Паси безпеки
Рис. 2.3.11. Паси безпеки: а - діагонально-поясний з триточковим кріпленням; б - подвійний плечовий; в - поясний;
Рис.2.3.12. Фази переміщення манекена, закріпленого триточковим пасом безпеки, при лобовому зіткненні:
а - рух уперед; б - рух назад
Рис. 2.3.13. Інерційна котушка пасу безпеки:
1 - маятник; 2 - маховик; 3 - кулька; 4 й 6 - рухлива й нерухома частини храповики; 5 - пружина; 8 - вісь; 9 - поворотна пружина
Рис. 2.3.14. Піротехнічний замок ременя, що створює попередній натяг шляхом підтягування обидвох пасів одночасно
Рис. 2.3.15. Схема кріплення пасу безпеки з дотягувачем
Цікаву конструкцію дотягувачів запропонувала фірма Autoliv. Розроблений нею дотягувач оснащений штучним «інтелектом»: він сам настроюється під конкретного пасажира. Крім того, новий дотягувач працює в парі з подушкою безпеки, знижуючи ймовірність ушкодження обличчя й тулуба при зустрічі з нею. Відмінність нової розробки полягає в тому, що вона подібна до двоступеневої коробки передач. Вмикання тієї або іншої передачі визначається комп’ютером, що враховує швидкість удару, позицію й масу пасажира. У першій фазі зіткнення пас працює з максимальним зусиллям, щільно притискаючи пасажирів до спинки сидіння. При наближенні розкриття подушки безпеки розкривається вмикається друга ступінь, що послаблює натяг і контакт із подушкою істотно пом’якшується. Якщо удар не дуже сильний, то натяг пасу слабшає через 40 мс, якщо удар дуже сильний, то час початку ослаблення зростає у два рази до 70-80 мс. Такі дотягувачі вже знайшли застосування в автомобілях Mercedes і BMW. До недоліків піротехнічних дотягувачів пасів безпеки можна віднести їх "одноразовість" і вимогу дотримання високих мір безпеки при роботі в салоні автомобіля, наприклад при демонтажі сидінь.
Рис. 2.3.16. Інерційна котушка, що обмежує зусилля на пасажира
Щоб уникнути перевищення навантаження на груди, такі паси мають обмежувачі зусилля натягу. Обмежувачі спочатку досягають максимуму дозволеного навантаження, після чого механічний пристрій дозволяє пасажирові просунутися вперед на деяку відстань при зберіганні постійного навантаження. Першою встановила таку систему на серійному автомобілі фірма Renault. Інерційну котушка з блокуванням встановлюють на скобі, що обмежує зусилля впливу пасу на тіло людини (рис. 2.3.16). Обмеження зусилля досягається контрольованим ослабленням натягу пасу шляхом пластичного кутового деформування осі інерційної котушки. Такий пристрій зменшує зусилля, що діють на грудну клітку, шию й голову на 30-50 %.
Подушки безпеки
Рис. 2.3.17. Схема дії подушки безпеки
По команді інерційного датчика подушка повинна заповнитися стисненим повітрям упродовж 30 - 40 мс. При об’ємі такого індивідуального захисту 140-280 л, інтенсивність наповнення подушки газом повинна бути не менш 3500 л/с Розширення оболонки повітряної подушки приблизно на 0,6 м відповідає швидкості 30,5 м/с наприкінці процесу заповнення.
При спрацьовуванні подушки безпеки об’єм салону зменшується на 200-250 дм3 упродовж 40 мс, що дає чимале навантаження на барабанні перетинки. Крім того подушка вилітає зі швидкістю понад 100 км/год і становить чималу небезпеку для людей, якщо вони не причіплені пасами безпеки і ніщо не затримує їх інерційний рух назустріч подушці. Якщо в автомобілі є подушка безпеки, не варто розміщати повернені назад сидіння для перевезення дітей на сидіння автомобіля, навпроти якого перебуває ця подушка безпеки. При спрацьовуванні подушка може зрушити дитяче сидіння й нанести травму дитині. Не рекомендують також перевозити на пасажирському сидінні дітей до 13 років ростом нижче 150 см, тому що подушка, що відривається з величезною швидкістю може вдарити в голову, що може спричинити до фатальні наслідки.
Рис. 2.3.18. Бічні подушки безпеки