1.3 Основні форми, методи та принципи системи регулювання зовнішньої торгівлі в Україні

Особливості здійснення зовнішньоторговельної політики є прямим відображенням відповідного національного правового забезпечення та уніфікованість його щодо правил міжнародної торгівлі. Вважається, що чим більше національна законодавча база, яка регулює зовнішню торгівлю, наближена до світової, то тим менше чинників, пов’язаних з національними обмеженнями, впливає на експорт та імпорт країни. Рівень наближеності національного законодавства в першу чергу стосується відповідності з ГАТТ/СОТ.

В основі діяльності ГАТТ/СОТ лежить чотири основні принципи: - правило недискримінації у торговельних стосунках між країнами учасницями; - зобов’язання щодо дотримання прийнятих тарифних поступок; - заборона використання кількісних обмежень (квот) на експорт та імпорт; - особливий режим сприяння торгівлі країн, що розвиваються.

Основними принципами державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності є:

• захист державою законних інтересів учасників зовнішньоторговельної діяльності, а також законних інтересів українських виробників і споживачів товарів та послуг;

• рівність і недискримінація учасників зовнішньоторговельної діяльності; обґрунтованість і об'єктивність застосування заходів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

• виключення невиправданого втручання держави або його органів у зовнішньоторговельну діяльність і нанесення збитку учасникам зовнішньоторговельної діяльності та економіці України;

• забезпечення оборони країни і безпеки держави;

• єдність системи державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

• єдність застосування методів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності на всій території України.

Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності - система засобів впливу на суспільні відносини, які виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності для забезпечення правопорядку в цій сфері.

Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється за допомогою двох методів тарифного й нетарифного.

Тарифний метод включає в себе митно-тарифне регулювання. Нетарифний метод передбачає:

- нетарифне регулювання;

- заборону й обмеження зовнішньої торгівлі послугами й інтелектуальною власністю;

- заходи економічного й адміністративного характеру, які сприяють розвитку зовнішньоторговельної діяльності.

Митно-тарифне регулювання є методом державного регулювання зовнішньої торгівлі товарами, здійснюється шляхом застосування ввізного і вивізного митного збору.

Митний збір - обов'язковий внесок, що стягується митними органами при ввезенні товару на митну територію або вивезенні товару з цієї території і є невід'ємною умовою такого ввезення або вивозу.

В Україні застосовуються також особливі мита:

- сезонні - для оперативного регулювання ввезення і вивезення товарів;

- спеціальні мита - як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію України в кількостях і на умовах, що завдають збитків вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів, і як у відповідь захід на дискримінаційні й інші дії, що обмежують інтереси держави, з боку інших держав;

- антидемпінгові мита - застосовуються у випадках ввезення на митну територію України товарів за ціною нижчою, ніж їхня нормальна вартість у країні вивезення, якщо таке ввезення завдає матеріального збитку вітчизняним виробникам подібних товарів або перешкоджає організації або розширенню їх виробництва в Україні;

- компенсаційні мита - застосовуються у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або вивезенні яких прямо або побічно використовувалися субсидії, якщо таке ввезення завдає матеріального збитку вітчизняним виробникам подібних товарів або перешкоджає організації чи розширенню їх виробництва в Україні.

В Україні застосовуються такі види ставок мит:

а) адвалорні, що нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів;

б) специфічні, що нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподатковуваних товарів;

в) комбіновані, які поєднують обидва згадані види митного оподаткування.

Нетарифне регулювання є методом державного регулювання зовнішньої торгівлі товарами, яке здійснюється введенням кількісних обмежень та інших заборон і обмежень економічного характеру.

Заборони і обмеження зовнішньої торгівлі товарами, послугами і інтелектуальною власністю можуть вводитися:

1) у зв'язку з участю України в міжнародних санкціях;

2) з метою підтримки рівноваги платіжного балансу України;

3) у зв'язку із заходами валютного регулювання і як, у відповідь, заходи відносно дискримінаційних дій окремих держав.

Ліцензування в сфері зовнішньої торгівлі товарами встановлюється в таких випадках:

- введення тимчасових кількісних обмежень експорту та імпорту окремих видів товарів;

- реалізація дозвільного порядку експорту і (або) імпорту окремих видів товарів, які можуть несприятливо впливати на безпеку держави, життя та здоров'я громадян, майно фізичних або юридичних осіб, державне або муніципальне майно, зовнішнє середовище, життя або здоров'я тварин і рослин;

- надання виняткового права на експорт і (або) імпорт окремих видів товарів;

- виконання Україною міжнародних зобов'язань.

Серед заходів економічного і адміністративного характеру, сприяють розвитку зовнішньоторговельної діяльності, виділяють:

- заходи, здійснювані Урядом держави і органами виконавчої влади, сприяючі розвитку зовнішньоторговельної діяльності;

- кредитування учасників зовнішньоторговельної діяльності, створення систем гарантій і страхування експортних кредитів;

- організацію торгових виставок і ярмарків, спеціалізованих симпозіумів і конференцій;

- проведення кампаній (зокрема рекламних) з просування українських товарів, послуг, інтелектуальної власності на світові ринки;

- інформаційне забезпечення зовнішньоторговельної діяльності;

- ведення зовнішньоторговельної статистики і забезпечення вільного доступу до неї всім учасникам зовнішньоторговельної діяльності;

- забезпечення сприятливих умов для доступу українських фізичних і юридичних осіб на зовнішні ринки.