Вікові групи: 15-19, 20-29, 30-39, 40-49, 50-59, 60-70

Рівень зайнятості по регіонах визначається в Україні по 24 областям, Автономній Республіці Крим, містах Київ та Севастополь.

4. Закон Оукена.

Потенційним рівнем ВВП вважається обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Під час спаду він менший за цей рівень, потім поступово повертається до нього, а інколи перевищує цей рівень під час підйому економіки.

Якщо Yf<Yp говорять про відставання ВВП. Відставання ВВП - це обсяг продукції, який економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу.

Якщо Yf>Yp, говорять про перевищення фактичним ВВП потенційного свого рівня. Це стає можливим найчастіше в екстремальних ситуаціях, коли в процес виробництва залучаються додаткові зміни робітників, капітальне обладнання використовується понад встановлені нормативи, поширюється понаднормова праця і праця за сумісництвом.

Циклічне безробіття крім соціальних негараздів приносить втрати в обсязі реального ВВП. Вважається, що нормальний (природний) рівень безробіття є величиною змінюваною. Він змінюється під впливом рівня добробуту домогосподарств, технологій, які застосовуються у підприємницькому секторі, урядової політики тощо. Прийнято вважати, що наприкінці 60-років природний рівень безробіття становив приблизно 5%, а у 80-х роках зріс до 5.5-6% від загальної кількості працездатних.

Існування неприродного безробіття визначає загальний стан економіки наступним чином. Вважається, що перевищення безробіттям природного рівня спричиняє певну втрату ВВП:

втрата ВВП від потенційний реальний

циклічного безробіття = ВВП - ВВП

Чим вище рівень безробіття, тим більше відставання ВВП.

Артур Оукен(1928-1979) - дослідник в області макроекономіки математично виразив відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП на прикладі США. Він сформулював закон відповідно до якого країна втрачає від 2 до 3% фактичного ВВП відносно потенційного ВВП, коли фактичний рівень безробіття збільшується на 1%, порівняно з її природним рівнем.

Це відношення (1:2.5 або 2:5) дозволяє обчислити абсолютні втрати продукції, які пов’язані з будь-яким рівнем безробіття.

5. Економічний цикл: види, моделі, теорії.

Важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність. Історія свідчить про те, що економічні умови ніколи не залишалися сталими. За економічним піднесенням триває економічний спад і навпаки. Економічний цикл при цьому характеризується зростанням чи паданням макроекономічних показників, таких як, обсяги національного виробництва, ціни, зайнятість.

Економічний цикл - (цикл ділової активності) - це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, котрі повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних.

Економічний цикл характеризується:

1) самовідтворенням, 2) безперервністю. Останні фази попереднього циклу є початком наступного. 3) хвилеподібним характером динаміки макроекономічних показників.

Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони утворюються з одних і тих самих фаз. Наприкінці попереднього і при народженні нового циклу - спад погіршуються показники. На нижньому рівні -дно- встановлюється короткочасна рівновага. Під час поширення нового економічного циклу (піднесення) показники різко зростають. На верхньому рівні -пік- досягнення рівноваги, потім знову спад.

Сучасні економічні теорії розрізняють дво- та чотирифазові моделі економічного циклу. Двофазові моделі містять у собі фази піднесення та спаду та найвищу (пік) і найнижчу (дно) точки циклу.

Випуск

п родукції Пік

Пік

Піднесення Тенденція

зростання

Спад

Дно

Дно

0 Роки

Мал. 5. Двофазна модель економічного циклу.

Початковою фазою економічного циклу є спад (криза). Він порушує нормальний хід економічного розвитку. Обсяги валового внутрішнього продукту, зайнятості скорочуються. Безробіття зростає. Однак, ціни не завжди знижуються. При спаді досягається найнижча критична точка (дно), після якої починається пожвавлення. Виробництво і зайнятість на дні досягають найнижчого рівня.

Піднесення. Виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін може підвищуватись. Життєвий рівень населення підвищується.

При піднесенні досягається критична точка Пік (Вершина).

4. Пік. В економіці спостерігається повна зайнятість і повне використання економічних потужностей. Рівень цін має тенденцію до підвищення. Зростання ділової активності припиняється.

Тривалість спаду вимірюється часом між точками: Пік 1 -Дно 1. Тривалість пожвавлення вимірюється часом між точками: Дно 1 -Пік 2. Загальну тривалість циклу вимірюють часом (місяць, рік і т.п.) між двома сусідніми найвищими (Пік1 і Пік2) точками економічної активності.

Чотирифазова модель економічного циклу розрізняє фази A-піднесення, B-кризи, C-депресії та D-пожвавлення.

Випуск продукції

Роки

0 A B C D

Мал. 6. Чотирифазова модель економічного циклу.

Теорія економічного циклу відноситься до розділу економічної динаміки. До теперішнього часу не існує будь-якої єдиної теорії економічного циклу, оскільки коливання економічної активності у різних країнах досить сильно розрізняються за тривалістю та причинами виникнення [3].

Деякі економісти пояснюють причину циклічності впливом на людей плям на сонці (С.Джевонс, А.Чижевський). Т.Мальтус пояснював виникнення циклу з недоспоживанням доходу. Д.Кейнс вбачав причину циклу з надлишком заощаджень та недостатньою величиною інвестицій. К.Маркс визначав причину циклічності як протиріччя між суспільним характером виробництва та приватнокапіталістичною формою присвоєння результатів виробництва. А.Бернс та У.Мітчелл досліджували економічний цикл як коливання навкруги довготривалого зростаючого тренду )тенденція зростання (Мал. 3.7.). Тренд обумовлений чинниками довгострокового зростання в економіці: приросту праці та капіталу, технологічних зрушень, рівня заощаджень. Опонентами цієї гіпотези стали Д.Кемпбелл, Г.Менкью та інші, які стверджують, що значна частинна коливань випуску відбувається внаслідок постійних випадкових шоків (імпульсів). Розрізняють три види шоків: пропозиції, політичні шоки і шоки у попиті приватного сектору. До шоків пропозиції відносяться різкі зміни світових цін на сировину, відкриття нових джерел сировини, технологічні зрушення, природні катастрофи. Політичні шоки є наслідками політичних рішень і впливовими на сукупний попит. Наприклад, зміна пропозиції грошей, валютного курсу, фіскальної політики. Шоки у попиті приватного сектору - це зміни інвестиційних або споживчих витрат, які залежать від очікувань відповідних макроекономічних суб’єктів.

За тривалістю економічні цикли поділяють на: короткі (малі) - коливання ділової активності 3-4 роки; середні - коливання ділової активності 8-10 років; великі (довгі хвилі) - з періодичністю 48-55 років.

Короткі (малі) цикли пояснюються коливаннями в обсязі товарно-матеріальних запасів та пов’язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Основою малих циклів є процеси, які відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, котрі повторюються з певними закономірностями. Тривалість -3-4 роки. Досліджували короткі цикли американці Уеслі Мітчел (1874-1948) та Джозеф Кітчин (1861-1932).

Середні (промислові) цикли пов’язані зі зміною попиту на засоби виробництва. Основою середніх циклів є процеси, які пов’язані з оновленням основного капіталу. Тривалість 8-10 років. Причини з’явлення уперше описав французький економіст Клемент Жугляр (1819-1908).

Великі (довгі хвилі). В основі великих циклів лежить зміна базових технологій і поколінь машин. Тривалість 48-55 років. Автором цієї теорії був російський економіст Микола Кондратьєв (1892-1938).

Між одними спадами інтервали сягають майже десятиліття, між іншими становлять кілька років. З 20-х років 20 ст.сформувалися три протилежних підходи відносно циклічного або нециклічного розвитку економіки. Пропонуються наступна класифікація.

1. Циклічно-рівноважні теорії. Економічний цикл розглядається як відхилення від рівноважного рівня економіки.

2. Циклічно-нерівноважні теорії. Цикл розглядається як загальна форма економічного прогресу, а економічна рівновага не розглядається як норма, до якої прямує економіка в процесі коливань.

3. Нециклічні теорії. Заперечення економічного циклу взагалі.

Проблема зводилася до визнання чи невизнання закономірності циклів в економіці та до аналізу зв’язку між циклом та рівновагою.

Розглянемо деякі теорії економічних циклів [8].