5. Вплив параметрів задач кс на ефективність обробки економічної інформації

Задача в комп’ютерній ІС визначається як функція чи її частина, що являє собою формалізовану сукупність автоматичних дій, виконання яких приводить до результатів заданого виду.

Будь-яку задачу оброблення даних можна подати у вигляді:

y = f(x),

де y – вихідна сукупність показників;

f – операторний комплекс, що складається із взаємопов’язаних елементарних операцій оброблення даних;

х – вхідний комплекс показників (первинних і проміжних).

Розв’язування задачі є процесом здобуття підсумкового показника (документа), що містить інформацію для прийняття рішень під час управління діяльністю суб’єкта господарювання.

Робота над кожною задачею, що розв’язується в КС, складається з таких етапів: формування мети розв’язання задачі; вибір методу її розв’язання; розроблення алгоритму; складання програми; розв’язання задачі на ЕОМ; аналіз результатів і прийняття рішень.

Кожна задача характеризується змістом, функцією управління, в рамках якої вона розв’язується, ресурсом, який вона відображує, періодом часу, за який відбувається споживання ресурсу, взаємодією з іншими функціональними задачами, здійснюваними на інформаційній основі.

Зміст задачів визначає сукупність вихідних показників, які формуються й обчислюються в задачі за відповідними алгоритмами. При цьому розвинені КС дають змогу реалізувати багатоваріантні алгоритми розрахунку показників на основі вибору з банку моделей та алгоритмів найефективніших математичного методу, моделі й алгоритму для конкретного об’єкта управління. Крім того, задачі, що розв’язуються з використанням НІТ, можуть забезпечити відповіді на комплекс нерегламентованих запитів користувачів.

Розрахункові задачі, що розв’язуються регулярно з установленою циклічністю і не потребують миттєвої реакції обчислювальної системи, реалізуються в режимі пакетного оброблення. Кілька таких задач об’єднуються в пакет, який ввводять й обробляють в ЕОМ. Мета пакетування – досягти найефективнішого завантаження пам’яті, пристроїв введення-виведення. Тривалість обчислення при цьому не має значення. Задачі, що розв’язуються в режимі пакетного оброблення, поділяють на задачі прямого доступу й оптимізаційні.

З технологічної точки зору реалізація оптимізаційних задач пов’язана зі значним завантаженням процесора, периферійні пристрої використовуються менш інтенсивно. Розв’язання задач прямого доступу веде до переважного завантаження пристроїв введення-виведення; процесор використовується менше, оскільки ці задачі зводяться до виконання нескладних арифметичних операцій, багаторазового угруповування і вибірки великого обсягу даних.

Інформаційно-довідкові й задачі оперативної лічби потребують швидкої реакції обчислювальної системи на запит. Інформаційно-довідкові задачі задовольняють потребу користувача в інформації, що зберігається в БД. Тому вони характеризуються не визначеними заздалегідь запитами користувача, а необхідністю в оперативному діалозі з ЕОМ. Крім того, час відповіді ЕОМ не повинен перевищувати кількох секунд. Характерна особливість задач оперативної лічби полягає в тому, що в процесі їх розв’язування не тільки вилучають необхідні дані з БД, а й виконують розрахунки із залученням оперативної інформації, які актуалізують БД. З точки зору технології розв’язування ця група задач потребує системи доступу користувачів до БД, контролю інформації, що вводиться.

Системи підготовки прийняття рішень орієнтовано на розв’язання слабкоформалізованих задач управління підприємствами, які виникають внаслідок невизначеності ринкового середовища. Задачі цього класу мають спільну БД і спільну базу моделей для розв’язання. Особлива увага в них надається діалогу, зокрема дружності інтерфейсу ОПР – СППР. На параметри технологічного процесу також впливають структура алгоритму розв’язання задачі, часові інтервали, коли потрібна результатна інформація стосовно розглядуваної задачі, відповідна колнфігурація технічних засобів.

Саме задача є об’єктом розроблення, впровадження та експлуатації кінцевим користувачем. Із використанням АРМів, що мають засоби ІТ, поняття “задача” розглядається ширше – як закінчений комплекс оброблення інформації з забезпеченням видачі або прямих керуючих впливів на хід виробничого процесу (об’єкт управління), або необхідної інформації для прийняття рішень управлінським персоналом, або генерації готового рішення для затвердження керівництвом. Тому задача розглядається як елемент системи управління, що забезпечує якісно нові рішення стосовно управління, а не як елемент системи оброблення даних.

Функціональна структура КС має орієнтуватись на ті інформаційні потреби кінцевих користувачів, які змінюються в умовах ринку, та відображати зміст та специфіку функцій управління конкретним економічним об’єктом. КС повинна мати гнучку структуру і бути відкритою системою, тобто допускати внесення необхідних змін у розроблену модель та забезпечувати нарощування функціональних можливостей в міру необхідності.

Ця вимога реалізується за допомогою принципу модульності КС. Кожний прикладний модуль системи має обслуговувати деяку інформаційну сферу. Головною вимогою при розробленні модулів повинна бути орієнтація системи на автоматизацію управління діяльністю об’єкта, а не на розв’язання локальних функціональних задач. При цьому функції, що реалізуються, та модулі мають розглядатися з точки зору потреб кінцевих користувачів, а не програмної реалізації. Комплексність системи забезпечується завдяки інтеграції модулів в єдину систему.

Модульна побудова КС передбачає безліч різних типів архітектурних рішень у межах єдиного комплексу.

За допомогою принципу модульності вирішується проблема розподілу задач між учасниками процесу управління, оскільки деякі задачі можуть бути повністю розв’язані на одному робочому місці, а інші для цього потребують участі багатьох управлінських працівників.