Функції гангліїв вегетативної нервової системи

Вегетативні ганглії відіграють важливу роль у проведенні, роз­поділі та переробці імпульсів, які проходять Через них, а також у здійсненні так званих периферичних (місцевих) рефлексів. За структурою і функціями вегетативні ганглії можна вважати нерво­вими «центрами», винесеними на периферію. їм притаманні морфо-функціональні властивості нервових центрів; відсутність сполучної тканини, незначний позаклітинний простір, численні гліальні еле­менти, щільний синаптичний контакт, однобічне проведення збу­дження, дивергенція і конвергенція збуджень, сумація (часова і просторова), оклюзія, трансформація ритму нервових імпульсів тощо. Разом із тим вони мають і деякі особливості: довготривала синаптична затримка (1,5—30 мс) і ЗПСП, тривала слідова гіпер-поляризація. Внаслідок цих особливостей частота імпульсів, які можуть генерувати нейрони вегетативних гангліїв, порівняно неве­лика (не перевищує 10—15 імп/с).

Крім загальних з екстрамуральними гангліями властивостей, ентеральним (інтрамуральним) гангліям метасимпатичної системи притаманна високого ступеня автономія. У гангліях міжм'язового і підслизового сплетінь містяться особливі нервові клітини — водії ритму, які керують міогенними ритмами гладких м'язів органів травлення. У інтрамуральних гангліях, як і в деяких екстрамураль-них, замикаються «місцеві» рефлекторні дуги, утворені клітинами Догеля І і II типу.

Вегетативні ганглії є відділом нервовою системи, який не має безпосереднього зв'язку з вищими центрами, внаслідок чого вони можуть регулювати діяльність внутрішніх органів автоматично.

Тонус вегетативних «центрів»

Під тонусом вегетативних «центрів» розуміють постійний стан спонтанної активності, завдяки чому органи, які ними іннервую-ться, безпосередньо отримують від цих «центрів» збуджувальні або гальмівні впливи. У цьому можна переконатися на такому прикла­ді. Якщо перерізати на шиї собаки обидва блукаючі нерви, різко збільшиться число серцевих скорочень. Це відбувається внаслідок вимкнення гальмівних впливів. Аналогічну картину можна спосте­рігати і у людини при введенні атропіну сульфату, який блокує передаваная імпульсів із волокон блукаючого нерва, зокрема, на серце.

Завдяки тонусу «центрів» симпатичних судинозвужувальних нервів гладкі м'язи судин перебувають у стані деякого скорочення. Зниження тонусу цих «центрів», порушення його за допомогою фармакологічних препаратів або хірургічного втручання спричи­нює пасивне розширення судин.

Тонус вегетативних «центрів» підтримується за рахунок постій­ного впливу аферентних сигналів, які надходять від вісцеральних і соматичних рецепторів, а також різноманітних компонентів крові і цереброспінальної рідини. Разом із тим тонус вегетативних нер­вів може бути обумовлений здатністю деяких нейронів ЦНС до спонтанної деполяризації.

Рівень тонічної активності вегетативних нервів нижчий у сим­патичних пре- і постгангліонарних нейронах, ніж у парасимпатич­них, особливо блукаючих нервів. Тонус вегетативних нервів має важливе значення для регуляції функцій внутрішніх органів.