Загальна частина

Тема 1. Інформаційне суспільство і право

1. Роль інформації в житті особистості, суспільства, держави. Інформаційне суспільство. Стадії становлення.

2. Хартія Глобального інформаційного суспільства.

3. Інформаційна функція держави. Державна політика у галузі формування інформаційного суспільства.

Законодавство

1. Закон України “Про Національну програму інформатизації” від 4 лютого 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27-28. – Ст. 181.

2. Концепція Національної програми інформатизації. Затверджено Законом України від 4 лютого 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27-28. – Ст. 182.

3. Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки. Затверджено Законом України від 9 січня 2007 року // Голос України. – 2007. – 6 лютого. - № 21.

Література

1. Алексеева И. Возникновение идеологии информационного общества // Информационное общество. Вып. 1. М., 1999.

2. Антопольский А. А. Информационная деятельность в органах государственного управления // Институты административного права России. – М.: Академический правовой университет, 1999. – С.180-188.

3. Копылов В. А. Информационное право: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2004. – С.19-38.

4. Кормич Б. А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – С.

5. Олійник О. Державна інформаційна політика та інформаційна безпека України: політико-правові аспекти // Право України. – 2005. - № 5. – С.108-111.

6. Степанов О.А. Перспективы правового регулирования отношений в условиях развития высоких технологий // Государство и право. – 2003. - № 1. – С.87-91

7. Талапина Э. В. Информационная функция государства // Административное и информационное право (состояние и перспективы развития). – М.: Академический правовой университет, 2003. – С.246-250.

8. Чубукова О. Правова основа інформатизації суспільства // Право України. – 2000. - № 4. – С.96-99.

1. Роль інформації в житті особистості, суспільства, держави. Інформаційне суспільство. Стадії становлення.

Існування людства на планеті Земля, формування та розвиток суспільства та держави пов’язані з інформацією та обумовлені нею. Недаремно навіть у Біблії зазначено, що спочатку було слово.

Інформація в історії розвитку цивілізації завжди відігравала визначальну роль та слугувала основою для прийняття рішень на всіх рівнях та етапах розвитку суспільства та держави. В історії суспільного розвитку можна виділити кілька інформаційних революцій, пов’язаних з кардинальними змінами у сфері виробництва, обробки та обігу інформації, які призвели до радикальних перетворень суспільних відносин. У результаті таких перетворень суспільство набувало в певному розумінні нової якості.

Перша інформаційна революція пов’язана із виникненням писемності, що призвело до гігантського якісного та кількісного стрибка в інформаційному розвитку суспільства. З’явилась можливість фіксувати знання на матеріальному носії, тим самим відчужувати їх від виробника та передавати від покоління до покоління.

Друга інформаційна революція (середина ХУІ ст.) викликана винаходом книгодрукування (першодрукарі Гутенберг та Іван Федоров). З’явилась можливість тиражування та активного поширення інформації, зросла доступність людей до джерел знань. Ця революція радикально змінила суспільство, створила додаткові можливості залучення до культурних цінностей одразу широких верств населення.

Третя інформаційна революція (кінець ХІХ ст.) обумовлена винаходом електрики, завдяки якій з’явився телеграф, телефон, радіо, які дозволяють оперативно передавати та накопичувати інформацію у значних обсягах. Наслідок цієї революції – підвищення ступеню поширюваності інформації, підвищення інформаційного “охоплення” населення засобами мовлення. Збільшилась роль ЗМІ як механізмів поширення повідомлень та знань на великих територіях та забезпечення ними населення, що на них проживає, підвищився доступ членів суспільства до повідомлень та знань. Суттєво зросла роль інформації як засобу впливу на розвиток суспільства та держави, з’явилась можливість оперативного спілкування людей між собою.

Четверта інформаційна революція (середина ХХ ст.) пов’язана із винаходом обчислювальної техніки та появою ПК, створенням мереж зв’язку та телекомунікацій. Стало можливим накопичувати, зберігати, обробляти та передавати інформацію в електронній формі. Зросли оперативність та швидкість створення та обробки інформації, в пам’яті комп’ютера стали накопичуватись майже необмежені об’єми інформації, збільшилась швидкість передачі, пошуку та отримання інформації.

Сьогодні ми переживаємо п’яту інформаційну революцію, пов’язану з формуванням та розвитком транскордонних глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж, які охоплюють усі країни та континенти, проникають до кожної домівки, впливають одночасно і на кожну людину окремо, і на великі маси людей. Найяскравіший приклад такого явища та результат п’ятої революції – Інтернет. Сутність цієї революції полягає в інтеграції у єдиному інформаційному просторі по всьому світу програмно-технічних засобів, засобів зв’язку та телекомунікацій, інформаційних запасів та запасів знань як єдиної інформаційної телекомунікаційної інфраструктури, в якій активно діють юридичні та фізичні особи, органи державної влади та місцевого самоврядування. Як наслідок надзвичайно зростають швидкість та обсяги оброблюваної інформації, з’являються нові унікальні можливості виробництва, передачі та поширення інформації, пошуку та отримання інформації, нові види традиційної діяльності в цих мережах.

Ми є свідками суттєвого підвищення ролі та місця інформації в житті особи, суспільства, держави, впливу інформації на розвиток особи, суспільства, держави. інформація сьогодні перетворилась у потужний реально відчутний ресурс, який має навіть більшу цінність, ніж природні, фінансові, трудові та інші ресурси. Інформація стала товаром, який продається та купується. Інформація перетворилась на зброю, виникають та припиняються інформаційні війни. Найактивнішим чином розвивається та входить до нашого життя транскордонна інформаційна мережа Інтернет.

♥♥♥ Що ж являє собою інформаційне суспільство? Згідно із концепцією З.Бжезінського, Д.Белла, О.Тоффлера, яка підтримується і іншими зарубіжними вченими, інформаційне суспільство – різновид постіндустріального суспільства. Розглядаючи суспільний розвиток як “зміну стадій”, прибічники цієї концепції інформаційного суспільства пов’язують його становлення із домінуванням “четвертого”, інформаційного сектора економіки, який іде за трьома відомими секторами – сільським господарством, промисловістю та сферою послуг. При цьому вони стверджують, що капітал та праця, як основа індустріального суспільства, поступаються місцем інформації та знанням в інформаційному суспільстві.

Проміжне місце між ними займає теорія технотронного суспільства (Бжезинський). Основна ідея концепцій І.с. полягає у тому, що суспільство, котре раніше позначалося як постіндустріальне, швидко набуло ознак, які дають підстави стверджувати, що воно є інформаційним. Це означає, що основною ознакою цього суспільства є виробництво і поширення інформації, перетворення її на головний вид послуг, на товар і навіть на владу. На швидке зростання обсягу інформації та її значення звернув увагу ще Белл у праці «Прихід постіндустріального суспільства» (1973), хоча сам він термін І.с. не використовував.

☻☻☻ Історія появи концепції та терміну "інформаційне суспільство"

Термін запропонований вперше на початку 60-х років ввели в науковий обіг фактично одночасно з США та Японії (Махлуп та Умесао). Теорія "інформаційного суспільства" в тій чи іншій мірі отримала підтримку з боку тих дослідників, які акцентували увагу не стільки на прогресі власне інформаційних технологій, скільки на становленні технологічного, або технотронного суспільства. Сьогодні існують десятки понять, запропонованих для позначення окремих, часом навіть зовсім несуттєвих ознак сучасного суспільства, з тих чи інших причин званих, тим не менш, основними його характеристиками.

Починаючи з 1992 року термін стали вживати і західні країни на офіційному (законодавчому) рівні. Поняття «інформаційне суспільство» з'явилося в роботах Експертної групи Європейської комісії за програмами інформаційного суспільства під керівництвом Мартіна Бангеманна, одного з найбільш шанованих в Європі експертів з інформаційного суспільства; інформаційні магістралі і супермагістралі – в канадських, британських і американських публікаціях.

В кінці XX ст. терміни інформаційне суспільство та інформатизація твердо зайняли своє місце, причому не тільки в лексиконі фахівців у галузі інформації, а й у лексиконі політичних діячів, економістів, викладачів і вчених. У більшості випадків це поняття асоціювалося з розвитком інформаційних технологій і засобів телекомунікації, що дозволяють на платформі громадянського суспільства (або, принаймні, декларованих його принципів) здійснити новий еволюційний стрибок і увійти в 21-е століття вже в якості інформаційного суспільства або його початкового етапу.

27 березня 2006 генеральна Асамблея ООН своєю резолюцію проголосила 17 травня Міжнародним днем ​​інформаційного суспільства.

***************************

◙◙◙ Інформаційне суспільство являє собою щабель (етап) в розвитку сучасної цивілізації, що характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті людства, зростанням частки інфокомунікацій, інформаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті (ВВП), створенням глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх соціальних і особистих потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Головними продуктами виробництва в умовах такого суспільства є інформація та знання.

ІС настає внаслідок інформаційно-комп'ютерної революції й базується на інформаційних технологіях, «інтелектуальних» комп'ютерах, автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей економіки та управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв'язку. Це забезпечує кожній особі (закріплюється законодавчими актами) можливість отримати будь-яку інформацію і знання та зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та ін..). Завдяки цьому забезпечується найбільший прогрес і свобода людини, можливість її реалізації.

****************************

Проф. У. Мартін зробив спробу виділити і сформулювати основні характеристики інформаційного суспільства за такими критеріями (факторами).

1. Технологічний: ключовий чинник - інформаційні технології, які широко застосовуються у виробництві, установах, системі освіти та в побуті.

2. Соціальний: інформація виступає в якості важливого стимулятора зміни якості життя, формується і затверджується «інформаційне свідомість» при широкому доступі до інформації.

3. Економічний: інформація становить ключовий фактор в економіці в якості ресурсу, послуг, товару, джерела доданої вартості та зайнятості.

4. Політичний: свобода інформації, яка веде до політичного процесу, який характеризується зростаючим участю і консенсусом між різними класами і соціальними верствами населення.

5. Культурний: визнання культурної цінності інформації за допомогою сприяння утвердженню інформаційних цінностей в інтересах розвитку окремого індивіда і суспільства в цілому.

Основні особливості та характеристики інформаційного суспільства:

1. наявність інформаційної інфраструктури, яка складається із транскордонних інформаційно-телекомунікаційних мереж (ТІТМ) та розподілених в них інформаційних ресурсів як запасів знань;

2. масове використання ПК, підключених до ТІТМ. Саме масове, інакше це не суспільство, а сукупність окремих його членів;

3. підготовленість членів суспільства до роботи на ПК та в ТІТМ;

4. нові форми та види діяльності в ТІТМ або у віртуальному просторі (повсякденна трудова діяльність в мережах, купівля-продаж товарів та послуг, зв’язок та комунікація, відпочинок та розваги, медичне обслуговування тощо);

5. можливість кожному майже миттєво отримувати із ТІТМ повну, точну та достовірну інформацію;

6. практично миттєва комунікація кожного члена суспільства з кожним, кожного з усіма і усіх з кожним (наприклад, “чати” по інтересам в Інтернеті);

7. трансформація діяльності ЗМІ, інтеграція ЗМІ та ТІТМ, створення єдиного середовища поширення масової інформації – мультімедіа;

8. розвиток електронної демократії, інформаційної економіки, електронної держави, електронного уряду, цифрових ринків, електронних соціальних і господарюючих мереж;

9. відсутність географічних та геополітичних кордонів держав – учасників ТІТМ, “зіткнення” та “ломка” національних законодавств країн в цих мережах, становлення нового міжнародного інформаційного права та законодавства.

Типовий приклад інформаційної інфраструктури такого інформаційного суспільства – Інтернет. Сьогодні Інтернет активно заповнює інформаційний простір в усіх країнах та на всіх континентах і є основним та активним засобом формування інформаційного суспільства.

Існує дві оцінки обсягів інформаційного наповнення Інтернету. За одними даними (контрольований Інтернет) на початок 2000 року в Інтернеті нараховувалось більше 1 млрд. документів на 4 млн. серверів, за іншими даними (т.зв. “невидимий” або “глибинний” Інтернет) в ньому міститься більше 550 млрд. документів. В цілому ж обсяги інформаційних ресурсів зростають в Інтернеті експоненційно.

США та Європа крокують до інформаційного суспільства дещо різними шляхами.

США були свого роду піонером у формуванні основ практичного здійснення інформаційної інфраструктури – технологічної основи інформаційного суспільства. У 1993 році уряд США підготував доповідь із планами розвитку національної інформаційної інфраструктури (НІІ) (Agenda of Action). Для вивчення проблем, пов’язаних із створенням НІІ, була створена Робоча група з Інформаційної Інфраструктури (Information Infrastructure Task Force).

Резолюції та документи Ради Європи присвячені різним аспектам становлення інформаційного суспільства в європейських країнах. Європейська комісія у лютому 1995 року заснувала Форум для обговорення загальних проблем становлення інформаційного суспільства. 128 його членів представляють користувачів нових технологій, різні соціальні групи, постачальників змісту та послуг, мережевих операторів, державні та міжнародні інститути. Мета роботи Форуму – прослідкувати процес становлення інформаційного суспільства в таких сферах, як вплив на економіку та зайнятість; створення соціальних та демократичних цінностей у “віртуальному співтоваристві”; вплив на громадські, державні служби; освіта, перекваліфікація, навчання в інформаційному суспільстві; культурний вимір та майбутнє ЗМІ; сталий розвиток, технологія та інфраструктура тощо.

Звертається увага на те, що якщо Європа не зможе швидко та ефективно адаптуватись до умов інформаційного суспільства, її очікує втрата конкурентоспроможності перед США та азіатських економік, а також соціальне відчуження всередині європейської спільноти. Проблеми розвитку інформаційного суспільства викладені у першій щорічній доповіді Форуму “Мережі для людей та співтовариств”.

Практично кожна із країн Європи має програму, присвячену формуванню національної політики у справі побудови інформаційного суспільства, причому ця політика сприймається не як данина моді, а як імператив, невиконання якого загрожує втратою конкурентоспроможності усієї країни в цілому, порівняним зниженням рівня життя, втратою темпів розвитку та відкиданням з передових економічних, торгівельних, технологічних позицій.

▼ Якщо розглядати проблеми формування інформаційного суспільства в цілому, то специфіка сучасного моменту виражається в тому, що подальший прогрес інформаційних та телекомунікаційних технологій залежить не стільки від проривів власне у технологіях, а від того, наскільки швидко будуть пристосовані до нових реалій старі норми, які регулюють традиційно різні сектори, - телекомунікації, телебачення, інші ЗМІ.

У межах концепцій І.с. існують дві протилежні тенденції щодо оцінки самого факту перетворення інформації у потужну соціальну силу.

Згідно з першою, оптимістичною, інформатизація суспільства, зокрема, комп'ютеризація, становить безумовне соціальне благо. Наприклад, за Тофлером, в І.с. створюють принципово нові умови для праці (індивідуальна праця, зазвичай, за комп'ютером), зростає рівень свободи та усвідомлення людиною своїх можливостей, більш виваженими та науково обґрунтованими стають політичні рішення, що справляють значний вплив на всі сфери життєдіяльності людини. Масуда також вважає, що І.с. приведе до формування принципово нового типу людини — більш «людяної», екологічно зорієнтованою. Еволюція людства зміниться на коеволюцію — обопільний розвиток людства та природи.

Представники іншої тенденції, песимістичної (насамперед Лайон), розглядають І.с. як суспільство маніпулятивне, до того ж, як таке, в якому рівень маніпулювання людиною швидко підвищується. Інформаційні технології дедалі ширше починають використовуватися у політиці, перетворюючись у політичні технології. Згідно з Лайоном, сфера комунікацій, що виникає внаслідок застосування цих технологій, призводить до того, що більша частина населення абсолютно не усвідомлює стану «реального розподілу влади й контролю в цьому суспільстві».

▼ Однією з головних проблем розвитку інформаційного суспільства є також питання захисту інтелектуальної власності.