Тема 24.Садівництво. Поняття про галузь.

План

1.Значення садівництва в народному господаврстві.

2.Породно-видовий склад плодових і ягідних культур в садах.

3.Будова надземної та підземної частини плодового дерева.

4.Фази вегетації та спокою плодових порід.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна: Дебринюк Ю.М. ст.265-275.

Додаткова: Родін А.Р. ст.295-298

Гордієнко ст.288-300

І.Плодівництво вивчає закономірності розвитку, розмноження, плодоношення, плодових і ягідних рослин відповідно до грунтово-кліматичних умов. В плодах є цукри, вітаміни, органічні кислоти, жири, білки, мінеральні речовини. Вони мають харчове і лікувальне значення. Дерева і кущі, крім цього, мають велике естетичне та санітарно-гігієнічне значення.

ІІ.Культурні сорти плодів відібрані людиною і виведені із диких видів на протязі довготривалої селекції. В Україні вирощують понад 50 видів плодово-ягідних рослин.Найбільш розповсюджені – це яблуня, груша, вишня, черешня, слива, алича, виноград, горіх, смородина, агрус, малина, суниця. Всі плодово-ягідні культури поділяються на шість груп.

1.Зерняткові (яблуня, груша, ірга, горобина, глід,айва, мушмула (родина розових, підродина яблуневих).

2.Кісточкові (вишня, слива, черешня, алича абрикос, персик, мигдаль, кизил).

Крім кизилу всі вони належать до родини розових , підродини сливових.

3.Горіхоплідні (горіх, фундук, фісташка, каштан їстивний, пекан).

4. Ягідні (смородина, малина, порічки, агрус, чорниця, виноград, лимонник, суниця).

5.Субтропічні рослини мають дві підгрупи: цитрусові та різноплідні.

Цитрусові (мандарин, апельсин, лимон, грейфрукт, цитрон – родина померанцеві).

Різноплідні (інжир, хурма, гранат, маслина).

В Україні вирощують в Криму.

6.Тропічні рослини ( ананас, банан, манго, фінікова і кокосова пальми). Займає перше місце в світі за валовим збором плодів.

ІІІ.В плодових рослин є вегетативні (ростові) та репродуктивні (плодоносні) органи. Вегетативні (стебло, листок, корінь). Репродуктивні (квіти, плоди, насіння).

Кожна деревна порода складається з підземної частини (корінь) та наземної частини. Місце переходу підземної частини в надземну називають кореневою шийкою.

Функції кореневої системи -механічна і всмоктуюча.

Корені є вертикальні ( яблуня, груша, черешня – до 10 м), слива, алича, вишня- до 3-6 м; смородина , агрус – до 1-2 м ) та горизонтальні.

Корені поділяють на стрижневі , скелетні, напівскелетні, обростаючі (мичка).

Обростаючі поділяють на поглинаючі (білі, склад. з корен.чохлика, зони росту та зони всмоктування: 400-700 тис.шт. волосків на 1 мм² ), ростові, перехідні та провідні.

Н а д з е м н а ч а с т и н а складається із стовбура і крони.Стовбур – головна вісь дерева, на якій знаходяться гілки. Частина стовбура від кореневої шийки до першої скелетної гілки називається штамбом. Верхня від штамба частина- центральний провідник-лідер, на верхівці якого пагін подовження.

Є гілки першого, другого, третього порядку, інколи більше.

Найбільші гілки утворюють скелет крони, менші за розміром називаються напівскелетними і зовсім дрібні-обростаючі.

Пагін – це однорічне стебло з листям. Є передчані пагони, пагони подовження, пагони-конкуренти, жирові пагони.

В зерняткових: п р у т и к и , с п и с и к и (5-15 см із зближеними слаборозвинутими бічними бруньками і добре розвинутою верхівкою), кільцівки (- 3,5 см, розміщені на дворічних приростах, верх. брунька добре розвинута, вегетативна).

П лодухи- багаторічні слаборозгалужені плодушки.

В кісточкових : б у к е т н і гілочки ( кільця генерат.бруньок на короткому прирості з центр.брунькою, з якої на другий рік виросте нова букетна гілочка)- вони найбільш поширені;

Ш п о р к и – гілочки 1-10 см з бічними генеративними та верхівкою вегетативною бруньками. Шпорки можуть закінчуватися колючкою (слива, алича, абрикос).

П л о д о в і г і л о ч к и – однорічні стебла, на яких розміщені лише генеративні бруньки завдовжки від 1-3 см (вишня, черешня), до 10 см і більше (слива, алича, абрикос). Зм і ш а н і г і л о ч к и - однорічні стебла, на яких розміщені як генеративні, так і вегетативні бруньки.

По розмірах бруньок можна розрізнити вегетативні та генеративні бруньки.

Вегетативні – видовженої форми: з ростових виростають пагони,

з листкових – листя. Генеративні – більші від вегетативних і мають круглішу форму. Утворюються квіти.

Генеративно-вегетативні бруньки, з яких формуються квіти, пагони та листя характерні для зерняткових порід, малини, агрусу, смородини, горіха.

Листя виконує функції транспірації, дихання, фотосинтезу.

Квіти- органи розмноження. Одиночні і суцвіття, самозапильні та комахозапильні (всі дводомні).

Плід – орган запасних речовин і продовження роду. Плоди є справжні (із зав’язі) – слива, вишня; несправжні (із зав’язі ,квітколожа і чашечки – яблуня, груша); збірні (із квіток з кількома маточками ) – малина, суниця; супліддя (із суцвіття –шовковиця). За будовою плоди поділяють на яблукоподібні, кістянки, горіхи, померанці та ягоди.

Насінина складається з оболонки, поживних речовин і зародка.

ІУ. В житті плодових рослин спостерігаються два періоди: вегетації та спокою. В період вегетації такі фази: набрякання, розпускання бруньок, цвітіння, ріст пагонів, диференціація генеративних бруньок ( в малини, горіха, хурми, генерат.бруньки формуються весною), розвиток і достигання плодів, визрівання тканин, опадання листя.

Період спокою: природній (фізіологічний) коли плодові дерева не розвиваються навіть за сприятливих кліматичних умов;

вимушений – коли розвиток рослин затримується через несприятливі зовнішні умови.

Період фізіологічного спокою триває в середньому до середини –кінця грудня, а в окремих порід і сортів- навіть до кінця лютого. Після цього- вимушений спокій.