Р озділ 6

ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВ

Економічна сутність оборотних засобів

• Класифікація оборотних засобів

• Визначення потреби в оборотних засобах

• Відображення оборотних засобів у балансі підприємства та витратах виробництва

• Ефективність використання оборотних засобів

6.1 Економічна сутність оборотних засобів

Необхідною умовою функціонування підприємства є наявність особливих виробничих засобів у матеріальній та грошовій формі, які, перебуваючи у постійному русі, забезпечують неперервний процес виробництва та розширеного відтворення. Це одна з невід’ємних, важливих майнових складових виробничих фондів підприємства, що одержала назву «оборотні засоби підприємства». Поділ виробничих фондів на основні та оборотні засоби обумовлений тим, що у процесі функціонування засоби праці та предмети праці мають різний характер відтворення, різну тривалість використання, по-різному переносять свою вартість на продукцію, що виготовляється.

Окрім терміна «оборотні засоби», у вітчизняних навчальних посібниках з економіки підприємства цю частину виробничих фондів також визначають дефініціями «оборотні кошти», «обігові кошти». У практиці країн з ринковою економікою їх ще називають оборотними активами або оборотним капіталом. Основні визначення, які дають різні автори, такі.

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу [19, с. 285; 35, с. 149; 39, с. 144; 40, с. 224; 51, с. 273; 113, с. 143].

Обігові кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, вкладених у оборотні виробничі фонди і фонди обігу з метою забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції [37, с. 166; 38, с. 238].

Необхідно зауважити, що терміни „оборотні кошти”, „обігові кошти” є вужчими, ніж „оборотні засоби”, оскільки не відображають двоїстий характер функціонування цього виду активів у господарській діяльності.

У Національних стандартах бухгалтерського обліку використовується термін оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [78, с. 40].

Термін „оборотні активи” у порівнянні з терміном „оборотні засоби” також є вужчим поняттям, оскільки ресурс вважається активом тільки тоді, коли очікується, що він у майбутньому принесе економічні вигоди у вигляді доходів чи зменшення витрат. Тим часом явної економічної вигоди у вигляді доходів чи зменшення витрат підприємство може і не отримати, однак наявність деяких ресурсів з ознаками оборотних засобів може бути життєво необхідною для підприємства, наприклад, для забезпечення соціально-культурних потреб.

Оборотний капітал – частина капіталу підприємства у грошовому виразі, що спрямовується у створення оборотних активів, які обслуговують його виробничо-комерційну діяльність, повністю споживаються у процесі одного операційного циклу, переносять свою вартість на виготовлений продукт [6; 34, с. 361].

Термін „оборотний капітал” є значно ширшим за терміни „оборотні кошти”, „оборотні активи”. Однак не всі накопичені ресурси можна вважати оборотним капіталом. Вони стають ним тільки тоді, коли інвестуються в оборотні активи і стають фактором виробництва. Адже за економічною природою капітал є економічним ресурсом, призначеним для інвестування.

Тому доцільніше використовувати термін „оборотні засоби” [33, с. 124; 38, с. 115; 41, с. 80]. Тим більше, що термін „оборотні засоби” прописаний у Господарському кодексі України і Національних стандартах бухгалтерського обліку.

Отже, оборотні засоби – це грошові кошти авансовані у оборотні активи, що необхідні для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та господарської діяльності підприємства, які споживаються протягом одного року або операційного циклу.

Нагадаємо, що операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Він може бути і довшим за один рік.

Оборотні засоби мають матеріально-речовинний і грошовий вирази.

У матеріально-речовинному виразі оборотні засоби є грошовими коштами, авансованими в запаси, частина з яких є предметами праці – речами, на які спрямовується людська праця, тобто все, що обробляється, перетворюється під впливом процесу праці (матеріали, сировина тощо) на продукти праці. Предмети праці беруть участь в одному виробничому циклі, повністю в ньому споживаються і відразу переносять свою вартість на продукт праці, тому потребують безперервного відтворення у натуральній формі. Тому цю частину оборотних засобів називають оборотними фондами.

За функціональним призначенням оборотні фонди є матеріальними ресурсами підприємства. Як матеріальні ресурси виробництва оборотні фонди: 1) формують речові елементи продукції, що виготовляється (сировина, напівфабрикати, конструкційні матеріали); 2) створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія, запасні частини), а також збереження та транспортування сировини та готових виробів (різні допоміжні матеріали – оливи, фарби, тара). Таким чином, одна їхня частина входить до продукції та утворює її матеріальний склад, а друга допомагає виконувати виробничий процес. Тому при визначенні потреби в оборотних засобах треба розрізняти комплектуючий та обслуговуючий характер виробництва:

– у виробничому процесі з комплектуючою функцією оборотні виробничі фонди беруть участь в одному операційному циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою натурально-речову форму;

– у виробничому процесі з обслуговуючою функцією оборотні виробничі фонди — це ресурси у матеріально-речовій формі, авансовані у активи, що необхідні для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції, які не завжди споживаються протягом одного року або операційного циклу.

Такий розподіл є особливо важливим для підприємств нафтогазової галузі, де обслуговуюча функція виробничих процесів є визначальною. Оскільки продукцією нафтогазових підприємств є видобуті корисні копалини (природний газ, нафта) та послуги з їх транспортування до споживача, то матеріально-речові активи, беручи участь у таких операційних процесах, здебільшого, не змінюють свою натурально-речову форму і при цьому не входять до складу готової продукції.

У грошовому виразі оборотні засоби є коштами в касі, на поточному рахунку та розрахунках підприємства з покупцями, постачальниками, працівниками, за претензіями, кредитами банків тощо. Їх називають фондами обігу.

Фонди обігу хоча і не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва, але необхідні для забезпечення неперервності виробництва та обігу. За функціональним призначенням вони є фінансовими ресурсами підприємства. Це ті засоби, що у грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві та юридично у будь-який момент можуть стати вільними коштами підприємства. Саме така сутнісна характеристика і сфера функціонування створює передумови для виділення їх у самостійну дефініцію «фонди обігу».

Оборотні фонди і фонди обігу тісно пов’язані між собою. Їхній рух має неперервний характер і складає єдиний процес кругообігу виробничих фондів підприємства. У своєму русі оборотні засоби послідовно проходять три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Грошова стадія кругообігу оборотних засобів є підготовчою. Вона протікає у сфері обігу, де відбувається перетворення грошових засобів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія є безпосереднім процесом виробництва, де виробничі запаси вступають у процес виробництва, певний час перебувають у вигляді незавершеного виробництва, а після закінчення виробничого процесу перетворюються у готову продукцію (товарна форма).

На товарній стадії кругообігу продукт праці (готова продукція) продовжує авансуватися в тому ж розмірі, що і на виробничій стадії. Тут вона реалізується, в результаті чого оборотні засоби знову набувають грошової форми. Частина цих грошових засобів спрямовується на придбання нових предметів праці, тобто вони вступають у новий оборот.

Тобто, кругообіг оборотних засобів проходить за класичною схемою

Г - Т ... В ... Т₁ - Г₁,

де Г – грошові засоби, що авансуються господарським суб’єктом; Т – засоби виробництва; В – виробництво; Т₁ – готова продукція; Г₁ – грошові засоби, отримані від продажу продукції, що містять отриманий прибуток.

Отже, існує об’єктивна необхідність постійного авансування коштів для забезпечення руху оборотних засобів з метою створення необхідних виробничих запасів, заділу незавершеного виробництва, готової продукції і умов для її реалізації.

Для однозначної ідентифікації оборотних засобів серед інших виробничих засобів підприємства доцільно виокремити їх характерні ознаки:

авансування, тобто формування за допомогою фінансових ресурсів оборотних активів;

двоякий характер функціонування: з одного боку, оборотні засоби виступають у вигляді активів, втілених у матеріальні цінності; з другого боку – у вигляді грошових коштів, тобто оборотних інвестицій;

постійний рух у процесі виробництва для забезпечення безперервності діяльності підприємства, тобто постійне інвестування коштів у виробничу та комерційну діяльність для здійснення розширеного відтворення;

висока швидкість обороту — це активи, які протягом календарного року або одного операційного циклу можуть бути перетворені в гроші;

перенесення своєї вартості одразу на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт.

Щодо останньої ознаки, необхідно зауважити, що тут є винятки. У частині малоцінних та швидкозношуваних предметів і витрат майбутніх періодів це може відбуватись протягом часу, що більший за один рік або операційний цикл.