
- •2.1. Суспільство, його поняття і структура
- •2.2. Загальна характеристика первісного (додержавного) суспільства
- •2.3. Причини й умови виникнення держави
- •2.4. Особливості виникнення права
- •2.5. Основні теорії походження держави і права
- •3.1. Поняття та сутність держави
- •3.2. Основні ознаки держави
- •Тема 4. Держава і політична система суспільства
- •4.1. Поняття та види суспільної влади
- •4.2. Поняття і структура політичної системи суспільства
- •4.3. Види політичних систем
- •4.4. Держава у політичній системі суспільства
2.4. Особливості виникнення права
Передумови виникнення права багато в чому є спільними з передумовами виникнення держави. На певному етапі свого розвитку суспільство потребувало якісного вдосконалення системи регулювання суспільних відносин. Загальні для всіх, вироблені протягом століть найбільш раціональні правила поведінки, закріплені в первісних звичаях - мононормах, перестали задовольняти в однаковій мірі потреби суспільних груп, інтереси яких різнилися. Виникла об'єктивна необхідність у появі нового універсального регулятора ускладнених, порівняно з додержавними, суспільних відносин. Таким регулятором стає право.
Первісна людина, яка не відділяла себе від суспільства, сприймала правила поведінки не лише як створені людьми, але й наділяла їх божою силою. Саме тому такі норми сприймалися як правильні, справедливі і в подальшому за змістом цих норм у багатьох народів, у різних мовах закріпилися такі назви, як право, jus, right, recht, що означало "правда", "справедливість". В цьому, аспекті право виникає раніше, ніж держава, і необхідність забезпечення
Дотримання звичаєвих правил є однією з передумов виникнення держави.
На певному етапі розвитку первісного суспільства відбулося його розшарування і з'явилася або відокремлена соціальна група, яка здійснювала керівництво суспільством на основі розпорядження суспільною власністю (Схід), або клас, що відокремився від суспільства на основі приватної власності (Захід). Це був етап, який характеризувався нерівністю в людських відносинах і необхідністю подолання суперечок, пов'язаних з небажанням! дотримуватися існуючих правил поведінки. Столітні звичаї, що передбачали безапеляційне підпорядкування тим, хто здійснював керівництво суспільством, перестали бути актуальними, почастішали випадки їх порушення з боку тих, на кого вени поширювались. Господарююча верхівка - клас або соціальна група, в руках яких зосереджувалась і влада, і власність, - була зацікавлена у припиненні подібних порушень. На цьому етапі звичаї первісного суспільства набувають примусового захисту, стають правовими, тобто такими, які забезпечуються силою державного примусу. Найбільш корисні зі звичаїв були санкціоновані державою і перетворилися в джерела звичаєвого права. Але з часом, через свою сталість, низьку мобільність, непридатність до швидкого реагування на бурхливий розвиток суспільних відносин, правові звичаї доводять свою нездатність бути ефективним регулятором людської поведінки. Новими формами закріплення правил поведінки стають норми, прийняті представниками правлячих груп або класів. Такі норми характеризуються більшою формалізованістю, набувають рангу заков і отримують нові процедури примусового захисту. На відміну від звичаїв і правові норми фіксуються в письмових документах, містять чітко сформульовані дозволи та заборони. Змінюються процедура і порядок забезпечення правових норм, контроль за їх виконанням. Якщо виконання звичаїв первісного суспільства забезпечувалося їх зручністю і авторитетом роду, то виконання норм права забезпечувалося примусом спеціально створених груп людей - поліції, армії. Санкції характеризуються відсутністю рівності - з моменту свого виникнення право регламентувало суспільні відносини в інтересах пануючого класу.