2. Модель “вилучення-ін’єкції”.

В моделі “витрати-випуск” співставляються сукупні витрати (або планові сукупні витрати) та обсяг виробництва (випуск), або фактичні сукупні витрати. Модель “вилучення-ін’єкції” є менш прямолінійною, однак вона має певні переваги.

Сутність. Доход від реалізації виробленої продукції можна одержати тільки після сплати податків : Y’=Y-T. Частину цього доходу домогосподарства можуть заощадити:

Заощадження уявляють собою вилучення витрат з потоку “витрати-доходи”: S=Y-C.

Споживання зменшується і стає меншим за загальний обсяг виробництва. Викупити на ринку увесь обсяг виробленої продукції стає неможливим.

Фірми, в свою чергу, не продають усю вироблену продукцію споживачам, частина її стає інвестиційним товаром і реалізується всередині підприємницького сектору. Тому інвестиції розглядаються як ін’єкції (доповнення) витрат в потік “доходи-витрати”, а це, в свою чергу, доповнює споживання. Отже, інвестиції уявляють собою компенсацію на заощадження.

Якщо S<Iпл., обсяг ВВП буде нижчим рівноважного рівня. Y<Y*.

Якщо S >Iпл., обсяг ВВП буде вищим за рівноважний рівень. Y>Y*.

Якщо S= Iпл., обсяг ВВП буде співпадати з рівноважним рівнем. Y=Y*.

S=Iпл. означає, що вилучення засобів виробництва на заощадження повністю компенсуються ін’єкціями інвестицій.

Ця рівність визначає рівновагу ВВП.

Графічна інтерпретація моделі “вилучення-ін’єкції”.

Заощадження

т а інвестиції

S

A S>Iпл. Iпл.

S<Iпл.

0 Дохід

Y 2 Y* Y1

Мал. 6.2. Модель “вилучення-ін’єкції”

Графічно, рівновагу ВВП можна визначити в точці перетину кривої заощаджень S і планових інвестицій Iпл. В точці рівноваги А домогосподарства мають намір заощадити стільки ж, скільки підприємці бажають інвестувати.

Якщо ВВПф. перевищує рівноважний рівень, має місце тенденція до скорочення виробництва. Y >Y*. Якщо ВВПф. менший за рівноважний рівень, має місце тенденція до зростання виробництва. Y <Y*

За класичною економічною теорією в точці рівноваги AD та AS обсяг виробництва Y* завжди дорівнює потенційному Yп. або обсягу ВВП при повній зайнятості. Кейнс заперечує механізм саморегулювання. Рівновага попиту і пропозиції, як правило не збігається з повною зайнятістю: в точці А- AD=AS, але рівноважний обсяг виробництва Y*=Yп.

Р івень

ц ін AS

A

P* AD

0 Y* Yр Дохід

Мал. 6.3. Невідповідність між рівноважним та потенційним обсягом виробництва

За класичною теорією, основним фактором, який визначає динаміку інвестицій та заощаджень, є % ставка.

За кейнсіанською економічною теорією на динаміку споживання та заощадження впливає величина використовуваного доходу домогосподарств. Фактичний обсяг виробництва має тенденцію коливатися навколо потенційного. Циклічне безробіття має примусовий, а не добровільний характер. Для уникнення значних втрат від спаду виробництва, потрібно проводити активну державну політику по стабілізації сукупного попиту.

Рівноважний рівень випуску Y* може коливатися навколо потенційного рівня при зміні величини будь-якого компонента сукупних витрат: споживання, інвестицій, державних витрат і чистого експорту (для відкритої економіки).

Зростання будь-якого компонента автономних витрат (C, G, I, NX) призводить до значно більшого зростання сукупного випуску Y завдяки ефекту мультиплікатора.

Мультиплікатор автономних витрат (мультиплікатор Кейнса)-це відношення зміни рівноважного ВВП до зміни певного компонента автономних витрат.

 Y

m= -----

 A  A=  (C+I+G+NX)

m-мультиплікатор автономних витрат,  Y-зміна рівноважного ВВП,  A-зміна автономних витрат, незалежних від динаміки Y.

Мультиплікатор витрат показує, у скільки разів загальний приріст або скорочення сукупного доходу Y перевищує початковий приріст або скорочення автономних витрат A.