Тема 1. Макроекономіка як наука

1. Предмет та метод.

2. Основні етапи розвитку.

3. Сучасні теорії економічного розвитку.

4. Внесок українських учених в економічну теорію.

1. Предмет та метод. Економіка, від грецького «ойкос»-мистецтво ведення домашнього господарства; «ойкос»-дім, «номос»-закон, вчення. Зважаючи на те, що існує багато економічних шкіл і напрямків, поширені різні визначення предмета економічної теорії.

Економічна теорія:

-вчення про закони домашнього господарства (давньогрецька школа),

-наука про створення багатства нації (меркантилісти, фізіократи, класики),

-наука про виробничі відносини і закони, що управляють виробництвом (марксисти).

Економічна теорія містить в собі наступні складові:

політична економія-це методологічна частина економіки, вона розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей розвитку економічних систем,

мікроекономіка вивчає поведінку домашніх господарств та фірм та їх взаємодію на ринку,

макроекономіка-наука, яка вивчає економіку вцілому,

мегаекономіка вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки.

Метод економічної терії - це сукупність способів, засобів та операцій, за допомогою яких досліджуються економічні закони, категорії функціонування розвитку економічних систем.

Для дослідження в макроекономіці застосовуються загальнонаукові та специфічні методи пізнання економічних процесів і явищ.

1. Діалектика (матеріалістична). Загальний метод пізнання, що грунтується на вивченні економічних процесів та явищ у зв’язку та взаємозалежності у процесі безперервного розвитку, впродовж якого нагромадження кількісних змін спричиняє зміни якісного стану, а джерелом розвитку виступає єдність і боротьба протилежностей.

2. Метод наукової абстакції полягає у виокремленні суттєвих, типових ознак певного явища від усього випадкового, одиничного, нетипового. Результатами застосування методу є наукові поняття, категорії, закони. Наприклад, модель поведінки споживача, в якій припускається існування двох товарів.

3. Аналіз і синтез. Взаємодоповнюючі процеси. Аналіз дає можливість розкласти ціле на складові частини. Синтез поєднує різні елементи в єдине ціле.

4. Індукція і дедукція. Індукція досліджує явища та процеси від фактів до теорії, від окремого до загального. Дедукція розглядає економічні процеси від теорії до фактів, від загального до часткового.

5. Метод поєднання історичного та логічного підходів. Історія свідчить, що незважаючи на різні природні умови, національні особливості усі країни у своєму розвитку проходять одні й ті самі етапи і стадії. Логічний підхід спроможний відрізнити закономірне від випадкового, прогрес від регресу, вишикувати етапи розвитку людства у їх необхідній послідовності.

Ми виділимо 7 ключових проблем макроекономіки: 1. ВВП. 2. Економічний цикл. 3. Зайнятість (безробіття). 4. Інфляція. 5. Макроекономічна політика держави. 6. Економічне зростання. 7. Макроекономічні процеси відкритої економіки: торгівельний баланс, платіжний баланс, валютний курс.

Макроекономіка - галузь економічної науки, яка вивчає функціонування економіки в цілому з точки зору забезпечення умов стійкого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів та мінімізації рівня інфляції.

Мікроекономіка вивчає процеси прийняття рішень домашніми господарствами і фірмами та їх взаємодію на ринку. Наприклад, аналіз поведінки споживача та виробника, оптимізація цієї поведінки. Мікроекономіка оперує з такими величинами як ціна конкретного продукту, доход фірми тощо. Макроекономіка вивчає економіку в цілому.

На відміну від мікроекономіки макроекономіка використовує для аналізу процесів агреговані величини. Агреговані параметри (агрегати)-це сукупність специфічних економічних одиниць як єдиного цілого. Наприклад. ВВП -в макроекономіці, випуск фірми -в мікроекономіці, середній рівень цін в макро-, ціна конкретного товару-в макро-, ринок окремого товару , напр., авто-в мікро-, сукупність ринків -в макро-.

Специфічн методиі: 1) агрегування, 2) моделювання, 3) принцип рівноваги.

Об’єктом макроекономічного аналізу виступає економічна система в цілому та її агреговані параметри. Макроекономічна система - це взаємопов’язана система зв’язків між економікою в цілому та її господарськими суб’єктами.

Суб’єкти макроекономіки. З макроекономічної точки зору народне господарство складається з 4 суб’єктів: сектор домогосподарств (сектор споживання), С - Consume, сектор інвестицій (сектор підприємництва), I - Investment, державний сектор (державні закупки товарів і послуг) , G – Government, сектор чистого експорту (сектор закордон), NX - Net Export.

1. Сектор домогосподарств формує пропозицію робочої сили та попит на блага; споживає частину одержаного доходу, а іншу частину заощаджує. Головна мета домогосподарства-досягти максимального споживання при мінімальних витратах

2. Сектор підприємництва об’єднує усі фірми в країні, здійснює попит на ресурси, створює пропозицію благ, здійснює інвестування.. Найголовнішою метою кожної фірми є максимізація прибутку.

3. Державний сектор надає особливі блага (наука, охорона здоров’я, безпека, державне будівництво), створює умови для оптимального функціонування народного господарства. Держава, як суб’єкт макроекономіки виробляє і закуповує блага, збирає податки, виплачує трансферти та формує пропозицію грошей.

4. Сектор закордон об’єднує економічні субєкти за кордоном та іноземні інститути в країні, визначає стан національного платіжного балансу та валютного курсу.

Експорт, Е - це потік грошових платежів, спрямований на внутрішні ринки продуктів, продаж зарубіжним покупцям вироблених в Українї товарів і послуг. Імпорт, I - потік грошових платежів, які спрямовані з внутрішньої національної економіки за кордон. Різниця між величиною грошових надходжень від експорту і величиою грошових платежів по імпорту називається чистим експортом, NX - net export. NX=Е-M.