1 Основи управління об’єктами корпоративного типу

1.1 Зміст, поняття та система корпоративного управління

Корпорація – це товариство, спілка, сукупність осіб, об'єднаних на основі цехових, кастових, комерційних та інших інтересів. Це також і назва акціонерного товариства, яке об'єднує різні галузі промислового виробництва за єдиного фінансового контролю. Також корпораціями виступають договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Корпорації посідають особливе місце серед великих підприємств і об'єднань. При цьому їх найбільш важливою і відмітною рисою виступає капіталотворча функція, завдяки якій створюються передумови збільшення обсягу і ступеня використання обмежених ресурсів.

В українському законодавстві термін «корпорація» застосовується для позначення одного з видів об’єднань підприємств. У Господарському кодексі української держави корпорація зазначається як договірне об’єднання, яке створене на основі об’єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, які об’єдналися, з передачею ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління.

Практика корпоративного управління існує вже декілька століть. Наприклад, у шекспірівському «Венеціанському купці» описуються хвилювання торговця, вимушеного доручити турботу про своє майно – кораблі і товари, – іншим особам. Говорячи сучасною мовою – відокремити свою власність від свого контролю над нею. Повноцінна теорія корпоративного управління почала формуватися лише в 80-і роки ХХ століття. Аналізуючи особливості сучасної епохи і двох попередніх епох, учені дійшли висновку, що в ХІХ ст. двигуном економічного розвитку було підприємництво; у XX столітті – менеджмент, а в XXI ст. ця функція переходить до корпоративного управління.

Сьогодні вже чітко визначені основи системи стосунків між головними дійовими особами «корпоративного спектаклю»: акціонерами, менеджерами, директорами, кредиторами, співробітниками, постачальниками, покупцями, державними чиновниками, жителями місцевих общин, членами громадських організацій і рухів. Така система створюється для вирішення трьох основних завдань корпорації: (1) забезпечення її максимальної ефективності; (2) залучення інвестицій, а також (3) виконання юридичних і соціальних зобов’язань.

Корпоративне управління (англ. corporate governance) – це внутрішні системи, структури та процедури, що використовуються для управління та контролю корпорації. Це також система взаємодії між акціонерами і керівництвом компанії (акціонерного товариства, корпорації), включаючи її раду директорів, а також з іншими зацікавленими особами. За допомогою цього реалізуються права акціонерів та комплекс механізмів, які дозволяють акціонерам (інвесторам) контролювати діяльність керівників компанії і вирішувати виникаючі проблеми.

Корпоративне управління – також і система виборних та призначених органів, які здійснюють управління діяльністю товариства, що відображає баланс інтересів власників і спрямована на забезпечення максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності товариства в межах норм чинного законодавства.

Згідно із визначенням Світового банку, корпоративне управління поєднує в собі норми законодавства, нормативних положень та практику господарювання у приватному секторі, що дозволяє товариствам залучати фінансові та людські ресурси, ефективно здійснювати господарську діяльність і, таким чином, продовжувати своє функціонування, нагромаджуючи довгострокову економічну вартість шляхом підвищення вартості акцій і дотримуючись інтересів усіх осіб, які беруть участь в економічному житті товариства та суспільства в цілому.

Корпоративне управління не має безпосереднього відношення до оперативного і тактичного управління компанією але іноді включається в стратегічне управління. Предметом корпоративного управління є контроль за здійсненням корпоративних дій.

У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність товариства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності товариства. Належна система корпоративного управління дозволяє інвесторам бути впевненими у тому, що керівництво товариства розумно використовує їхні інвестиції для фінансово-господарської діяльності і, таким чином, збільшується вартість частки участі інвесторів в акціонерному капіталі товариства. Таким чином, система корпоративного управління – це організаційна модель, за допомогою якої компанія представляє і захищає інтереси своїх інвесторів. Тип застосовуваної моделі залежить від структури компанії, що існує в межах ринкової економіки, і відображає сам факт поділу функцій володіння й управління корпорацією.

Відокремлюючи корпоративне управління як певний тип, особливості якого зумовлені специфікою корпорації як об’єкта управління, його визначають як управління, що побудоване на пріоритетах інтересів акціонерів та їх ролі у розвитку корпорації, управління, що враховує реалізацію прав власності, передбачає взаємодію акціонерів (корпоративні комунікації), базується на стратегії розвитку корпорації в цілому (інтереси фірми підпорядковані загальним інтересам), врешті-решт, – це управління, яке породжує корпоративну культуру, тобто комплекс загальних традицій, настанов, принципів поведінки.

Виходячи з цього визначення, можна зробити такий висновок: система корпоративного управління – це організаційна модель, за допомогою якої акціонерне товариство має представляти та захищати інтереси своїх акціонерів. Однак, тут необхідно зазначити і про наявність широких можливостей участі в акціонерній власності, експансії акціонерного капіталу, що дає складні варіанти поєднання капіталів і, відповідно, непостійне коло зацікавлених сторін навіть упродовж малих проміжків часу. Через це корпоративне управління – це також і управління організаційно-правовим полем бізнесу, оптимізацією організаційних структур та побудовою внутрішньо- та міжфірмових відносин компанії відповідно до прийнятих цілей. Такий погляд на сутність корпоративного управління відображає взаємозв’язок корпоративного управління з управлінням інтегрованими корпоративними структурами.

Належне корпоративне управління не обмежується виключно відносинами між інвесторами та менеджерами, а передбачає також урахування законних інтересів та активну співпрацю із заінтересованими особами, які мають легітимний інтерес у діяльності товариства (працівниками, споживачами кредиторами, державою, громадськістю тощо). Це пов'язано з тим, що товариство не може існувати незалежно від суспільства, в якому воно функціонує, і успіх його діяльності залежить від внеску всіх заінтересованих осіб, у тому числі від висококваліфікованих спеціалістів з управління – менеджменту організації.

Корпоративний менеджмент (англ. corporate management) і корпоративне управління (англ. corporate governance) – не одне і те ж. Під першим терміном мається на увазі діяльність професійних фахівців в ході проведення ділових операцій. Іншими словами, менеджмент зосереджений на механізмах ведення бізнесу. Друге поняття набагато ширше: воно означає взаємодію великої кількості осіб і організацій, що мають відношення до самих різних аспектів функціонування фірми. Корпоративне управління перебуває на більш високому рівні керівництва компанією, ніж менеджмент. Перетинання функцій корпоративного управління і менеджменту відбувається лише під час розроблення стратегії розвитку компанії.

Корпоративне управління здійснюється:

• Загальними зборами акціонерів;

• Радою директорів акціонерного товариства (Спостережною радою);

• Виконавчим органом акціонерного товариства (Правлінням);

• Ревізійною комісією.

Корпоративне управління вирішує питання:

• правові;

• фінансові;

• маркетингові;

• кадрові;

• організаційно-психологічні.

Завдання сучасної системи корпоративного управління полягає у:

1. створенні та забезпеченні ефективного механізму:

• аналізу;

• поточного та стратегічного планування;

• прийняття управлінських рішень;

• контролю.

2. гармонізації інтересів таких зацікавлених осіб як:

• акціонери;

• менеджери;

• наймані працівники;

• клієнти;

• партнери;

• постачальники;

• держава.

Таким чином, сутністю корпоративного управління виступає система відносин між інвесторами, власниками товариства, його менеджерами, а також заінтересованими особами для забезпечення ефективної діяльності товариства для рівноваги та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.