Вплив вегетативної нервової системи на ефекторні органи

Багато внутрішніх органів іннервуються як симпатичними, так і парасимпатичними нервами. Вплив цих двох систем на ефекторні органи часто має антагоністичний характер (табл. 5).

У фізіологічних умовах діяльність усіх цих органів залежить від того, які переважають впливи — симпатичні чи парасимпатич­ні. При переважанні парасимпатичних регуляторних впливів, на­приклад блукаючого нерва, частота і сила скорочень серця змен­шується, моторика кишечника посилюється, сфінктери травного каналу ослаблюються, жовчний міхур і бронхи скорочуються тощо. Збільшення ж активності симпатичних нервів супроводжується протилежним ефектом. Разом із тим, у більшості випадків симпа­тична і парасимпатична системи діють співдружньо, синергічно. Так, підвищення артеріального тиску зумовлює рефлекторне (внаслідок збудження барорецепторів судин) зниження частоти і сили серцевих скорочень. Це є наслідком як збільшення активності па­расимпатичних нервів (серцеві волокна блукаючого нерва), так і зниження активності симпатичних нервів.

Деякі органи постачаються тільки симпатичними або парасим­патичними нервами. До перших належать майже всі кровоносні судини, капсула селезінки, гладкі м'язи волосяних цибулин, кліти­ни панкреатичних острівців, до других — артерії статевих органів (статевого члена, клітора, малих статевих губ), слізні залози, сфінктер зіниці та ін.

Описують два види реакцій вегетативної нервової системи — ерготропну і трофотропну. Ерготропна реакція харак­теризується вибірковою активізацією деяких внутрішніх органів під впливом симпатичної нервової системи і підвищенням актив­ності соматичної системи. Так, розширення кровоносних судин у м'язах, які працюють, і одночасне скорочення судин органів трав­лення сприяють поліпшенню м'язового кровотоку. Ерготропні ре­акції розвиваються і у відповідь на надмірні, екстремальні впливи (сильні емоції, холод, спека, гіпоксія, больові подразнення тощо). При трофотропних реакціях (станах) посилюються процеси тка­нинного анаболізму, підвищується функція деяких внутрішніх органів, які забезпечують процеси травлення, знижуються м'язо­вий тонус, артеріальний тиск і частота серцевих скорочень, сповільнюється дихання. Такий стан розвивається звичайно під час сну і травлення, реалізується він через парасимпатичну систему.

До біологічно активних речовин, які спричинюють і регулюють ерготропні (адренергічні) реакції в організмі, належать катехоламіни (адреналін, норадреналін, дофамін, ДОФА), до трофотропних — ацетилхолін, серотонін, гістамін та ін.

Як свідчать дані численних експериментальних досліджень, симпатична нервова система регулює обмін речовин, трофіку (жив­лення) і збудливість усіх органів та тканин тіла, забезпечуючи тим самим пристосування (адаптацію) організму до наявних умов життєдіяльності (Л. А. Орбелі і співавт., 1932). Тому такі впливи було названо адаптаційно-трофічними. Зокрема, акти­візація симпатико-адреналової системи сприяє усуненню втоми скелетних м'язів (феномен Орбелі—Гінецинського). Можливо, цей ефект виникає у відповідь на вплив на пресинаптичні терміналі адреналіну, який виділяється закінченнями симпатичних нервів у м'язі під час їх збудження. Адреналін може впливати також на перебіг процесів у м'язових волокнах, змінюючи їхні функціональ­ні можливості. Доведено, що подразнення симпатичних волокон, які спрямовані до скелетних м'язів, призводить до збільшення ам­плітуди потенціалів кінцевої рухової пластинки.

У інтрамуральних гангліях замикаються місцеві рефлекторні дуги, утворені клітинами І і II типу Догеля.

У гангліях м'язового і підслизового сплетінь є особливі нервові клітини — водії ритму, які керують міогенними ритмами гладких м'язів органів травлення.

Метасимпатична (ентеральна) частина вегетативної нервової системи представлена підсерозним, міжм'язовим і підслизовим сплетіннями. Вона є функціонально єдиною системою, наділеною автономією високого ступеня, яка забезпечується місцевими реф­лекторними механізмами. Так, децентралізація шлунка і кишечни­ка шляхом їх денервації не припиняє моторики. При цьому зали­шаються практично незміненими просування хімусу вздовж трав­ного каналу, діяльність сфінктерів тощо. У цих умовах організація моторного і секреторного актів здійснюється і координується міжентеральними сплетіннями. Місцеві рефлекси, які виникають у ентеральних гангліях, зникають під впливом гангліоблокаторІв. Порушення інтрамуральних зв'язків, яке досягається перерізуван­ням кишкової стінки, не тільки змінює характер їх рефлекторних впливів, але й зумовлює різноманітні зміни функції органа.

Метасимпатична система впливає (як збуджує, так і гальмує) на моторику травного каналу, його секреторну і інкреторну функ­ції, на скоротливу функцію міокарда (внутрішньосерцева нервова система) та ін.