1. За етіологією:

• інфекційний (вірусний, бактеріальний, грибковий, паразитарний)

• Перикардит на тлі системних аутоімунних захворювань (СЧВ, РА, склеродермія, дерматоміозит, вузелковий періартеріїт, синдром Рейтера)

• Перикардит під час захворювань серця та суміжних органів (ГІМ, міокардит, аневризма аорти, інфаркт легені, пневмонія, захворювання стравоходу, , гідроперикардит у разі застійної СН, паранеопластичний перикардит);

• Перикардит на тлі метаболічних порушень (ХНН, мікседема, хвороба Аддісона, діабетичний кетоацидоз, холестериновий перикардит)

• Травмвтичний перикардит, опромінення середостіння

• Пухлиноподібні захворювання перикарда

• Ідіопатичний перикардит

1. Патогенетичні та морфологічні варіанти:

• Хронічний адгезивний

• Хронічний констриктивний, в тому числі кальциноз перикарда

• Гемоперикард

• Гідроперикард (випіт), у тому числі хілоперикард

1. За перебігом:

• Гострий (до 6 тижнів)

• Хронічний (більше 3 міс)

• Рецидивуючий (інтермітуючий – з безсимптомними періодами – припинення протизапальної терапії призводить до рецидиву).

1. За ступенем вираженості перикардіального випоту за даними узд:

• Незначний (3-16 мм)

• Середній (більше 16 мм)

• Великий

5. Ступінь СН: СН0-ІІІ

ДІАГНОСТИКА

1. Скарги та анамнез: біль в грудній клітці, за грудиною або у лівій половині прекардіальної ділянки, може ірадіювати у спину, мати плевральний або ішемічний характер, залежати від положення тіла, задишка, парадоксальний пульс.

2. Клінічне обстеження: послаблення обох тонів серця, шум тертя перикарду, набухання шийних вен, ↓Атс на вдиху.

3. Лабораторне обстеження: неспецифічні.

4. Імунологічне дослідження.

5. ЕКГ: - конкордантний негативний сегмент ST з опуклістю донизу в стандартних та грудних відведеннях з переходом у високий позитивний Т

• Через 1-2 дні сегмент ST спускається нижче ізолінії, випинається догори, потім впродовж декількох днів повертається до ізолінії, що однак не свідчить про покращення.

• Позитивний Т сплощується та через 10-15 діб стає двохфазним або негативним в тих вдведеннях, в яких мала місце динаміка сегмента ST. В подальому ЕКГ приходить до норми.

• Відсутні зміни комплексу QRS.

6. УЗД серця: потовщення листків перикарду, наявність рідини.

7. Рентгенографія ОГК: зображення серця може варьювати від нормального до появи силуету «пляшка з водою», можна вивити супутні захворювання легень та органів середостіння.

8. Пункція перикарду з цитологічним дослідженням випоту.

9. КТ або МРТ.

ЛІКУВАННЯ

1. Етіологічне лікування: антибіотики у відповідності до виявленого збудника)

2. НПЗЗ (перевагу надають ібупрофену, аспірину)

3. ГКС (60-70 мг преднізолону на добу) у випадку перикардиту на тлі системного захворювання сполучної тканини, уремії. Іноду застосовують внтрішньоперикардіальне введення.

4. Оперативне лікування констриктивного перикардиту.

5. Симптоматичне лікування СН: іАПФ, бета-адреноблокатори, салуретики

6. Лікування аритмій (аміодарон)

7. Антикоагулянти непрямі (при ФП, тромбоемболічних ускладненнях)

8. Метаболічна терапія.