5.3. Застосування прийомів логіки в ревізії

Логічні закони діють незалежно від волі і бажання людей. Вони є відображенням реальних зв’язків і відносин речей. До законів логіки належать:

1. Закон тотожності. Він є основним законом формальної логіки і полягає в тому, що кожна думка в процесі конкретного роздуму повинна зберігати один і той самий зміст, скільки б разів вона не повторювалась. Закон тотожності формулюється так: обсяг і зміст думки ревізора в будь-якому факті, операції, явищі повинні бути точно визначені і залишатись постійними у всьому процесі роботи з ним. Тобто, перед тим, як описувати будь-який факт, ревізору необхідно встановити точний зміст кожного поняття, що ним використовується.

2. Закон протиріччя. Сутність його полягає в усуненні логічних протиріч в процесі проведення ревізії. Необхідність цього закону випливає із об’єктивного стану справ: властивості одного і того ж факту, явища не можуть в один і той самий час належати і не належати йому. Тому ревізор не може одночасно по одному і тому ж факту, що розглядає в одному і тому ж розумінні, мати протилежні думки.

Закон протиріччя полягає в тому, що два протилежних, суперечливих судження про один і той самий факт, явище, взяті в один і той самий час, в одному і тому ж співвідношенні, в одному і тому ж розумінні, не можуть бути достовірними одночасно: одне з них обов’язково буде неправдивим. Але цей закон, взагалі, не стверджує, що із неправдивості одного судження випливає правдивість іншого, оскільки обидва можуть бути неправдивими.

Закон протиріччя забороняє вважати одночасно істинними такі висловлювання, в яких: а) мова йде про один і той же предмет, б) висловлювання відносяться до одного й того ж часу, в) ствердження і заперечення розглядаються предметом в одному і тому ж відношенні.

3. Закон виключення третього передбачає виключення протиріч із роздумів ревізора про один і той самий факт в один і той же час, в одному і тому ж співвідношенні. Він відхиляє той факт, що два протилежні судження про факт не можуть одночасно бути ні неправдивими, ні достовірними: якщо одне з них буде достовірним, то інше – неправдивим, третього – не існує.

Закон виключення третього зумовлює вибір одного з двох взаємовиключних суджень, оскільки в одному з них є істина.

4. Закон достатніх підстав виражає обґрунтованість правильного ревізорського мислення. Суть його полягає в тому, що правильна чи об’єктивна думка повинна бути обґрунтованою і мати достатню підставу. Цей закон направлений проти вільних, надуманих суджень та висновків ревізора і вимагає, щоб будь-яка його думка або твердження були доведені. Достатньою підставою є такі аргументи ревізора, сутність яких вже доведена, і наслідок з них виводиться з усією необхідністю. Якщо правдивість прийомів і способів ревізії доведена, перевірена практикою і не викликає сумнівів, вони можуть бути підставою для логічного обґрунтування достовірності висновків ревізора.

5.4. Застосування прийомів економічного аналізу в ревізії