Які структури сарколеми забезпечу­ють сприймання регулюючого сигналу?

Медіатор на постсинаптичній мембра­ні взаємодіє з рецептором. Рецептор - це білковий комплекс, який сприймає сигнал молекули-передавача (біологічно активної сполуки - ліганда) - ацетилхоліну. Такий ре­цептор називається холінорецептором (ХР).

Але необхідно враховувати, що, крім ме­діатора, на рецептор можуть впливати і інші сполуки, що мають до нього спорідненість. При цьому можуть бути два взаємно проти­лежних ефекти: відбудеться блокада рецеп­тора (така сполука іменується літиком), або, навпаки, - імітуватиметься ефект взаємодії природної молекули-передавача з рецепто­ром (така сполука іменується міметиком).

Яким чином відбувається передача збудження у нервово-м'язовому синапсі?

Потенціал дії, що прийшов до синапсу, проходячи по пресинаптичній мембрані, відкриває електрозбудливі кальцієві ка­нали. Іони Са²⁺ по градієнту концентрації надходять всередину синаптичної бляшки, що призводить до просування синаптичних бульбашок до пресинаптичної мембрани. Потім мембрана везикул зливається з мемб­раною нервового закінчення, і медіатор шляхом секреції викидається в синаптичну щілину. Медіатор дифундує по синаптич-ній рідині, і велика частина його молекул досягає постсинаптичної мембрани, де і взаємодіє з холінорецептором. Зазвичай для передачі одного ПД вивільняється до мільйона молекул АХ (200-300 везикул). Результатом взаємодії АХ з ХР є відкриття хемозбудливих іонних каналів. Селектив­на ділянка його має діаметр 0,65 нм. Через нього можуть проходити лише позитивні іони (стінка каналу електронегативна) на­трію або кальцію. Але в нормі, як прави­ло, переважає потік іонів натрію. Вони по концентраційному градієнту із синаптич­ної щілини надходять всередину м'язового волокна і де поляризують постсинаптичну мембрану.

2.2. Типи скорочення м’язів залежно від зміни їхньої довжини та напруження: ізометричні, ізотонічні. Фізіологія та властивості гладких м’язів. Автоматія.

Які є типи і режими м 'язових ско­рочень?

Під час скорочення м'яз тягне обидва своїх кінці до центру. У природних умовах обидва кінці м'яза прикріплюються за допо­могою сухожиль до кісток і при скороченні притягують їх одна до одної. І якщо один кі­нець м'яза (суглоб) закріплений, то до нього підтягується інший.

Коли м'яз не в змозі підняти вантаж, то тоді він лише напружується без зміни дов­жини. Зустрічаються і такі стани, коли м'яз поступово збільшується у довжину (вага вантажу перевищує підйомну силу м'яза, або необхідно повільно опустити вантаж). Через це розрізняють наступні типи м'язових ско­рочень: ізотонічне (концентричне) - скоро­чення м'язів з укороченням при збереженні постійного напруження, ізометричне - дов­жина м'яза залишається без змін; ексцен­тричне - коли м'яз подовжується. Як прави­ло, більшість природних скорочень м'язів є змішаними - ауксотонічного типу, коли м'яз коротшає при підвищенні напруження.

Гладенькі м'язи знаходяться в стінках внутрішніх органів, судин, шкірі. Струк­турною одиницею їх є витягнутої форми клітина: довжиною 20-400 мкм, завтовшки 2-Ю мкм. На мембрані гладком'язових клі­тин, на відміну від скелетних, є не тільки натрієві і калієві канали, але й велика кіль­кість кальцієвих каналів.

На схемі (рис. 3.10) показана компоновка скоротливих міофіламентів усередині клітини. Актинові філаменти згруповані в пучки, які час від часу утворюють ущіль­нення ("вузли"). Деякі з них безпосередньо прилягають до мембрани, інші знаходяться усередині клітини, виконуючи як би функ­цію 2-мембран. Між актиновими філаментами вкраплені товстіші - міозинові. Прилеглі до мембрани ділянки двох сусідніх клітин часто співпадають і утворюють тут білкову перемичку, що об'єднує структури цих клі­тин у синцитій.

З фізіологічної точки зору доцільне ви­ділення двох типів гладком'язових клітин: а) розташовані окремо; б) такі, що створюють функціональний синцитій .