2.5. Ризики у видавничому бізнесі

Свобода діяльності, яку відкриває ринок, пов'язана :і імовірністю неадекватного оцінювання ситуації, прийняття необґрунтованих рішень, невмотивованого організування справи, наслідком чого можуть бути не­реалізовані видавничі і підприємницькі ідеї, недоотри-млішя результатів, додаткові витрати, втрата активів, чистки ринку, зниження конкурентоспроможності, рбитки, розорення і крах.

Соціально-економічними передумовами ризику є Пильність у ситуації невизначеності, дефіциту інфор-МВЦІЇ, нерозвинені прогностичні навички, низька куль­тура підготовки і прийняття рішень. Спричинюють Його і конкуренція, несприятливі політичні, соціально-і і.ономічні процеси, нестача ресурсів, недобросовісне піфтцерство. Жоден суб'єкт бізнесу не може уникнути і шлику, бо він закладений у природі такої діяльності.

Закорінений ризик і в людській природі, проявляю­чись як прагнення до змагальності й успіху, авантюр-КІсть, інертність, стереотипне мислення, недооцінювання ,ііиші., ігнорування досвіду. Охочіше ризикують високо­освічені, креативні, невгамовні, наділені управлінськи-міі повноваженнями, авторитетні працівники. Частіше Ьаються до ризикових дій екстравертивні (спрямовані V їовнішній світ), акцентовані на успіх особи. Інтровер­ти (зосереджені на собі) більше дбають про стабільність і ОПокій. Схильність до ризику залежить і від віку люди­ни: 'ЛЬ—40-літніх більше ваблять новизна, експеримент; 46—60-літні частіше потребують аргументів і прогно-і-і іічііих оцінок. Ризикованість дій часто прямо пропор­ційна зацікавленості й обернено — відповідальності.

46

Економічна специфіка видавничого бізнесу

Економічна специфіка видавничого бізнесу

41

Високоризикованим є і видавничий бізнес, чутли­вий до змін у зовнішньому середовищі й особливо за­лежний від особистісних чинників.

Ризики у видавничому бізнесі — імовірність необгрунтованого вибору видавничої та підприємницької ідей, неефективної реалі­зації або нереалізації їх, непередбачуваного і невигідного розвит­ку подій.

Ризики мають наслідком не лише прямі економічні проблеми, а й девальвацію ділового іміджу, видавничої марки, переорієнтацію покупців на продукцію інших видавництв або на інші розповсюджувальні мережі.

Джерелом ризиків у видавничому бізнесі також є не­визначеність — цілковите або часткове незнання осо­бливостей ринку, складність у прогнозуванні попиту на видання і споживчих очікувань стосовно нього. Здебіль­шого невизначеність є породженням неточної інформа­ції або відсутності її. У видавничому бізнесі невизначе­ність загрозливою тінню нависає над процесом обґрун­тування видавничої ідеї, оскільки її продуктивність проекзаменують лише реальний попит, сприйняття ви­дань. Відчутна вона і на етапі укладення авторських угод, які не гарантують якості тексту, відповідності його видавничим вимогам, потребам читачів. З нею пов'язаний і процес підготовки видання до друку (вибір варіантів товарної політики) тощо. Знизити вплив неви­значеності і спричинених нею загроз можна завдяки мар­кетинговим дослідженням ринку і маркетинговому ана­лізу їх результатів, професіоналізму і проективному ми­сленню кадрів, раціональному використанню ресурсів.

Однією із системних причин невизначеності є непе-редбачуваність змін у зовнішньому середовищі — полі­тичної, економічної ситуації в країні, впливу на неї транснаціональних чинників (курси валют, ціни на енергоносії, обвали фондових ринків, дефолти, бан­крутства, військові конфлікти, масштабні природні ка­тастрофи тощо). Будь-яка нестабільність відволікає увагу і ресурси потенційних покупців із видавничого ринку, різко знижує траєкторію функціонування суб'єктів видавничого бізнесу. Це змушує відстежува-ти політичні й економічні тенденції, своєчасно коригу­вати плани, стратегії, працювати на випередження або й наперекір ситуації (коли всі продають — купуй, а коли всі купують — продавай, — переконував Н. Хілл).

Зумовлюють ризики також недостатня прогностич­на культура, ділова флегматичність (відставання діло­вої реакції від змін ринкової ситуації); нерозвинена мпркетингова свідомість, відсутність маркетингового мислення (ігнорування дослідження ринку, засад то­варної політики, волюнтаристське ціноутворення, психологічно невмотивовані, малокреативні маркетин­гові комунікації тощо); помилки у виборі ділових парт­нерів (надмірна залежність від одного чи кількох із них, тіртнерська необов'язковість, побудовані не на діловій основі відносини); нездорова атмосфера в колективі тощо. Кожна необґрунтована, некваліфікована дія може дестабілізувати становище суб'єкта діяльності, поставити його перед невідворотними загрозами.

Щодо видавничого бізнесу, то його супроводжують Такі специфічні причини ризиків:

а) ігнорування маркетингових досліджень і марке­ тингового аналізу їх результатів;

б) недостатньо обґрунтована видавнича ідея;

ц) помилки у виборі теми, жанру видання, його авто­ри та умов співпраці з ним;

г) ігнорування норм закону про авторське право і су- міжпі права;

ґ) неякісна експертиза авторського оригіналу, ігно-рунпння вимог щодо забезпечення видання елементами і н н і.ного виробу, надмірно тривала підготовка видання, іііііііі'рунтовані матеріальні і фінансові затрати;

д) недотримання видавничих стандартів і санітарно- пічних норм;

є) залежність від одного джерела ресурсів і можли-іііїї її>й (доцільно не більше 25% загального обсягу діяльності);

с ( пеобґрунтований вибір товарної, цінової стратегій;

ж) логістичні помилки (приймання, збереження,

,, експедування товару), нераціональна стратегія

і .і. і поділу (вибір недієздатних, ненадійних партнерів);

а) пепередбачуваність конкурентної ситуації (поява Нових видавництв в обраному сегменті ринку, товарів- ІН 'ів, субститутів);

и) низький контроль за технологічною, виробничою і фінансовою дисципліною.

І Ішічастіше суб'єктів видавничого бізнесу специфіч-н і ризики підстерігають на таких етапах діяльності:

48

Економічна специфіка видавничого бізнесу

ономічна специфіка видавничого бізнесу

49

— продукування видавничої ідеї (захопившись при­ вабливою на перший погляд ідеєю, видавець може взя­ тися за її реалізацію, не піддавши її всебічній експерти­ зі, не осмисливши пов'язаних із нею проблем, не відмо­ білізувавши відповідно зусиль);

— обґрунтування, реалізації підприємницької ідеї (нераціональний вибір організаційно-правової форми біз­ несу, складу партнерів, назви підприємства, необгрунто­ вані визначення цілей, вибір стратегій діяльності тощо);

• добору авторів творів та організування співпраці з ними (неувага до мотивації автора, чинників, які на­лаштовують його на довгострокові партнерські відноси­ни, забезпечують невразливість умов співпраці відпо­відно до норм законодавства);

• реалізації товарної політики (ігнорування рішень і дій, що забезпечують індивідуалізацію видавничої культури, унікальну споживчу цінність видань, позиції їх на ринку як сильних виробів, незадовільна видавни­ча дисципліна, помилки);

• встановлення накладів видань (наслідком зави­щених накладів бувають надмірні товарні залишки і не­ліквіди, заниженого — перебої у поставках видань, про­блеми їх додруковування);

• ціноутворення і комерційної діяльності (необгрун­тований вибір цінової стратегії і системи оплати);

• логістичних процедур (прийом, складування, під­готовка до відвантаження, облік продукції);

• розподілу продукції (ігнорування факторів місця і часу), нераціональне формування каналів і мереж роз­повсюдження (багаторівневість каналів, надмірна зал­ежність від окремих суб'єктів книгорозповсюдження);

• підготовки комунікативних сигналів цільовим спо­живачам (невміння продемонструвати унікальність ви­дання, його переваги над наявними на ринку, сформувати у потенційних споживачів настанови на придбання його).

Загрозливими для видавця, розповсюджувача є не­увага до певних процесів на обраному сегменті ринку (поява нових конкурентів і товарів, зміна попиту), пере­бування в зоні «конкурентних війн», що нерідко робить їх об'єктом невідворотних, несподіваних ударів.

Ігнорування ризиків, некваліфіковане управління ними є внутрішнім джерелом небезпек. Постійної уваги потребують і зовнішні небезпеки — навмисні, ненавмис­ні, випадкові порушення режиму функціонування

суб'єкта бізнесу, заподіяння йому шкоди. У видавничо­му бізнесі джерелом таких небезпек є конкуренти, заці­кавлені у наживі особи, з якими доводиться мати спра-иу, недобросовісні партнери. їх дії можуть проявлятися у незаконному отриманні інформації про діяльність; по­ширенні неправдивої, компрометуючої інформації, про­вокаціях; діловій дискредитації, створенні перешкод і пропонуванні «послуг» щодо їх подолання; піратстві, друкуванні під маркою іншого видавництва неякісного товару, погрозах, рейдерстві. Тому, започатковуючи і роовиваючи справу, слід дбати про збереження інфор-міщії, майна, надійність кадрів, різнобічний захист від Недружелюбних впливів і прямих втручань.

Неувага до факторів ризику може призвести до осла­блення потенціалу, втрати шансів, обмеження конку­рентних можливостей, девальвації іміджу і його складо­вих, деградації і витіснення з ринку. Такі проблеми часто бувають нездоланними. Усе це актуалізує необхідність попередження уваги на всіх аспектах життєспроможно-лті, адаптивності суб'єкта діяльності і пов'язаних з ними ■икликах. Якщо цих викликів не усвідомлювати або не ННмходити на них адекватної відповіді, стверджував ан­глійський філософ і соціолог Арнольд-Джозеф Тойнбі (ІК89—1975), неминучі деградація і крах. З огляду на цк необхідно значну увагу приділяти управлінню ризи­ками — їх виявленню, ідентифікації, оцінюванню імо­вірності, джерел, змісту, масштабів можливих утрат, виробленню і застосуванню заходів щодо їх запобіган­ні!, мінімізації, перетворення на нові можливості. За од­них умов намагаються уникнути ризику, за інших — ииизити його міру (мінімізувати втрати) або приймають його як неминучість, шукаючи можливості для опера­тивного виходу з цієї смуги.

Із метою мінімізації (оптимізації) ризику доцільно використовувати такі стратегії:

її) ухиляння від ризику (уникнення). Суть його по­лите, у відмові від ризикової справи, співпраці з нена­дійним партнером. Завдяки цьому можна уникнути нтрвт, але і не отримати можливої вигоди;

б) запобігання втратам (ризику). Для цього слід зосе­редитися на гарантовано успішних проектах, надійних Процедурах, випробуваних технологіях, постійно дбаю­чи про безпеку, використовуючи за необхідності превен­тивні заходи;

50

Економічна специфіка видавничого бізнесу

Економічна специфіка видавничого бізнесу

51

в) мінімізації втрат. Метою зусиль є зниження ймо­ вірності настання несприятливих подій чи можливих утрат. Доцільною буває і диверсифікація (поділ) ризи­ ків, наприклад виокремлення з «материнського» видав­ ництва кількох «дочірніх»;

г) передавання (несприйняття) контролю за ризиком (трансферт). Змістом його є переадресування відпові­ дальності іншій стороні або відмова від неї. У видавни­ чій практиці прикладом його можна вважати зафіксо­ вану в угодах відповідальність автора за достовірність викладених у тексті відомостей, належність йому твору як об'єкта інтелектуальної власності.

Для розв'язання проблеми мінімізації (оптимізації) ризику необхідні розуміння і прогнозування політично­го, економічного контекстів, ситуації в галузі, спро­можність передбачати і прогнозувати проблеми і запобі­гати їм, уміння ідентифікувати несприятливі дії і міні­мізувати їх шкоду, фахово вимоглива діяльність на всіх етапах. Відповідальний видавець не братиметься за справу, в якій некомпетентний, не ризикуватиме видав­ничою маркою, великим заради малого. Нерідко при цьому потрібні витримка, здатність «тримати удар», ро­зуміння, що ризик об'єктивно супроводжує будь-яку діяльність і не завжди відіграє лише негативну роль. У цьому сенсі важлива оптижізація ризиків — вибір на­прямів, способів дій, за яких ризики не переростати­муть у загрози, а навпаки, сприятимуть розвитку спра­ви. Наприклад, за певних обставин видавець може від­мовитися від проекту, для якого потрібні великі кошти. Однак при цьому він наражається на ризик невикори­станих можливостей, оскільки успішна реалізація його могла б принести високий економічний результат, по­ліпшити імідж, ринкову позицію видавництва.

Отже, приймаючи рішення, видавець завжди має дбати про успіх і захист своєї діяльності від імовірних невдач, максимально використовувати здобутий плац­дарм (можливості, досвід) для нових результатів.

Вони справу знають

Конкуренти швидко копіюють будь-яку відмінність, і цикл життя інноваційного продукту, виробничого процесу скорочується так силь­но, що новаторам ледь вдається повернути свої кошти.

Ф. Котлер

Знайдіть потребу і задовольніть її. З'ясуйте, чого хочуть люди, шу­кайте можливості дати те, чого вони хочуть. Шукайте лише великі по-

І|М!Ґ)И.

Дуже важливо першим з'явитися на ринку, але це не принесе ні­якої користі, якщо не вдасться швидко завоювати значну частину спо­живачів.

М. Смолл

Щоб досягти успіху, виробнику потрібно очей не спускати з конку­рси га. Знайти вразливі місця та розпочати маркетингову атаку на них.

В умовах жорсткої конкуренції вибір керує ринками.

Дж. Траут

Запитання. Завдання

51. З'ясуйте сутність та особливості видавничого ринку, охаракте-ри іуйте його об'єкти і суб'єкти.

52. У чому полягає специфіка попиту на видавничу продукцію?

53. Від яких чинників залежить пропозиція видавничої продукції і її' шона обумовлює попит на неї?

54. Яку роль відіграє конкуренція у видавничому бізнесі і в чому Полягають його особливості?

55. У яких основних формах здійснюється конкуренція на видавни­чому ринку?

6. Чим обумовлені легальні можливості суб'єкта видавничого біз- іясу у відносній монополізації окремих сегментів ринку видавничої

Продукції?

7. Охарактеризуйте особливості конкуренції на сучасному вітчиз- іііиніму ринку видавничої продукції.

8. Чому суб'єкту видавничого бізнесу необхідні знання врахуван- овних економічних законів і закономірностей?

9. Чим зумовлені і як виявляються ризики у видавничому бізнесі? ЧиV інші, нони відіграють?

І<> V чому полягають виняткові можливості, обмеження, ризики ша видавничого бізнесу?

3 .

Потенціал, ресурси та активи у видавничому бізнесі

Підприємницька діяльність починається із задуму, ідеї, мети, усвідомлення її доцільності чи необхідності, власної спроможності до неї. Вони стимулюють, кон­центрують на обраній справі волю, енергію, знання, вміння, налаштовують на пошук, створення і викори­стання необхідних технічних, організаційних, фінан­сових та інших ресурсів і можливостей, тобто на фор­мування і розвиток потенціалу суб'єкта діяльності.

3.1. Основні елементи потенціалу суб'єкта видавничого бізнесу

Ділова мобільність, гнучкість, економічна стійкість і невразливість суб'єкта бізнесу залежать від наявного потенціалу і вміння використовувати його відповідно до умов і цілей діяльності. Однак потенціал ще не є гаран­тією результатів, він — лише передумова, одна із гіпо­тез майбутнього. Суб'єкти бізнесу навіть із потужним потенціалом за невмілого його застосування можуть стати аутсайдерами в конкурентній боротьбі, зазнати краху. Сподівання, що потенціал сам по собі забезпе-

Потенціал, ресурси та активи у видавничому бізнесі 53

чить бажаний результат, невміння використовувати і розвивати його, неувага до того, як створюють і викори­стовують свій потенціал конкуренти, — суттєві причи­ни поразок.

Потенціал суб'єкта видавничого бізнесу — сукупність внутрішніх і зовнішніх чинників (засобів, можливостей і шансів), ефективне використання яких забезпечує дієздатність і конкурентоспромож­ність на всіх етапах видавничої діяльності.

Його особливості зумовлює специфіка видавничої справи як «креативної економіки», видавничого про­дукту — як триєдиної сутності. Тому, крім технічних, Матеріальних, фінансових засобів, технології істотне вначення у сукупному потенціалі видавництва мають: система відносин з авторами, найважливішими партне­ри ми (поліграфпідприємства, постачальники, збутові мережі); суб'єктами впливу на процеси в галузі (держав­ці органи, громадські організації, фінансові структури, лобістські групи); особливі знання і вміння; ефективне ми користання маркетингових, конкурентних стратегій; здійснення ефективних зовнішніх комунікацій.

Історія бізнесу знає немало випадків, коли фірми з їй- п и їсими можливостями, втративши відчуття реально­сті 1 здатність до саморозвитку, деградували і щезали з ринку. їх витісняли спершу непомітні, але амбітні, са­мими могливі, прагматичні, креативні конкуренти, які р'ітміиювали досягнуті результати як передумову для Подальшого розвитку.

1 Іотенціал як інтегроване вираження сили, що може 0УТИ задіяне за певних умов, охоплює матеріально-тех­нічні!, технологічне, фінансове, інтелектуальне, інфор-Ммціїше, творче забезпечення діяльності. Його складе­ними є:

1) ресурси — джерела і засоби забезпечення діяльно-гіі, які за певних умов можна використати для дося-і іісніїя мети. Ресурси не тотожні можливостям, вони — Можливість потенційна, те, чим суб'єкт діяльності ІОЖе скористатися. Систему ресурсів утворюють при­родні ресурси (природне середовище), технічні (маши-і, механізми), кадрові (підготовлені фахівці), просто­ріші (ниробничі приміщення, територія), часові (фонд ЧИї'У), структурно-організаційні (структура, органи Ирпиління), інформаційні (інформація про основні (Ц|н<|>іі п аспекти діяльності), фінансові (обігові, інвести-

54

Потенціал, ресурси та активи у видавничому бізнесі

Потенціал, ресурси та активи у видавничому бізнесі 55

цінні кошти), матеріальні (предмети і засоби праці) і не­матеріальні (ті, що не мають матеріальної основи). У ви­давничому бізнесі найважливішими є нематеріальні ре­сурси: ідеї, твори (художні, наукові, навчальні та інші тексти, зображувальні роботи), відносини з їх автора­ми; ділова культура, увага держави до галузі, рівень ро­звитку (компетенції) кадрів;

2) активи — сукупність майна, грошових засобів, об'єктів інтелектуальної власності, що належать суб'єкту діяльності і будь-коли можуть бути використа­ні; частина господарського балансу, що відображає на­явні на певну дату матеріальні цінності, кошти, боргові вимоги, досягнення, надбання.

Нерідко ресурси та активи ототожнюють. Однак усі ресурси потенційно можуть бути активами, хоч не всі потенційні активи (ресурси) є насправді ними в діяльно­сті конкретних суб'єктів бізнесу. Щоб ресурси стали ак­тивами, необхідно оволодіти ними.

Необхідною умовою підприємницької діяльності (бізнесу) загалом і у видавничій сфері зокрема є капі­тал — матеріальні, фінансові, інтелектуальні, креа-тивні вкладення з метою отримання доходу. На етапі за-початкування справи необхідний авансовий капітал — кошти для придбання засобів та інших необхідних умов діяльності (виробництва). Найчастіше він фігурує як грошовий капітал — капітал у грошовій формі (фінан­сові інвестиції), на основі якого формується фізичний капітал — виробничі фонди, тобто сукупність засобів праці (речей, їх комплексів, якими людина діє на пред­мети праці) і предметів праці (сировина, матеріали, енергія). Можливе інвестування капіталу й у фізичній формі (засоби праці і предмети праці). Інвестором (осо­бою, яка вкладає капітал) є власник бізнесу або суб'єкт, який набуває право власності (через придбання акцій) на нього.

Систему виробничих фондів утворюють:

1. Основні фонди (основний капітал) — засоби праці, які використовуються тривалий час і частинами пере­носять свою вартість на вартість виробленої продукції. У видавничому бізнесі до основних фондів належать ре­дакційні і складські приміщення, обладнання, транс­порт, комп'ютерна техніка і програмне забезпечення, без яких неможливі започаткування, здійснення і ро-

иииток діяльності. Гіпотетично, у видавничій сфері мож­на результативно працювати, не маючи і не орендуючи приміщень, техніки, транспорту, штату працівників, мміло маневруючи творчими можливостями і фаховими вміннями.

Суттєву роль у видавничій діяльності відіграють Специфічні, притаманні лише видавничому бізнесу елементи основних фондів: інтелектуальна власність, І також особливі компетенції персоналу (спромож­ність генерувати унікальні і продуктивні видавничі Ідеї, перетворювати їх на ефективні видавничі проек-ііі). видавнича марка, особливо якщо вона має статус Оренда; деякі торгові знаки (символи масштабних ви-Лііішичих серій); позиція на ринку; корпоративна Культура.

2. Оборотні фонди (оборотний капітал) — предмети Праці, які цілком споживаються у кожному виробничо­му циклі, змінюються або цілком втрачають свою нату­ри л і.ну форму і переносять усю свою вартість на вартість Виробленої продукції. їх утворюють власні кошти, при­ніс, кредитні засоби, об'єкти інтелектуальної власно­сті разового використання (право на твір, дизайн-кон-

Ці'ІІЦІЯТОЩО).

Для видавничого бізнесу особливо важливі інформа­ційні ресурси — сукупність ексклюзивних інформацій­них матеріалів, які можуть бути використані як актив. її' будь-який об'єкт у видавничій справі є носієм ін­формації (текстової, зображувальної, нотної тощо), а птичий бізнес здійснюється в інформаційній сфері (• іпн|)(чіня і розповсюдження інформаційно насичених і'н циніїичих продуктів). Особливу цінність має інформа­ції! про ринок (конкуренція і конкуренти, автори та їхні СИори, споживачі і незадоволений попит, успішні і не-'П кидавничі проекти, лідери ринку і стиль їхньої

сті, аутсайдери і причини відставання тощо).

ІКТуалізувалася ця проблема в сучасну постіндустрі- ЯЛМіу, інформаційну епоху, однією з ознак якої є «еко- " .і знань», тобто функціонування знань як продук-

і І'Н СИЛИ.

Попри безперечну важливість матеріальних акти-I». успіх у сфері видавничого бізнесу досягається пере­ляжмо завдяки використанню унікальних немате-фіильних активів — активів, що не мають матеріальної

5 6 Потенціал, ресурси та активи у видавничому бізнесі

основи (не є фізичними об'єктами) і вартість яких має грошове вираження. Більшість із них є об'єктами інте­лектуальної власності, на які поширюються норми за­конодавства про авторське право і суміжні права. Зав­дяки володінню ними, їх використанню суб'єкт видав­ничого бізнесу часто завойовує відносно монопольне становище на ринку або виробляє продукт чи надає по­слугу якісніше, вигідніше, ніж конкуренти, здобуваю­чи й утримуючи конкурентні переваги.

Стратегічно важливим потенціалом у видавничому бізнесі є кадри, їхня фахова кваліфікація, досвід, навич­ки, талант, креативні можливості, мотивація, корпора­тивна свідомість, комунікативні здібності, психологічна підготовленість тощо. Кадровий потенціал утворюють персонал — основний штатний склад працівників або його частина, виокремлена відповідно до виконуваної роботи (управлінський персонал, редакційний персонал тощо), і менеджери — працівники, які фахово займа­ються управлінською діяльністю.

Формування кадрової структури здійснюється за­лежно від місії, цілей, специфіки діяльності (виду, мас­штабу, умов), зовнішніх чинників (демографічної си­туації, попиту і пропозиції на ринку праці), стратегії і тактики діяльності тощо. Структурні зміни в економіці значно актуалізували потребу у фахівцях, спроможних ефективно функціонувати в інформаційній сфері. Останніми роками загострилася ця проблема й у видав­ничому бізнесі, який особливо потребує інтелектуаль­них, творчих працівників. Крім компетентності, орга­нізованості, мобільності, раціональності, практичності, особливо поціновують у ньому здатність до результатив­ного, доцільного інноваційного пошуку, розвинуту ін­туїцію й уяву, широкий кругозір, ерудицію, літератур­ний смак, філологічний вишкіл, комунікабельність, психологічно вивірену комунікативну поведінку. Адже нестандартне, розкомплексоване мислення найчастіше є джерелом перспективних видавничих, підприємниць­ких ідей, які формують стратегічний потенціал суб'єк­та бізнесу. Кадри, яким воно притаманне, є творцями ноу-хау, володіють і використовують ексклюзивні знан­ня, уміння і навички, забезпечуючи видавництву вигі­дні позиції на ринку, відкриваючи простір для успішної діяльності в майбутньому.

Потенціал, ресурси та активи у видавничому бізнесі 57