Виробництво рослинних олій за 2003-2012 рр. В Україні, (тис.Т.)

Роки	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
	1257	1343	1381	2078	2226	1863	2772	2990	3177	3799

Фонд споживання рослинних олій становить 585 тис. т., що дозволило забезпечити середньорічне споживання в розрахунку на одного українця на рівні 13 кг.

Рис. 1. Україна: виробництво, експорт та внутрішнє споживання соняшникової олії, тис. т

До 90% від внутрішнього обсягу виробництва рослинних олій було направлено на зовнішні ринки (рис. 1). Експорт цієї продукції в 2012/2013 рр. маркетинговому періоді становить 3,5 млн т., у т. ч. соняшникової олії - 3,25 млн т.

Україна займає 45% в світовому експорті соняшникової олії. Виходячи з середньої ціни олії в $1300/т, в грошовому вираженні в 2012/2013 рр. експорт досяг $4 млрд. (рис. 2).

Рис. 2. Експортери соняшникової олії, (тис.т.)

Серед основних країн експортерів продукції виділяються Індія, Єгипет, Іран, Алжир. Досить значні обсяги соняшникової олії також направляються до Туреччини, Іспанії, Італії та Росії (рис. 3).

Р ис.3. Структура експорту соняшникової олії з України у 2012 р. (%)

КНР вважає, що Україна може бути потенційним і вагомим стратегічним постачальником соняшникової олії. Через це Китай зацікавлений в інвестиціях АПК України.

Аналізуючи проблеми ринку рослинних жирів, слід відзначити, що імпорт олії в Україну минулого сезону сягнув 300 тис т. і був представлений оліями тропічних культур. Основним імпортером соняшникової олії в Україні є Росія. Невелика частка ринку імпортованої соняшникової олії належить Чехії та Словаччині.

За прогнозами експертів у цьому сезоні експорт та імпорт рослинних жирів очікується на рівні показників минулого маркетингового сезону: 3,3 млн. т. експорту й 300 тис. т. імпорту.

Серед важливих проблем вітчизняної олійно-жирової промисловості є залучення іноземних інвестицій на модернізацію виробничих підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності. При цьому для створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні необхідне державне регулювання питань удосконалення національного законодавства, гармонізації з міжнародними нормами.

Станом на 01.01. 2013 р. понад два десятки вітчизняних підприємств олійно-жирової промисловості перебувають у повній власності або під контролем іноземних інвесторів (до 80% переробних потужностей). Така ситуація призвела до суперечливих наслідків для України, вітчизняних переробників і агровиробників, що вирощують олійні культури. На нашу думку, до позитивних наслідків вкладення іноземних інвестицій в галузь слід віднести:

• динамічний розвиток промисловості (з 1991 р виробництво соняшнику збільшилось з 2,5 млн. т. до 8,5 млн.; олії з 500 тис. т. до 3,4 млн.)

• збереження й створення нових робочих місць в олійно-жировій промисловості;

• запровадження інноваційних технологій виробництва олії (підвищення коефіцієнта виходу олій до 43-44%, порівняно з 36-37%);

• збільшення надходжень податків до бюджету, надходжень до фондів;

• підвищення % сальдо міжнародної торгівлі за рахунок експорту сирої олії за кордон.

До негативних наслідків вкладення іноземних інвестицій в галузь слід віднести:

• нехтування інтересами власників вітчизняних підприємств;

• впровадження екологічно небезпечних технологій і обладнання;

• використання прибутків на викуп акцій у вітчизняних акціонерів, а не на модернізацію виробництва;

• перевищення втричі площ орних земель під вирощування олієсировини науково обґрунтованих норм (35-40%, а по сівозмінах - до 14% площі земель, придатних для посіву соняшнику, сої та інших олійних культур). Наприклад, з табл. 2 видно, що у 1979-1981 рр. в Україні під посіви соняшнику відводили 1,64 млн га, 1998 р. - 2,5 млн га, 2003 р.- 4,0 млн га, у 2010 р. - 4,6 млн га, у 2012 р. - 5,2 млн. га (збільшилися в 3 рази);

• порушення вимог агротехніки - засівання олійними культурами одне й те саме поле через 7-8 років, а не через 2-3, як це відбувається на практиці. Наслідки такого порушення: невідновна втрата гумусу, руйнація структури та деградація ґрунтів. Через кілька років такого господарювання на тривалий час виводяться поля зі складу сільгоспугідь;

• вироблену в Україні олію експортують за кордон на умовах давальницької сировини (для подальшої переробки і випуску якісної та безпечної продукції відповідно до вимог європейських і світових стандартів);

• через нерегульоване державою виробництво олієсировини (у 2012 р. понад 7 млн.т.) агровиробники не одержують належних доходів і прибутків, розвивається сектор тіньового бізнесу. Виходом із даної ситуації, на наш погляд, може бути запровадження регульованих державою реалізаційних цін в цій галузі;

• на сьогодні, згідно із Законом України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур", ставка вивізного мита на насіння соняшнику (подрібненого або неподрібненого) становить 10% митної вартості товару. Вивізне мито є тим чинником, який гальмує експорт соняшнику, що призводить до підриву інвестиційного клімату та економічного потенціалу України. Cкасування Україною вивізних мит є однією з ключових вимог ЄС в рамках переговорів щодо створення ЗВТ (зони вільної торгівлі).

• у світі на даний час відбувається падіння попиту на соняшникову олію, що зумовлено виходом на ринок більшої кількості пальмової, соєвої та оливкової олій.

Таблиця 2