4.2. Поняття і структура політичної системи суспільства

Незважаючи на те, що категорія "політична система суспільства" порівняно нещодавно з'явилася у науковому обігу, сучасна наука досягла суттєвих успіхів у розвитку теорії політичної системи суспільства та в аналізі і практики. Здійснюється розробка загальних питань, поглиблюються наукові уявлення про цілісність політичних систем, аналізуються окремі елементи системи, досліджуються політичні партії, політичні норми, політичний режим, політична ідеологія.

Загальновідомо, що в дійсності, що оточує нас, функціонує багато систем. З позицій науки кібернетики системами є будь-які сукупності елементів, що перебувають у стані взаємодії. Система - досить широке поняття. Це і різноманітні механізми: автомобіль, літак, а також процеси, явища: гра у футбол, виробництво одягу та інше. Під системою розуміється впорядкована певним чином множинність елементів, що взаємодіють між собою та створюють цілісну єдність.

Під політичною системою суспільства розуміють упорядковану на основні права систему всіх політичних явищ. При цьому політичними називаються всі суспільні явища і процеси, пов'язані з діяльністю суб’єктів, задіяних у сфері захоплення, утримання та реалізації політичної влади. При цьому суб'єкти можуть перебувати як у стані взаємодії, так і в стані протиборства залежно від їхніх інтересів та місця, яке вони посідають у політичній системі.

Політична система є складною сукупністю елементів, до якої входять самостійні підсистеми, які і є її елементами.

Елементи політичної системи

1. Інституціональна підсистема (суб'єктний склад) – політичні об'єднання: народ, нації, соціальні спільноти, політичні партії, суспільно-політичні організації, держава. Характерна риса будь-якого самостійного суб'єкта політичної системи - політична спрямованість його діяльності, яка має на меті реалізацію або захоплення влади в суспільстві і реалізацію своїх владних амбіцій. Будь-яке об'єднання, яке має політичну мету, є суб'єктом політичної системи.

2. Нормативна (регулятивна) підсистема - сукупність політичних норм та принципів, на основі яких відбувається врегулювання відносин між суб'єктами політики.

3. Функціональна підсистема (політичні відносини, політичний процес, політичний режим, політична поведінка)- ті елементи, які є змістом

політичного життя. Саме в них реалізуються основні напрями формування, зміни, здійснення політики.

4. Ідеологічна підсистема (політична ідеологія)- цілісна сукупність положень, що лежать в основі прийняття політичних рішень і всієї політичної діяльності (політична свідомість, політичні погляди, політична культура).

5. Комунікативна підсистема - зв'язки, що об'єднують всі елементи політичної системи в єдине ціле та демонструють взаємозв'язок політичної системи з іншими системами суспільства.

Всі політичні явища об'єктивно обумовлені економічними і соціальними чинниками. Зв'язок політики та економіки обумовлений відносинами власності і виробництва та, навпаки, зворотній вплив політики на економіку виражається у відносинах розподілу та управління. Критерій соціальної обумовленості політичних явищ свідчить про те, що вони є результатом та засобом суспільного розвитку. Будь-яке політичне явище невіддільне від людей. Люди створюють політичні ідеї, розробляють політичні норми, встановлюють між собою зв'язки - тобто створюють політику. Критерій соціального інтересу розкриває взаємозв'язок політичної системи та її елементів з певними соціальними групами, прошарками, класами, націями. Потреби та інтереси цих груп лежать в основі формування політичних організацій.

Навіть ураховуючи те, що політична діяльність досить часто пов'язана з реалізацією інтересів окремих осіб, конкретна людина не може виступати у ролі самостійного елементу політичної системи. Люди народжуються як соціально-біологічні істоти, не політичні. Вони являють собою той матеріал, з якого формуються елементи та система в цілому. Політична система формується під впливом процесів розподілу праці, створення соціальних прошарків, що є соціально нерівними. У своєму розвитку політичне стає видимим лише у специфічних матеріальних формах, установах (держава, партія, рух). А індивід виступає в якості голови держави чи її громадянина, члена партії, депутата парламенту.