22 . Способи припинення громадянства у зарубіжних державах.

Втрата громадянства (репудіація, або добровільна відмова).

Експатріація, денаціоналізація, денатуралізація

За національним правом більшості держав є кілька підстав втрати громадянства.

Експатріація: поняття, зміст.Експатріація - вихід із громадянства за власним бажанням. Згідно з законодавством Великобританії, СІІІА і ряду інших держав для експатріації не потребується дозволу державних органів вона здійснюється за односторонньою заявою про відмову від громадянства. У Франції свобода експатріації існує лише для осіб, які набули громадянство Франції за «правом крові» за кордоном. У Німеччині свобода експатріації обмежена для державних службовців, суддів, військовозобов'язаних, які не відбули строкової служби. В Японії, Ірландії, Австрії, Україні існує дозвільна система експатріації; у виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо особа, яка порушила клопотання про вихід, має невиконані зобов'язання перед державою, майнові зобов'язання, з якими пов'язані істотні інтереси громадян чи організацій.

Денаціоналізація: поняття, зміст.Денаціоналізація - примусове позбавлення громадянства осіб, які набули його з (за правом) народження. Так, громадянство України втрачається внаслідок вступу особи на військову службу, службу безпеки, поліції, юстиції або до інших органів державної влади в іноземній державі без згоди на те державних органів України.

Денатуралізація: поняття, зміст.Денатуралізація – це примусове позбавлення громадянства натуралізованого громадянина (існує в Україні)

Денатуралізація - примусове позбавлення громадянства, набутого в результаті натуралізації. Денатуралізація, базується на концепції недостатньої усталеності зв'язку натуралізованого громадянина з його повою батьківщиною. Тому законодавство деяких держав встановлює умови, за яких акт натуралізації скасовується. Наприклад, натуралізований аргентинець за рішенням суду втрачає громадянство у разі «перебування за кордоном понад два роки» або за «завдання шкоди уряду Аргентини». Громадянство України втрачається внаслідок виявлення факту подання неправдивих відомостей або фальшивих документів під час натуралізації.

У США існує так звана доктрина свободи експатріації. Якщо яка-небудь особа, що має американське громадянство, натуралізувалася за кордоном, вона автоматично його втрачає.

.23 Форми прямої демократії в зарубіжних державах. 24Референдум як форма народовладдя: поняття, сутність, види.

Це вибори, референдум, відкликання, народна ініціатива, народне вето. Референдум - це голосування виборців з будь-якого важливого питання державного життя у країні.

Питання, пов'язані з призначенням і проведенням референдуму, у багатьох країнах регулюються їх конституціями, законами про вибори чи спеціальними законами про референдум.

Процедура референдуму дуже схожа на процедуру виборів: і у виборах, і у референдумі беруть участь виборці. Ці процедури мають також відмінності. По-перше, вони відрізняються за об'єктом волевиявлення виборців. Під час виборів таким об'єктом є людина (кандидат у депутати чи на виборну посаду). При референдумі об'єктом волевиявлення є не людина (кандидат), а певне питання, з якого проводиться референдум, - конституція, поправка до конституції, закон, законопроект, будь-яка проблема, що стосується міжнародного статусу відповідної держави, або внутрішньополітична проблема. По-друге, процедури виборів і референдуму відрізняються за способом визначення результатів голосування. При виборах вони можуть визначатися як за мажоритарною, так і за пропорційною системою, а при референдумі - тільки за мажоритарною.

24Види референдуму:

а) обов'язковий референдум;

Обов'язковість референдуму означає, що відповідне питання життя країни може бути вирішено тільки шляхом проведення референдуму і ніяк інакше. Перелік таких питань установлює Конституція (наприклад, про зміну правового статусу особистості, форми правління, форми політико-правового устрою, принципів виборчої системи, в ряді країн з питання вступу держави в міжнародні співтовариства тощо).

б) плебісцит;

Плебісцит - це голосування виборців, але часто плебісцитом називають голосування з питання про політичну долю держави або території, на якій воно розташоване. Хоча в деяких країнах (Бразилія, Пакистан) плебісцитом називають будь-який обов'язковий референдум.

в) всенародне опитування (консультативний референдум).

Всенародне опитування (консультативний референдум) являє собою лише з'ясування думки виборців з будь-якого питання, яке буде предметом розгляду в парламенті. Парламент враховує думку виборців (а може і не враховувати) при прийнятті закону

Відкликання – це дострокове припинення повноважень виборної посадової особи на основі рішення виборців.

Це одна із безпосередніх форм прямої демократії.

Приклади: окрім СРСР та ряду соціалістичних країн (країни колишнього „соціалістичного табору”, а нині - Куба, КНДР, КНР, Лаос тощо) імперативний мандат не набув поширення – серед „несоціалістичних” країн він законодавчо закріплений лише в країнах зі слабкими демократичними традиціями: Білорусі, Габоні, Ефіопії, Замбії, Зімбабве, Індонезії (право відкликання депутата мають партії), Екваторіальній Гвінеї (право відкликання депутата мають партії), Кот- д’Івуарі (партія має право ініціювати перед Конституційною Радою питання про дострокове припинення повноважень депутата, який вийшов зі складу фракції партії),Малаві, Намібії, Республіці Сейшели (право відкликання депутата мають партії), Тринідаді і Тобаго (партії мають право ініціювати відкликання депутата), Фіджі, Філіппінах, Шрі-Ланці (право відкликання депутата мають партії), Ямайці (партії мають право ініціювати відкликання депутата)

25 Поняття виборів. Види виборів за опосередкованістю волі виборців (навести приклади). Вибори - це спосіб формування органів державної влади і наділення повноваженнями посадової особи через волевиявлення громадян. До головних функцій виборів можна віднести такі: 1)артикуляція інтересів різних соціальних груп; 2)мирне вирішення конфлікту між політичними акторами, що претендують на владу; 3)легітимація структур влади; 4)політична соціалізація і мобілізація громадян. Вибори поділяються на: 1) прямі – вибори, під час яких виборці безпосередньо обирають своїх представників. (як правило, парламентські вибори і вибори до інших пред¬ставницьких органів. (напр.. вибори деп.-тів нижньої палати Парл-нту, вибори През-нта в ряді країн – Фр., Єгипет) 2) непрямі : а) опосередковані -- воля виборців опосередкована спеціально вибраною колегією, яка створюється тільки з цією метою (обрання Президента у США); б) багатоступеневі -- воля виборців опосередкована діючим органом влади, на який покладено обрання іншого органу (КНР, Куба + президентські вибори у парламентських республіках). + виділяють змішані вибори (наприклад у ФРН та Італії висунення кандидатів здійснюється не тільки партіями, а й самими виборцями. При цьому для реєстрації кандидатів необхідно, щоб відповідні документи були підпи¬сані певною кількістю виборців по кожному округу). Якщо воля виборців опосередковується двічі, то вибори будуть триступеневими, тричі - чотириступеневими і т. ін.( КНР, Куба + президентські вибори у парламентських республіках).

. 26 Принцип свободи виборів. Зобов’язуючий вотум (навести приклади). Принцип свободи виборів. Зобов'язуючий вотум. Принцип свободи виборів (вільних виборів) передбачає вільне волевиявлення виборців та самостійне рішення брати участь у них чи ні. Передбачає свободу при голосуванні та свободу участі у виборах в якості кандидата. З цим принципом пов’язане питання абсентеїзму – неучасті громадян у виборах, ігнорування виборів (виміряються у відсотковому еквіваленті) та питання зобов’язуючого вотуму – це законодавчо встановлений обов’язок участі громадян у виборах (Італія, Туреччина, Люксембург, Бельгія). Санкції за абсентеїзм : внесення у списки судів (Італія), штраф (Бельгія), позбавлення політичних прав (країни Лтинської Америки).

27 . Поняття та зміст виборчого права. Виборчі цензи. В об'єктивному розумінні термін «виборче право» - це су­купність юридичних норм, що визначають порядок проведення виборів (право одержання голосу участі у виборах, оскарження ре­зультатів і порушень на виборах). Основна його складова – принципи. Такі норми містяться в Конституціях (в основному принципи), в законах про вибори (часом це кодекси), актах президента та ін. Виборче право як суб'єктивне – це право конкретної особи (громадянина) брати участь у виборах (подiляється на активне i пасивне).

Активне виборче право - це встановлене законом право громадянина брати участь у виборах в органи державної влади насамперед шляхом голосування. Пасивне виборче право означає право балотуватись на вiдповiднi посади, тобто право бути обраним. Можливість на­дання активного і пасивного виборчого права завжди зумов­лювалась певними вимогами (цензами) до потенційних учас­ників виборів. Ці вимоги визначено в конституціях і виборчо­му законодавстві. Особа може мати активне право і при цьому не володіти пасивним (з 18 років у громадянина США появляється право обирати Президента, проте бути обраним може бути лише досягнувши 35 років). Протилежне співвідношення не зустрічається.

Виборчий ценз – це установлені кон­ституцією чи виборчим законом вимоги, яким повинна відпов­ідати фізична особа, щоб мати активне й пасивне виборче право.

1) ценз гром-ва (в Аргентині для отримання актив. виб. п-ва потріб. бути громадяном цієї держави 3 роки),

2) ценз осілості (для кандидата на пост Президента США – 14 років),

3) віковий ценз (при пасивному виб.п-ві значно вищий: 50 р. – для През-нта Італії, 40 р. – Естонії, 35 р. – Білорус., Груз., США; при актив.виб.п-ві більшість д-в ставлять вимогу досяг.18 років, 16 років – для Бразилії, Нікарагуа, Куби, Ірану, в деяких д-вах – 19-21 р.); 4) ценз статі; 5) реліг.ценз (напр.., щоб бути обраним в Парл-нт Ірану потрібно сповідувати іслам); 6) освітній ценз, його різновидом є ценз грамотності (в Африканс.д-вах – Руанда, Малаві, а також в Молдавії, Казахстані, Латвії, Литві, Естонії);

7) майн.ценз, його різновідністю є виборча застава, яка вноситься кандидатом перед його реєстрацією у виб.комісії і яка не повертається та йде в дохід д-ви, якщо кандидат не набере певної кількості голосів виборців (500 фунтів – Великобританія, 1000 франків – Фр., в цих д-вах необх.набрати 5 % голосів виборців, 200 дол. – Канада – 15 %);

8) заг.пр-лом є неможл-сть участі у виборах осіб, визнаних судом недієздатними;

9) ценз несумісності ( в деяких д-вах вимагається вихід у відставку ще перед балотуванням)

10) моральний ценз (ст.48 К-ції Італії – можл-сть позбавл.актив.виб.п-ва у випадку споєння негідних поступків, вказаних в законі;

28 Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи. Загальна  характеристика виборчих систем Виборча с-ма – це сукупність встановлених законодавством правил, принципів і критеріїв, з допомогою яких визначаються результати голосування, тобто мова йде про порядок висунення кандидатів, утворення виборчих округів, підрахунку голосів і розподілу депутатських місць, визначення результатів виборів, який дозволяє виявити, хто із балотуючих депутатів вибраний в якості депутата чи на конкретну виборну посаду.У деяких країнах як синонiм поняття виборчої системи використовується термiн <система представництва>. Існує три рiзновиди виборчих систем, кожний з яких має багато конкретних варiантiв. Це мажоритарнi, пропорцiйнi i змiшанi виборчi системи. Виборча система — це встановлений конституцією і законодавством порядок визначення результатів виборів. мажоритарні, пропорційні і змішані виборчі системи. Виборчі системи, в основу яких покладений принцип більшості, на-зиваються мажоритарними. Є дві головні їх форми. Мажоритарні виборчі системи абсолютної більшості, за якими обраним вважається той кан-дидат, який одержав 50 % встановленої в законі або загальної кількості поданих в окрузі голосів і ще один голос, Недолік ― голоси, подані за переможених кандидатів, фактично пропадають. За правилами мажоритарних систем відносної більшості, обраним у виборчому окрузі визнається той кандидат, який набрав більше голосів, ніж кожний окремий його конкурент, хоча це і становить менше половини всіх поданих в окрузі. Мажоритарні виборчі системи відносної більшості завжди результативні. Пропорційні системи. грунтуються на відповідності завойованих партією депутатських мандатів кількості одержаних нею на виборах го-лосів. Вибори за пропорційними системами проводяться в багатоманда-тних округах. Змішані системи, яким властиві елементи мажоритаризму і пропор-ціоналізму. Кожному виборцю надається два бюлетені. Один подається за конкретного кандидата, другий — за список політичної партії.

29 . Мажоритарна виборча система, її різновиди (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується). Мажоритарна система – сис¬тема визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) отримують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними. Вибори за мажор. с-мою проводяться як пр.-ло в одномандатних округах. Обраними вважаються ті кандидати, за яких проголосувала більшість виборців. Залежно від того якою є відповідна більшість мажор. с-ма може бути с-мою відносної, абсолютної або навіть кваліфікованої більшості. Відповідно до мажоритарної системи абсолютної біль¬шості для обрання особи необхідна абсолютна більшість по¬даних по округу голосів (50% +1). Президент Франції, Польщі, РФ. Мажоритарна виборча система має ряд недоліків. Пер¬ший полягає у тому, що голоси, подані за кандидатів, які заз¬нали поразки, пропадають. Другий недолік цієї системи полягає у тому, що вона вигідна лише для великих партій. Третій недолік — у тому, що вона нерезультативна.  За мажоритарною системою відносної більшості обраним вважається той кандидат (чи список кандидатів), який набрав голосів більше, ніж кожний окремо, якщо навіть ця більшість була менша за половину. Палата громад у В.Б. . Мажоритарна система відносної більшості поширена в США, Вели¬кобританії, Індії та інших країнах. Сутність мажоритарної системи кваліфікованої більшості полягає у тому, що при визначенні результатів голосування обраним вважається кандидат, який набрав таку кількість голосів від виборчого корпусу округу, яка водночас перевер¬шує кількість голосів кандидата будь-якої іншої партії і напе¬ред установлену чисельність або дорівнює їй. Коста Рика (40%).

30. Особливості пропорційної виборчої с-ми (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується). У багатьох країнах Європи застосовується пропорційна виборча система, за якої місця в парламенті отримуються партіями або виборчими блоками пропорційно кількості поданих за них голосів. За цієї виборчої системи виборці голосують за політичні партії чи виборчі блоки і меншою мірою орієнтуються на конкретну особистість.  Пропорційна система має декілька варіантів голосування. Одного разу виборець обирає партію чи виборчий блок, які попередньо визначають список своїх кандидатів, іншого - не тільки партію чи виборчий блок, а й зазначає, кого саме із запропонованих ними кандидатів він обирає (преференційний принцип). За пропорційної системи вибори проводяться або в одному загальнодержавному окрузі, або в багатомандатних округах.  Після того як виборці виразили свою волю, а голоси підраховані, визначається виборний метр, або виборча квота - найменше число голосів, яке необхідне для обрання одного депутата.  Найпростіший спосіб полягає в тому, що квота визначається діленням загальної кількості поданих у даному окрузі голосів на кількість мандатів, які розподіляються. Розподіл мандатів між партіями проводиться діленням отриманих ними голосів на квоту.  Пропорційна виборча система сприяє становленню багатопартійності. Вона поширена у країнах з давніми парламентськими традиціями, високим рівнем політичної культури населення - Австрії, Бельгії, Данії, Італії, Люксембурзі, Норвегії, Швеції та ін.

31 Змішані виборчі с-ми: преференційна, с-ма єдиного неперехідного голосу, панашаж. Як за мажоритарною, так і за пропорційною системою ряд за¬рубіжних країн застосовує панашанування, тобто надання вибор¬цю права голосувати за кандидатів різних партійних списків. Тут виборцю надається кілька голосів відповідно до кількості вакансій, що підлягають заміщенню. Панашанування створює умови для різного роду залаштункових махінацій. По суті виборець розпоряджається своїми голосами як завгодно. Сьогодні така с-ма не застосовується. Виборчими системами, що надають перевагу мажоритарному методу голосування при застосуванні й пропорційного голосування, є такі мішані системи: • С-ма єдиного неперехідного голосу - система з єдиним голосом, що не допускає його передачі. Суть її у тому, що в багатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від партії (Японія, Китай, інші держави); • С-ма єдиного перехідного голосу. Обмежене голосування передбачає обрання виборцями кількох кандидатів з одного бюлетеня, проте їх має бути менше, ніж кількість місць для заповнення. Застос. Австралія, Мальта; • Комулятивне голосування. Суть його у тому, що виборець має стільки голосів, скільки мандатів у окрузі. Виборець може їх розподілити між усіма кандидатами, а може віддати свої голоси лише за одного з кандидатів.