Віддiли вегетативної нервової системи

Вегетативну нервову систему на підставі структурно-функціональних властивостей прийнято ділити, за пропозицією J. Langley (1921), на симпатичну і парасимпатичну. Крім вказа­них частин, ще виділяють метасимпатичну (інтрамуральну, ентеральну) систему.

Симпатична система. Тіла прегангліонарних симпатичних ней­ронів розташовані у бокових рогах сірої речовини спинного мозку на відстані від І—II грудних до II—IV поперекових сегментів.

Аксони залишають спинний мозок у складі передніх корінців, відокремлюються від рухових соматичних волокон і у вигляді бі­лих сполучних гілок вступають у вузли парних біляхребетних сим­патичних ланцюгів (паравертебральні ганглії). Тут частина воло­кон утворює синаптичні контакти з клітинами гангліїв, частина проходить вузли транзитом і вступає у синаптичний контакт з клі­тинами інших гангліїв ланцюга (краніальний, зірчастий, шийний вузли) або превертебральних гангліїв (сонячне сплетіння, серцеве сплетіння, брижові вузли тощо). Більшість таких неміелінізованих постгангліонарних волокон від симпатичних стовбурів прямують до периферичних органів у складі сірих сполучних гілок або спе­ціальних нервів, які іннервують органи голови, грудної, черевної і тазової порожнин. Найбільшими гілками грудних вузлів і взага­лі симпатичної нервової системи є великий і малий черевні нерви, які іннервують органи черевної порожнини. Від брижових вузлів відходить підчеревний нерв, який іннервуе органи таза.

Для симпатичної системи характерні досить короткі прегангліо-нарні волокна і довгі постгангліонарні.

До ефекторних структур, які іннервуються симпатичною систе­мою, належать гладкі м'язи всіх органів, судин, серце, а також за­лози (травні, потові), підшкірна основа. Крім того, симпатичні пост­гангліонарні волокна іннервують скелетні м'язи, органи чуття і ЦНС.

Парасимпатична система. Тіла прегангліонарних парасимпатич­них нейронів розташовані у середньому (ядро Якубовича—Вестфаля—Едінгера), довгастому (VII, IX, X пари черепних нервів) моз­ку, в сакральних сегментах спинного мозку. Прегангліонарні волокна (мієлінізовані і немієлінізовані) ідуть до постгангліонарних парасимпатичних нейронів, які локалізуються поблизу ефекторних органів або у їх товщі. Парасимпатичні ганглії розташовані тіль­ки у ділянці голови і поблизу органів таза. Всі інші ганглії роз­кидані по поверхні або містяться в товщі органів травлення, серця і легень, утворюючи так звані інтрамуральні ганглії.

Для парасимпатичної нервової системи характерні досить довгі прегангліонарні волокна і короткі постгангліонарні.

Парасимпатична система іннервує гладкі м'язи і залози орга­нів травлення, серце, легені, видільні і статеві органи, а також слізні залози та очні м'язи. Парасимпатичні нерви не іннервують гладкі м'язи великих судин, за винятком артерій статевих орга­нів і, можливо, артерій мозку.

Парасимпатична система має дещо обмеженіший вплив, ніж симпатична.

До органів грудної і черевної порожнин прегангліонарні пара­симпатичні волокна йдуть у складі блукаючого нерва (X черепний нерв), а до органів малого таза — у складі тазових нервів. Очні м'я­зи і залози, голова і органи травлення іннервуються черепними нер­вами: окоруховим (III пара), лицевим (VII) і язикоглотковим (IX).

Метасимпатична система. У стінках стравоходу, шлунка і ки­шечника залягають сполучені між собою сплетіння — підсерозні, міжм'язові і підслизові. Ці утворення складають систему, яка має певну автономію. Багато вчених розглядають її як окрему, само­стійну систему. Нервові клітини названих сплетінь відрізняються за величиною, кількістю синапсів, числом і довжиною відростків. Розрізняють три типи клітин: І — моторні; II — чутливі; III — асо­ціативні. Але не всі дослідники вважають ці положення безпе­речними.