Тема 4. Держава і політична система суспільства

4.1. Поняття та види суспільної влади

У широкому розумінні влада - це здатність однієї волі підпорядковувати собі іншу. Соціальна влада виникає разом з людським суспільством, забезпечуючи йому цілісність, життєздатність. Влада у суспільстві є усвідомленою необхідністю, суспільство повинно бути певним чином організованим, упорядкованим на основі певного елементу, здатного забезпечити його життєздатність. Універсальним механізмом організації і впорядкування суспільного життя є влада. Під владним впливом суспільні відносини набувають контрольованого характеру, розвиваються за певними схемами, а не стихійно. Влада є соціальним явищем, прояви якого присутні у будь-яких стійких формах об’єднання людей (сім'я, виробництво, держава). Змістом будь-якої влади сукупність вольових відносин суб'єкта і об'єкта, які полягають у взаємній залежності між людьми, що, з одного боку, виявляється у нав'язуванні своєї волі, з іншого - у підпорядкуванні цій волі. Влада передбачає можливість суб’єкта приймати авторитетні, обов'язкові для виконання рішення, значимі для суб’єкта влади, і здатність забезпечувати виконання цих рішень. Влада може бути заснована на переконанні, на примусі, на усвідомленні необхідності, на авторитеті. Для того, щоб влада була дієвою, суб'єкт влади пов прагнути (воля до влади) і брати на себе відповідальність за владні ініціативи, володіти сукупністю владних якостей (компетентність): розуміння специфіки владного впливу, вміння використовувати владні ресурси, авторитет.

Таким чином влада - це універсальний механізм організації суспільного життя на основі вольових двосторонніх відносин, сутність якого виявляється у здатності однієї волі підпорядковувати собі іншу.

Влада у суспільстві поділяється на два види: неполітичну і політичну (схема 4.1.).

Види влади у суспільстві

Політична

Неполітична

Влада первісного суспільства

Влада неполітичних інститутів сучасного суспільства

Влада відокремлена від суспільства. Суб'єкти влади прагнуть поширювати її на все суспільство, яке є об'єктом владного впливу. Особливе місце в системі механізмів її забезпечення належить примусу. Влада одночасно є засобом організації суспільства і метою, яку ставлять перед собою суб'єкти, що її прагнуть, тому є предметом боротьби.

Влада не відокремлена від суспільства, суб'єкт і об'єкт владних відносин співпадали у особі суспільства. Відсутність спеціально створеного для забезпечення владних рішень апарату примусу. Влада була лише засобом упорядкування суспільних відносин, не була предметом боротьби.

Влада в певних галузях суспільного життя, яка здійснюється обмеженим колом суб'єктів (головою сім'ї, керівником на виробництві). Суб'єкт і об'єкт влади добровільно налаштовують відносини управління-підпорядкування, тому використання примусу є досить умовним.

На етапі виникнення людського суспільства та існування його у формі родової общини влада не була політичною, специфікою її здійснення було злиття у одній особі – особі роду – і господарюючого суб'єкта, і підпорядкованого об'єкта. Влада у безпосередньому розумінні цього слова була суспільною, ці віддільною від суспільства, тобто не лише здійснювалася у ньому, але й належала йому. Владу здійснювало зібрання всіх дорослих членів роду, на них, відповідно, ця влада і поширювалася. Головними засобами забезпечення виконання владних рішень були звичка і авторитет роду (див. тему 2). На етапі виникнення держави, коли додержавні правила перестали влаштовувати розшароване за класовою, майновою, виробничою, територіальною, кровною та іншими ознаками суспільство, влада від нього відділяється, постає над суспільством, стає публічною. Відбувається виділення господарюючого суб'єкта влади - групи, класу людей і об'єкту влади - індивідів, їх об'єднань, підпорядкованих класів, суспільства в цілому.

На цьому етапі влада стає тією категорією, яка надавала велику кількість можливостей - власність, багатство, авторитет, здатність примушувати 12:51:10

інших виконувати розпорядження господарюючого суб'єкта в його інтересах. Влада вже не просто усвідомлена суспільна необхідність, вона стає політичною, тобто пов'язаною з владною боротьбою окремих заінтересованих суб'єктів з метою захоплення влади і поширення її на все суспільство. Політика у трактуванні Аристотеля є мистецтвом управління державою. В сучасній науці політика трактується як сукупність суспільних відносин, пов'язаних із захопленням, утриманням та реалізацією влади у суспільстві. Дійсно, з виникненням держави - першої політичної організації, владні (політичні) відносини, політична боротьба, утримання, реалізація влади стають занадто складними, стають “мистецтвом”.

Політична влада безпосередньо охоплює ті сфери відносин, які стосуються головних інтересів широких верств населення, класів, націй, окремих держав. У політиці влада є не лише засобом досягнення результату, а й метою, якої прагнуть досягти всі політичні суб'єкти. Суть її - мати можливість здійснення всеохоплюючого владного впливу на суспільство. Характерною рисою політичної влади є те, що особливе місце в системі механізмів її забезпеченню займає використання примусу.

До неполітичних видів влади у сучасному суспільстві належать ті взаємовідносини господарювання-підпорядкування, суб'єкти яких не прагнуть можливості глобального впливу на всі сфери суспільного життя. Ця влада здійснюється у певній сфері життя суспільства (сім'я, виробництво, церква), поширюється на визначене коло об'єктів, її існування є засобом досягнення спільної мети суб’єкта та об'єкта влади. Особливість неполітичної влади – досить обмежене використання механізмів примусу у реалізації владних рішень.