3. Методи виховання – 30 хв.

Ознайомити курсантів із педагогічними методами виховання.

Термін «метод» запозичений із західноєвропейських мов: methodos означає дослідження, спосіб, шлях наближення до істини.

Методи виховання становлять собою складні дії, що припускають застосування системи педагогічних заходів. Методи виховання – це насамперед своєрідно організована діяльність. Кожний з методів виховання спрямований на вирішення специфічних виховних завдань, обумовлених метою виховання воїнів, а також особливостями суб’єктів виховання, які беруть у ньому участь. Виконуючи виховний вплив на військо службовця (військовий колектив) у цілому, кожен метод виховання володіє властивостями переважного розвитку в нього певних якостей.

Засоби і прийоми складають основу методів виховання. Засоби виховання – це все те, за допомогою чого вихователі впливають на вихованців. До засобів виховання відносяться, з одного боку, різні види військової діяльності (бойове чергування, несення вартової служби, бойове навчання), а з іншого боку – сукупність конкретних заходів, а також предметів, які використовуються командиром в процесі реалізації того чи іншого методу виховання (слово, наочні посібники, кінофільми, бесіди, збори, факти, документи, традиції, література, здобутки образотворчого і музичного мистецтва). Прийоми виховання – це окремі випадки дій по використанню елементів чи окремих засобів виховання відповідно до конкретної педагогічної ситуації. Так, переконання є одним з методів виховання, у той самий час воно може виступати одним з методичних прийомів, який використовується на різних етапах реалізації методів вправи чи прикладу.

У військовій педагогіці існує кілька класифікацій методів виховання. Одна з них як методи виділяє:

Переконання. У вітчизняній педагогіці головним методом виховання визнається переконання, тому що йому належить визначальна роль у формуванні найважливіших якостей людини – наукового світогляду, свідомості й переконаності. Переконати військовослужбовця – це значить перетворити у головні мотиви його поведінки, дій і вчинків ідеї, моральні норми, вимоги військової присяги й статутів та ін.

У застосуванні методу переконання використовуються два основних, нерозривно пов’язаних засоби: переконання словом і переконання справою. Найбільш розповсюдженими прийомами і засобами переконання словом є роз’яснення, доказ, спростування, порівняння, зіставлення, аналогія, посилання на авторитет та ін. Переконання словом повинне органічно поєднуватися з переконанням справою, практикою.

При переконанні справою найбільш часто використовуються такі прийоми: показ воїну суспільної цінності й значимості його дій і вчинків; доручення практичних завдань, які сприяють подоланню сумнівів, помилкових поглядів; показ бойової техніки з метою упевнитися в її властивостях; аналіз життєвих явищ, котрі спростовують помилкові погляди; посилання на досвід товаришів по службі; особистий приклад офіцера та ін.

Найважливішою умовою є переконаність самого вихователя, його принциповість, що виключає розрив між словами і вчинками. Успішно переконувати інших може тільки той, хто сам твердо переконаний у тім, про що говорить;

Вправа. У вихованні воїнів широке застосування знаходить метод вправи. Вправа, як спеціальна, багаторазово повторювана воїнами діяльність, необхідна для удосконалювання навичок поведінки в різних ситуаціях як результату підвищення свідомості. Метод вправи дозволяє кожному вихователю і самому вихованцю швидше досягнути бажаної мети: поєднати слово і справу, сформувати стійкі якості й риси характеру воїна. Його сутність полягає в такій організації повсякденного життя й діяльності воїнів, яка зміцнює їхню свідомість, загартовує волю, сприяє формуванню звичок правильної поведінки. Саме в ході навчань, маневрів, бойового чергування створюються умови для формування морально-психічних і бойових якостей, а також сміливості, мужності, самовідданості.

Метод вправи ефективний при дотриманні ряду умов. Однією з найважливіших умов вироблення й розвитку позитивних звичок поведінки, вольових якостей, сміливості, рішучості та ініціативи є висока свідомість і глибока переконаність воїна. Чим вищий рівень свідомості військовослужбовця, тим з більшою наполегливістю й завзятістю він буде загартовувати свою волю і характер, тим більше буде виявляти ініціативи, творчості.

Для удосконалювання морально-бойових та інших професійнио важливих якостей особового складу велике значення має системний підхід до вправ, що містить у собі послідовність, плановість, регулярність. Це значить, що командир повинен планувати обсяг і черговість навантажень, які впливають на розвиток позитивних звичок, на удосконалювання вольових якостей.;

Заохочення. Значне місце у вихованні воїнів займає метод заохочення, який становить собою специфічну упорядковану сукупність прийомів і засобів морального й матеріального стимулювання воїнів. Заохочення завжди несе в собі оцінну і стимулюючу функції. Моральне й матеріальне заохочення активно допомагає військовослужбовцям усвідомити ступінь діяльності в досягненні загальної мети – підвищення бойової готовності підрозділу, осмислити свою поведінку, закріпити позитивні риси характеру, корисні звички.

Дисциплінарним статутом передбачені основні види заохочення, котрі застосовуються до військовослужбовців. Не можна не до оцінювати і такий важливий вид заохочення, як зняття раніше накладеного стягнення. Будь-яке заохочення припускає і його гласність. Адже заохочення має виховне значення не тільки для того, хто його одержав, але і для всього його складу. Гласність заохочення дає можливість привернути увагу усіх воїнів до вчинків товариша, викликати в них почуття захоплення, спонукати їх більш вимогливо ставитися до власної поведінки. З метою забезпечення гласності заохочення варто повідомляти в урочистій обстановці, перед строєм або на зборах особового складу. При цьому важливо правильно виразити сутність учинків, за які військовослужбовець заохочений, відзначити досягнутий результат, а також заслуги особистості воїна.

Заохочення здійснює ефективний виховний вплив, коли воно виголошується вчасно, в урочистій обстановці, заноситься в службову картку військовослужбовця та обов’язково приводиться до виконання. ;

Примус. У вихованні особового складу армії і флоту використовується і метод примусу. Під методом примусу розуміється система засобів і прийомів впливу на воїнів, котрі порушують закони, військові статути й норми моралі, з метою виправити їхню поведінку і спонукати сумлінно виконувати свій військовий обов’язок. Примусити військовослужбовця – значить заставити його виконувати волю командира, волю військового колективу в інтересах вирішення завдань, котрі стоять перед підрозділом.

Цей метод застосовується після того, як всі інші методи впливу на воїна були вичерпані і не дали бажаних результатів. У руках вихователів є різні форми примусу: категорична вимога, заборона, попередження про можливе покарання, накладення дисциплінарного стягнення, осуд громадськістю, притягнення до кримінальної відповідальності.

Для того, щоб дисциплінарне стягнення чинило потрібний виховний ефект, при його застосуванні повинні дотримуватися певні педагогічні вимоги:

- необхідно глибоко розібратися в суті вчинку, зясувати його мотиви, обставини, при яких він був зроблений, колишню поведінку підлеглого, особливості його особистості, а також час його перебування на службі й ступінь знання порядку служби;

- вияснити як військовослужбовець ставиться до свого негативного вчинку, як його сам оцінює і як реагує на стягнення;

- до накладення стягнення необхідно в особистій бесіді з воїном установити причини провини, ступінь усвідомлення ним своєї провини та оцінки поведінки;

- покарання має застосовуватись правильно, з урахуванням характером провини і його впливу на навколишніх;

- будь-яке покарання має бути справедливим. Несправедливе стягнення ображає воїна, підриває авторитет офіцера, який наклав стягнення, негативно впливає на стан військової дисципліни й морально-психічну атмосферу у військовому колективі;

- має дотримуватись певний порядок накладення стягнення й приведення його у виконання. Дисциплінарний статут вимагає повідомляти стягнення особисто військовослужбовцю або перед строєм. Покарання перед строєм необхідно для того, щоб воїн, який провинився, пережив почуття ганьби, відповідальності пред товаришами;

- стягнення повинно бути обов’язково занесене в службову картку й приведене до виконання. У протилежному випадку стягнення має формальний характер і не досягає виховної мети.

Зовсім неприпустиме накладення стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередніх винуватців.

Приклад. Важливим методом виховання воїнів є приклад. Приклад командира, кращих воїнів виступає в процесі виховання як метод, що чинить великий вплив на свідомість, почуття й волю воїнів. Суть цього методу полягає в цілеспрямованому й систематичному впливові вихователів на воїнів особистим прикладом, а також всіма іншими видами позитивного прикладу, покликаних служити зразком для наслідування, основою для формування ідеалу поведінки. Виховна сила прикладу ґрунтується на природному прагненні молодих людей до наслідування. Не маючи багатого життєвого досвіду, навичок поведінки в різних ситуаціях, вони змушені шукати зразки правильної поведінки. Необхідно домогтися, щоб кожен командир був зразком моральної чистоти, шляхетності, дисциплінованості, чуйності, тактовності, поважного ставлення до військовослужбовців.

Позитивний приклад має виховну силу в тому випадку, якщо він органічн6о пов'язаний з високими якостями особистості командира і проявляється не від випадку до випадку, а постійно.

2) Методи виховання можна класифікувати на такі групи:

- традиційні нормативно прийняті (визначаються організаційно-методичними вказівками з виховної роботи, наказами, директивами та іншими нормативними вимогами) – переконання, вправа, заохочення, примус і приклад

- іноваційно-діяльнісні (обумовлені впровадженням нових виховних технологій, які доцільно реалізовувати в процесі військової служби і у ході вирішення різних завдань) – моделювання, алгоритмізація, творча інваріативність та ін.

- неформально-міжособистісні (здійснюються через авторитетних військовослужбовців та інших людей

- рефлексивні й тренінгові-ігрові (забезпечують оволодіння індивідуальним і груповим досвідом, а також корекцією поведінки і дій у спеціально заданих умовах) –соціально-психологічні тренінги, ділові ігри, самоаналіз, самовиховання тощо.

3) Методи поділяються:

- методи безпосереднього виховного впливу

- методи опосередкованого виховного впливу

- методи самовиховання

Система методів виховання воїнів покликана виконувати ряд функцій. Найважливішими з них є:

а) передача досвіду відносин (норм і правил поведінки, установлених суспільством);

б) організація поведінки воїнів і військових колективів відповідно до встановлених норм і правил;

в) стимулювання духовних і фізичних сил воїнів при виконанні обов’язків військової служби;

г) попередження розвитку небажаних, негативних рис характеру й поведінки;

д) розв’язання виникаючих конфліктів.

Висновок. Таким чином, ми з вами бачимо, що військова педагогіка має надзвичайно великий спектр виховних методів, які сприяють розвитку позитивних якостей у військовослужбовців, їх дисциплінованості та відповідальності.

Після доведення положень навчального питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: Які виховні методи, на вашу думку є найбільш ефективними? На Вашу думку які виховні методи найчастіше застосовують у військовій практиці?

Висновки до заняття. Таким чином, закінчуючи розгляд навчальних питань лекції, ми можемо сказати, що психологія як наука покликана озброїти психологічними знаннями офіцерів, які, застосовуючи їх на практиці, зобов’язані забезпечити бойову та мобілізаційну готовність підрозділів і здоровий морально-психологічний стан.