Ііі. Зовнішнє середовище організації.

Ситуаційний підхід потребує врахування і факторів зовнішнього середовища. Слід мати на увазі, що ресурси зовнішнього середовища небезмежні. Крім того, на них претендують інші організації, які знаходяться у тому ж середовищі. Існує потенційна небезпека, що організація не зможе отримати потрібні ресурси із зовнішнього середовища. Тому для формування й реалізації ефективної стратегії діяльності керівництво організації повинно мати поглиблене уявлення про зовнішнє середовище.

Американський дослідник Джералл Белл визначає наступні елементи зовнішнього середовища:

1. споживачі,

2. постачальники,

3. конкуренти,

4. державні заклади,

5. фінансові організації,

6. джерела трудових ресурсів тощо.

Зовнішні фактори поділяються на фактори прямої та непрямої дії.

Фактори прямої дії безпосередньо впливають на діяльність організації й залежать від цієї діяльності. Важливим у цих контактах є те, що організація може здійснювати суттєвий вплив на характер і зміст цих взаємодій, запобігти виникненню загроз і створити певні можливості:

1. споживачі

2. конкуренти

3. постачальники

4. законодавчі акти

5. органи державної влади

6. система економічних відносин у державі

7. партії, громадські організації

8. профспілки

Фактори непрямої дії впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємини:

1. стан економіки (вивчення дозволяє зрозуміти як формуються і розподіляються ресурси. Поточний і прогнозований стан економіки рішуче впливає на діяльність суб’єктів господарювання і може мати драматичні наслідки. Серед параметрів економіки найважливішими є наступні: темпи інфляції або де інфляції, рівень зайнятості трудових ресурсів, процентні й податкові ставки, величина та динаміка внутрішнього валового продукту, продуктивність праці тощо)

2. науково-технічний процес, стан техніки та технології (впливають на мобільність організації та відповідності її діяльності потребам часу)

3. соціально-культурні обставини (засвідчують вплив, який здійснюють на діяльність організації наступні соціальні події та явища: ставлення людей до роботи й якості життя, існуючі у суспільстві традиції та звичаї, цінності та менталітет суспільства, рівень освіти, мобільність людей до змін у житті і т.п. Соціальні фактори суттєво впливають на внутрішнє середовище організації, передусім на трудові ресурси)

4. політичні обставини (повинні враховуватися, щоб керівництво організації мало чітке уявлення про політичні наміри органів державної влади, конкретні засоби і методи для здійснення цієї політики. Це важливо знати, щоб орієнтуватися які програми в області політики та економіки має намір впровадити уряд)

5. міжнародні події

Для організацій, що діють за межами внутрішнього ринку (на міжнародному рівневі), особливого значення набуває група факторів міжнародного оточення. Особливість їхньої дії полягає у тому, що вони включають у себе всі розглянуті фактори зовнішнього середовища, які відображають умови конкретної країни, де власне функціонує організація. При цьому слід враховувати те, що для проникнення на міжнародні ринки існують такі шляхи:

• експорт – тобто виготовлення продукції у своїй державі, а продаж – за кордоном

• імпорт – ввезення товарів з-за кордону

• ліцензування – продаж права (ліцензії) на виробництво своєї продукції іноземній фірмі чи державі

• спільне підприємництво – створення кількома організаціями різних держав (чи державами) спільних підприємств

• формування багатонаціональних корпорацій – створення філіалів, представництв тощо у багатьох країнах світу

Основні характеристики зовнішнього середовища, які слід враховувати менеджеру:

1. взаємозалежність всіх факторів зовнішнього середовища (зміна одного фактора може призвести до зміни інших)

2. складність зовнішнього середовища (значна кількість факторів, великий спектр їхніх значень)

3. рухомість зовнішнього середовища (швидкість зміни оточення організації)

4. невизначеність зовнішнього середовища (обмеженість інформації про зовнішнє середовище та якість цієї інформації)

5. багатогранність зовнішнього середовища (відображення різних подій та аспектів)

Список використаної літератури

1. Андрушків Б.М., Кузьма О.Є. Основи менеджменту. – Львів: Світ, 1995. – С. 27 – 34.

2. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1994. – С. 88 – 141.

3. Фатхудинов Р.А. Система менеджмента. – М.: Интел-Синтез. – 1997. – С. 221-236.

Тема № 3: Планування як функція менеджменту

План

1. Планування як функція менеджменту

2. Стратегічне планування

3. Вибір стратегії за визначеним критеріями

4. Планування реалізації стратегій

5. Тактичне планування

6. Бізнес планування

І. Природа управлінського планування

Планування можна визначити як процес підготовки до змін і опанування невизначеності через формування майбутніх варіантів дій. Планування насамперед зумовлене необхідністю:

а) раціонального розподілу ресурсів;

б) адаптацією до навколишнього середовища. У результаті планування з'являється план — система заходів, що спрямована на досягнення визначених цілей. Як правило, він набуває документальної форми.

У процесі планування розв'язуються три ключові питання:

• Де ми перебуваємо? — Ситуація.

• Чого ми прагнемо? — Цілі.

• Як досягти цілей? — План, програма.

Виходячи із зазначених питань, план відповідає на чотири запитання:

• Що робити?

• Коли робити?

• Кому треба робити?

• Як слід робити?

Вказані аспекти планування являють собою лише загальну схему, реалізувати яку не так просто. Насамперед це пов'язано з невизначеністю навколишнього середовища. Адже справді, як видно з попередніх тем, у навколишньому середовищі виникає чимало проблем, які важко передбачити, а тим більше пов'язати їх між собою та узагальнити. Як проводитимуться клієнти? Що запропонують на ринку конкуренти? Яким чином діятимуть політичні партії? У якому напрямі зміниться законодавство та ін.? Чи можливо якось систематизувати оцінку навколишнього середовища з позиції планування?

Дослідники Нью-Йоркського університету запропонували досить простий і дуже зручний підхід.

У навколишньому середовищі вирізняються три види невизначеності.

1. Ситуаційна невизначеність (state uncertainty). Ключове питання: "Коли розпочнеться наступна криза?". Мається на увазі не обов'язково загальноекономічна криза в країні. Це може бути криза для конкретного підприємства XYZ через неплатежі клієнтів або ж через дії конкурентів тощо. Той, хто має відповісти на це запитання (маркетинг-менеджер), керуватиметься класифікацією ознак і критеріїв такої кризи. Завдання ж розробників плану — завчасно передбачити дії, що забезпечать виживання фірми за умов, коли ця криза настане.

2. Ефектна невизначеність (effect uncertainty}. Ключове питання: "Який негативний вплив на фірму XYZ спричинить криза?" Тут мова йде про наслідки кризової ситуації: зупинка виробництва, зменшення обсягів випуску окремих видів продукції тощо.

3. Відповідна невизначеність (response uncertainty). Ключове питання: "Якщо фірма XYZ планує скорочення випуску певного продукту, чи слід вважати це підставою для звільнення працівників" Таким чином, від загальної оцінки невизначеності середовища ми перейшли до прийняття конкретних рішень, що закладаються в план наступного періоду.

Оскільки в Україні започатковані гольф-клуби для бізнесменів і політиків, можна навести таку просту аналогію. Коли Ви очікуєте дощу в день занять гольфом на підставі прогнозу погоди —- це означає знання ситуаційної невизначеності. Якщо йдучи до гольф-клубу. Ви потрапили під дощ і зважуєте, чи вдасться Вам за умов не дуже сприятливої дощової погоди завершити гру, — це приклад ефектної невизначеності. Нарешті, коли Ви намічаєте для себе подумати про доцільність зміни гольф-клубу з бідними умовами на клуб із багатими умовами, де за будь-якої погоди Ви зможете зіграти партію, — то Ви вивчаєте відповідну невизначеність і приймаєте рішення.