6.9. Порядок визначення штрафних санкцій за результатами проведених контрольних дій.

О ргани контролю мають право застосовувати до порушників фінансові санкції.

Санкція – це захід примусового впливу, що застосовується до порушників порядку при здійсненні господарсько-фінансової діяльності лише за наявності вини (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Застосування фінансових санкцій

Вина має дві форми: навмисну і ненавмисну. При наявності навмисного порушення застосування фінансових санкцій є обов’язковим. Прикладами ненавмисних, але дій, що містять вину, є, зокрема, помилкове застосування законодавства про оподаткування, порушення вимог законодавства через необережність, некваліфікованість, помилки, заниження в розрахунках податку через втрату відповідних документів внаслідок стихійного лиха.

Порядок застосування фінансових санкцій регламентується законодавством України. За несвоєчасне внесення платежів до бюджету суб’єктами господарювання законодавством передбачено нарахування пені.

Пеня – це законодавчо-фінансовий захід впливу за порушення термінів сплати платежів і внесків

У разі, коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання та погашає його, пеня не нараховується. Це правило не застосовується, якщо:

• платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження;

• судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою – платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.

Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Нарахування пені припиняється на таку сплачену частку.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, діючою на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення у його сплаті.

Зазначений розмір пені застосовується до всіх видів податків і зборів, крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

Недоплата – це сума податкового зобов’язання, яку контролюючий орган донараховує самостійно

Крім цього, наявність недоплати за податком не звільняє суб’єкта підприємницької діяльності від відповідальності за порушення законодавства про податки, оскільки закон пов’язує застосування штрафних санкцій до платника податку із виявленням факту порушення законодавства про податки. Отже, недоплата прирівнюється до заниження податкового зобов’язання.

За порушення податкового законодавства до підприємства застосовуються також заходи як адміністративної, так і кримінальної відповідальності.

В разі виявлення порушень податкового законодавства за результатами перевірки складається акт. Формами реалізації акту перевірки є протоколи про адміністративне правопорушення посадовими особами підприємства та рішення про застосування фінансових санкцій.

Виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків є адміністративний арешт активів платника податків. Адміністративний арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій щодо їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані.

У платника податків, що отримав податкове рішення і не згодний з ним, є два шляхи – розпочати процедуру адміністративного оскарження або оскаржити його в судовому порядку.

Скарга повинна бути подана протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого оскаржуваного рішення. Протягом даного терміну можуть бути оскаржені:

• постанови про накладення адміністративних стягнень;

• податкові вимоги і рішення щодо:

а) заборони здійснення операцій із заставними активами платника податків;

б) погашення податкових зобов’язань, забезпечених податковою заставою, до проведення реорганізації;

в) продажу активів, що знаходяться на податковій заставі;

г) дострокового розірвання договору про розстрочення, відстрочення податкових зобов’язань з ініціативи податкового органу;

д) подання платником податків нової декларації з виправленими показниками.

Однак, якщо податковий орган самостійно визначив податкове зобов’язання платника податків з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства, то оскаржити таке рішення можна протягом 30 календарних днів з дня отримання податного повідомлення.

Скарга на дії посадової особи ДПС надається особисто або надсилається поштою вищому органу податкової служби або посадовій особі згідно з чинним законодавством.

Для того, щоб скарга була розглянута, вона повинна мати всі необхідні реквізити і необхідну інформацію, а саме:

• найменування податкового органу, куди направляється скарга, і дані про те, хто її направляє: ПІБ, місце проживання фізичної особи, найменування та місцезнаходження юридичної особи;

• номер, дата оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і відомості, що містяться в ньому (сума до виплати, назва податку, збору, іншого обов’язкового платежу, штрафні та фінансові санкції), дата отримання платником податків податкового повідомлення-рішення;

• повідомляються відомості про подання або неподання до суду позовної заяви про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення;

• прохання або вимога скасувати податкове повідомлення-рішення повністю або в певній сумі та обґрунтування незгоди платника податків із сумою податкового зобов’язання, визначеною податковим органом у податковому повідомленні;

• зазначається адреса платника податків, за якою повинна бути надана відповідь, а також подається перелік документів із зазначенням кількості сторінок (копія податкового повідомлення-рішення, копія акта перевірки) і розрахунків;

• підписується скарга фізичною особою власноручно або її представником, скарга юридичної особи – керівником або представником юридичної особи і скріплюється печаткою юридичної особи.