні) – вимірює ознаки і властивості, які можна виразити числом..

Процедура, за допомогою якої вимірюваний об´єкт порівнюється з еталоном і отримує числове значення у визначеному масштабі або шкалі, називається шкодуванням.

У свою чергу, номінальні шкали відбивають якості, тобто рівноправність об´єкта (1 — чоловік, 2 — жінка), порядкові — рівноправність і послідовність, тобто порядок ("більш ніж", "краще ніж"), метричні — рівноправність, порядок і рівність дистанцій, тобто інтервалів між парами об´єктів за певною ознакою (зарплата, стаж, вік, прибуток). Усі ці параметри закладаються у програму соціологічного дослідження, що реалізується на основі наукових методів, диференційованих та інтегрованих між собою.

2.4. Підготовка та опрацювання соціологічної інформації

Для успішного проведення підготовки та опрацювання інформації потрібна певна послідовність (рис.5).

Рис.5. Схема підготовки та опрацювання соціологічної інформації

На першій стадії весь масив методичного інструментарію перевіряється на предмет: 1) його точності, повноти і якості заповнення, виявлення помилок у відповідях на запитання та їх корекції, вибракування тих анкет, які заповнені менш ніж на третину, контролю чіткості й адекватності відповідей, обведення цифрових кодів; 2) кодування інформації, її формалізації, присвоєння кожному варіанту відповідей певних умовних чисел-кодів, створення системи чисел, у якій вирішальне значення має сам порядок кодів (чисел).

Отже, кодування — важливий чинник опрацювання соціологічних даних, який є невід´ємною складовою їх всебічного аналізу. Кодування інформації відбувається ще до початку дослідження, коли певні коди одержують ті варіанти відповідей на запитання анкети, які закладено в концепцію загальної проблеми. Після опитування проводиться кодування відповідей у такій послідовності: а) виписуються всі варіанти відповідей та визначається їх частота; б) здійснюється їх класифікація, зведення в певні змістові групи; в) розроблюється формалізований список варіантів — кодифікатор; г) за допомогою кодифікатора кодуються всі варіанти відповідей.

Слід зауважити, що для кодування інформації використовують два види процедур: 1) наскрізну нумерацію всіх позицій (порядкова система кодування); 2) нумерацію варіантів лише в межах одного запитання (позиційна система кодування). Вибір того чи іншого виду процедур (способів кодування) залежить від характеру програмного забезпечення ЕОМ.

Тільки після проведення кодування можна переходити безпосередньо до опрацювання інформації. Існує два вивірених практикою способи такого опрацювання: 1)ручний; 2) машинний, якому в сучасних умовах віддається більша перевага. При цьому найчастіше використовують персональні комп´ютери, за допомогою яких можна опрацювати досить значні масиви соціологічної інформації. Технологічна процедура такої роботи повторює загальні правила, але соціолог, окрім цього, повинен знати технічні можливості ЕОМ, уміти правильно й своєчасно скласти завдання для опрацювання. Результати розрахунків за допомогою ЕОМ одержують у вигляді табуляграм. Їх зміст і форма запису соціологічної інформації визначаються гіпотезами дослідження та технічними можливостями.

Отже, як бачимо з рис.5, спочатку весь масив методичного інструментарію перевіряється на предмет його точності, повноти і якості заповнення, виявлення помилок у відповідях на запитання та їх корекції, вибракування тих анкет, які заповнені менш ніж на третину, контролю чіткості й адекватності відповідей, позначення цифрових кодів. Потім здійснюється кодування інформації, її формалізація, присвоєння кожному варіанту відповідей певних умовних чисел-кодів, створення системи чисел, у якій вирішальне значення має сам порядок кодів (чисел). Після чого формується електронна база даних дослідження.

Тут особливу увагу потрібно приділити виборові інструментів для комп'ютерної математико-статистичної обробки соціологічних даних. Існує чимала їх пропозиція. Серед тих, що широко використовуються для проведення аналізу масиву даних і дозволяють повно і всебічно аналізувати зібрану інформацію, можна виділити електронні таблиці (Microsoft Excel, Lotus 1-2-3, QuattroPro) і в математичні пакети загального призначення (Mathсad), до яких включені стандартні статистичні методи обробки даних. Великими можливостями володіють спеціалізовані статистичні пакети, що дозволяють застосовувати найсучасніші методи математичної статистики для обробки даних. Аналіз ринку програмних продуктів для опрацювання даних соціологічних опитувань дозволив серед програмних засобів даного типу виділити вузькоспеціалізовані статистичні пакети – Statistica , SPSS, STADIA, STATGRAPHICS, які мають великий набір статистичних функцій.

Особливості реалізації технології соціологічних досліджень у трудовій сфері зумовлюють необхідність при виборі оптимального статистичного програмного забезпечення врахування таки критеріїв: зручність управління даними (експорт / імпорт даних, їх реструктуризація); статистичне різноманіття (кількість статистичних модулів); графічні можливості (наявність вбудованого графічного редактора, можливість показу окремих елементів графіка, можливості експорту графіків) тощо. Аналіз за цими критеріями спеціалізованих програмних продуктів, які використовуються на практиці, дав можливість зробити висновок щодо оптимальності для використання при опрацюванні даних соціологічних досліджень у трудовій сфері універсального статистичного пакету SPSS, який спеціалізується на обробці результатів опитувань.