Іv. Планування реалізації стратегій

При плануванні реалізації стратегій розрізняють тактичні, оперативні цілі і плани.

Тактичні цілі — завдання, що передбачають розв'язання часткових проблем менеджерами середнього рівня і описують кроки в досягненні стратегічних цілей. Тактичні плани — дії, спрямовані на досягнення тактичних цілей, на підтримування стратегічних планів, які, звичайно, розробляються на термін від півроку до двох років.

Оперативні цілі — завдання, що передбачають розв'язання поточних проблем, питань і визначаються менеджерами нижнього рівня для досягнення тактичних і стратегічних цілей. Оперативні плани — дії, спрямовані на досягнення оперативних цілей і підтримування тактичних планів. Вони розробляються менеджерами нижнього рівня в межах року на будь-який період: тиждень, декада, місяць, квартал, півріччя, рік.

Р еалізація стратегій здійснюється в двох напрямках: адміністративному і економічному.

Зупинимось на складових елементах адміністративного напряму.

Тактика — це короткотермінові стратегії, які:

• розробляються з метою розвитку стратегій;

• створюються на рівні середнього рівня управління;

• діють коротший час, ніж стратегії;

• мають властивість досить швидко виявляти результати.

Політика — це загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей. Як приклад можна розглядати політику, спрямовану на уніфікацію деталей та вузлів автомобіля.

Процедури - дії, які слід виконувати в конкретних ситуаціях з тенденцією до повторювання, застосування випробуваних часом способів дії як стандартизованої вказівки.

Правила - опис дій, які слід виконувати в конкретній специфічній ситуації. Наприклад, розробка правил внутрішнього розпорядку, правила прийому абітурієнтів в ВУЗ. Використовується, коли керівництво намагається встановити порядок, щоб гарантувати виконання конкретних дій чітко визначеним способом, у випадках, коли вимагається високий ступінь підпорядкованості і жорстке обмеження дії учасників процесу.

Правила і процедури відіграють важливу роль у досягненні цілей, оскільки:

1. вказують працівникам напрям дій, котрий за досвідом із високою ймовірністю має бути успішним і сприяє досягненню цілей;

2. підвищують ефективність, виключаючи непотрібні повтори процесу, що призводить до прийнятного рішення;

3. дають можливість керівникам точно передбачити, що робитимуть підлеглі в конкретній ситуації;

4. дають змогу робити точні порівняння з минулими результатами або ж результатами інших груп, А оскільки аналогічне завдання виконується аналогічним способом, то воно має виконуватися кожний раз із такою ж самою або зростаючою ефективністю.

Економічний напрям, базується на формуванні бюджету, застосуванні системи _ показників і управлінні за цілями.

Бюджетування — метод розподілу ресурсів, що в кількісній формі визначає досягнення цілей, які також мають кількісний вираз.

Переваги бюджетування

1. 3 Погляду витрат:

• забезпечує економічний підхід до використання всіх типів ресурсів (сировини, матеріалів, устаткування, фінансів та ін.);

• забезпечує контроль витрат залежно від тієї конкретної цілі, стосовно якої вони відбуваються;

• дає можливість скоротити витрати за рахунок децентралізації рішень; . орієнтує керівництво на організацію ефективної роботи фінансових та бухгалтерських підрозділів у напрямі пошуку і використання всіх видів резервів.