V. Типи і види моделей, які застосовуються в управлінській практиці.

Бурхливий розвиток обчислювальної та комп'ютерної техніки, інформаційних технологій та створення штучного інтелекту дозволяє використовувати у теорії прийняття управлінських рішень основні принципи і досягнення економіко - математичного моделювання. Модель — це оптимізоване спрощене та раціональне відображення у вигляді схеми формули чи дослідного взірця основних параметрів га характеристик об’єкта, що виступає у якості предмета дослідження.

Розрізняють такі класи (типи) моделей:

• фізична — збільшена/зменшена копія досліджуваного об'єкту;

• аналогова — замінює досліджуваний об'єкт аналогом який виконує функції веде себе як і об’єкт, але реально не подібний до нього (приклад графік впливу втрат робочого часу на продуктивність праці, організаційна структура підприємства);

• математична (символічна) — розробляється за допомогою опису процесу проблеми взаємозв'язків, символами (приклад-формула продуктивності праці, прибутку рентабельності собівартості).

Процес побудови моделі, його етапи:

• постановка задачі, проблеми (вміння відрізняти симптоми від причин);

• побудова моделі (визначення цілі побудови, необхідна інформація, вхідні і вихідні нормативи та витрати на побудову моделі, реакція користувачів — надто складна);

• перевірка моделі на достовірність (чи достатньо враховано факторів для імітації проблеми, чи правильно відображено їх взаємозв'язок і чи корисною є надбана інформація);

• застосування моделі;

• модифікування моделі (при наявності нових факторів впливу, зміні цілі, задач).

Серед способів моделювання домінують такі:

1. Теорія ігор що моделює вплив прийнятого рішення на складові оточуючого середовища (конкурентів, партнерів, споживачів тощо);

2. Теорія черг, яка проектує найкращу систему товаропросування, визначає оптимальне число каналів розподілу і структуру збутової мережі (так звана модель оптимального обслуговування);

3. Управління запасами (логістика) визначає час розміщення замовлень, їх кількість, обсяг товарних залишків на складах та ін.

4. Лінійне програмування забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності різних варіантів наявності потреб у них. Модель лінійного програмування застосовується при вирішенні наступних задач:

   • планування виробництва і асортименту виробів;

   • маршрутизація виробництва виробу;

   • управління технологічним процесом;

   • календарне планування виробництва;

   • планування розподілу продукції;

   • визначення оптимального розташування підприємства, щодо його забезпечення, ринків збуту, наявності робочої сили;

   • розподіл працівників по обладнанню і робочих місцях.

5. Імітаційне моделювання дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи. Використовується в ситуаціях, коли надто важко застосувати математичні методи і провести математичний аналіз залежностей.

6. Економічний аналіз — метод оцінки витрат, структури собівартості, економічних вигод, побудова графіків залежності трьох змінних: рівня продаж, собівартості одиниці продукції та обсягу оптимального прибутку.

7. Платіжна матриця — статистичний метод, що дає змогу обрати найбільш оптимальний варіант з кількох пропонованих, при:

• обмеженому числі альтернатив;

• неповній визначеності різних альтернатив.

8. Дерево рішень являє собою схематичне відображення послідовних рішень керівника і відображенням фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

9. Екстраполяція — це використання набутого досвіду, існуючих тенденцій, динаміки та побічних припущень з метою передбачення майбутнього.

10. Методи прогнозування поділяються на формальні та неформальні. Формальні методи включають в себе:

Кількісні методи:

а) аналіз минулих досягнень. Ґрунтується на переконанні, що минулі ситуації нерідко повторюються;

б) причинне - наслідкове (казуальне) моделювання для ситуацій з багатьма змінними величинами. В статистиці цей спосіб отримав назву кореляції.

Якісні методи:

а) думка журі — поєднання та усереднення думок експертів;

б) наслідки опитування збутовиків — передбачення попиту торговими агентами;

в) передбачення запитів споживачів за результатами опитування клієнтів (модель очікування споживача);

г) метод експертних оцінок (формалізований метод колективних оцінок).

Неформальні ж методи прогнозування (екстраполяції) засновані на основі (словесної), або письмової інформації, навіть даних промислового шпіонажу.

Таблиця №1

Порівняльний аналіз програмованих і непрограмованих рішень

Характеристики	Програмовані рішення	Непрограмовані рішення
Тип рішення Частота Цілі Інформація Наслідки Організаційний рівень Час для розв'язання Основа для розв'язання	Добре структуроване Часто повторюване і шаблонне Чіткі, конкретні Легко доступна та достовірна Незначні Низькі рівні Короткий Правила вирішення, набір процедур	Погано структуроване Нове і незвичне Невизначені Отримати складно, невідомі джерела Важливі Високі та середні рівні Відносно довгий Оцінка і творчість

Таблиця №2

Переваги та вади групового ухвалення

Переваги	Вади
Більший обсяг знань та інформації, що береться до уваги	Час, що витрачається на розробку та ухвалення рішення
Зростає кількість запропонованих альтернатив	Тиск, примус з метою пов'язати власне рішення
	однією із сторін
Краще сприйняття, розповсюдження та забезпечення виконання управлінського рішення	Можливе передчасне ухвалення (до розгляду всіх пропозицій) та нечітко визначена відповідальність