2. Класифікація інформаційних систем

Загальноприйнятої класифікації ІС на теперішній час не існує і тому їх часто класифікують за різними ознаками, з-поміж яких можна виділити такі (рис. 1.1):

1. За рівнем (сферою) діяльності: державні, територіальні (регіональні), галузеві, підприємств або організацій, техноло­гічних процесів.

2. За призначенням (особливістю) об'єктів управління: ад­міністративні, виробничо-технічні, соціальні, транспортні тощо.

3. За рівнем автоматизації процесів управління: інформа­ційно-пошукові, інформаційно-керівні, інформаційно-довід­кові, СППР, інтелектуальні ІС тощо.

4. За рівнем централізації обробки інформації: централізо­вані ІС, децентралізовані ІС, ІС колективного використання.

5. За рівнем керованого виробничого процесу: для виробниц­тва з дискретним процесом (машинобудування, приладобуду­вання); з неперервним процесом (хімічна, нафтопереробна і газова промисловості); з неперервно-дискретним процесом (металургійна, цементна, харчова промисловості).

6. За рівнем інтеграції функцій: багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування; багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство — об'єднання — галузь); комплексні ІС, які здійснюють інтеграцію ІС з відмінними за­дачами (ІС керування підприємством з ІС керування техноло­гічними процесами тощо).

Академік В. М. Глушков запропонував підрозділяти всі ІС першого покоління на два основні типи:

1. Автоматизовані системи управління технологічними про­цесами (АСУТП).

2. Автоматизовані системи організаційного або адміністра­тивного управління (АСОУ).

АСУТП керує роботою технологічних процесів (керування, верстатами, домною тощо), АСОУ — об'єктами економічного і соціального значення.

Головна відмінність цих двох типів систем полягає:

• в особливості об'єкта керування: для АСУТП -— це різні машини, прилади, пристрої, а для АСОУ — насамперед люди, колективи.

• друга відмінність міститься у формі передачі інформації: в АСУТП основною формою передачі інформації є різні сигнали (електричні, оптичні, механічні тощо), в АСОУ — документи.

Зазначимо, що в економіці з урахуванням сфери застосуван­ня виділяють:

• ІС підприємств, організацій і установ (особливе місце за значущістю і розповсюдженістю серед них займають бухгал­терські ІС);

• банківські інформаційні системи;

• ІС фондового ринку;

• страхові ІС;

• податкові ІС;

• статистичні ІС тощо.

3. Структура економічної інформаційної системи

3.1. Загальна характеристика кіс

Комп'ютерні ІС належать до класу складних систем, які містять багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні комп'ютерних ІС (КІС) потрібно визначити їх структуру.

Загалом, під структурою КІС розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв'язків між її елементами.

При описі ІС використовують кілька видів структур, які відрізняються типами елементів та зв'язків між ними, зокре­ма:

• функціональні,

• технічні,

• організаційні,

• документальні,

• ал­горитмічні,

• програмні,

• інформаційні.

Функціональна структура — це структура, елементами якої є підсистеми, а зв'язки між елементами — потоки інфор­мації.

Технічна структура — структура, елементами якої є облад­нання комплексу технічних засобів (КТЗ) ІС, а зв'язки між елементами відображають інформаційний обмін.

Організаційна структура — структура, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елемента­ми — інформаційні, субпідрядності та взаємодії.

Документальна структура — структура, елементами якої є неподільні складові та документи ІС, а зв'язки між елемента­ми — взаємодії, вхідності й субпідрядності.

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'яз­ки між ними реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв'язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Інформаційна структура — структура, елементами якої є форми існування і представлення інформації у системі, а зв'яз­ки між ними — операції перетворення інформації у системі.

Поняття системи, накладаючись на реальну дійсність, ок­реслює якусь її частину, що дозволяє вивчати властивості цієї частини і подавати її у вигляді інформаційних та інших моде­лей. Використовуючи системний підхід, можна сказати, що ЕІС, як і будь-яка інша система, складається з елементів (або підси­стем), що перебувають у певних відносинах один з іншим. Множина цих відношень разом із елементами утворює струк­туру системи. Отже, ЕІС — це частина реальної дійсності, зоб­ражена у вигляді множини елементів і відношень між ними.

Ознаки структуризації системи, тобто її декомпозиції на складові частини, задаються людьми відповідно до здорового глузду і залежно від поставлених задач. Загальним поділом на підсистеми ЕІС є виділення забезпечувальної та функціональної частин.