Тема 21. Закріплення і заліснення пісків.

План.

1.Походження пісків та їх особливості по характеру утворення.

2.Мінерологічний, хімічний і механічний склад пісків.

3.Фізичні і водні властивості пісків.

4.Закріплення пісків шелюгою.

Література: Родін А.Р. ст.247

Калінін М.І. ст.201-270

Дебринюк Ю.М. ст. 359-363.

1.Піски - це накопичення мінеральних кристалічних частинок розміром 0,01-3 мм. Вони утворюють в процесі руйнування твердих скельних порід внаслідок дії води, змін температури та вітру. За походженням піски поділяють на:

А) льодовикового походження а) гляціальні – піщані морські відклади льодовиків ; б) флювіогляціальні – піщані утворення які утворюються під час танення льодовика.

Б) Річкові піщані відклади внаслідок зниження руху води (алювіальні, делювіальні).

Г)Озерні або морські відклади - результат руйнування берегів хвилями.

Д) Еолові – внаслідок перенесення вітром піщаних частинок.

Кожна група пісків формує певний рельєф.

2. Склад пісків залежить від складу материнських порід і від походження пісків. На території України переважають кварцові піски В склад їх можуть входити також польовий шпат, рогова обманка, слюда та інші мінерали. Піски – це бідні грунти (тип умов А).

Піски поділяють на крупнозернисті (1-3 мм), середньозернисті (0,25-1 мм) дрібнозернистий (0,25-0,01 мм).

Частинки менші за 0,01 мм – це фізична глина. Якщо її більше 10 % - супісок. Отже, піски бідні на органічні та мінеральні колоїди, а звідси і на елементи живлення та вологу.Через це поглинаюча здатність їх низька, теплоємність мала, теплопровідність висока, мала вологомісткість, висока водопроникність. Пісок сильно нагрівається вдень і сильно охолоджується вночі.

Найбільша доля пісків припадає на Полісся (в основному льодовикового та річкового походження), тоді нижньодніпровські піски в степовій зоні.

4.Для закріплення пісків використовують механічний та хімічний захисти, травосіяння, шелюгування, посадку дерев.

Шелюгування пісків проводиться двома способами: шелюгування пагонами у плужні борозни і шелюгування живцями.

Шелюгування пагонами. . Нарізають борозни глибиною 20-25 см перпендикулярно напрямку переважаючим вітрам на відстані 3-9 м між рядами, або через 10-30 м при кулісному створенні смуг ( в кожній кулісі 2-5 р. відстань між рядами 1,0-1,5 м).

Пагони шелюги завдовжки 2-4 м укладають на дно борозен з перкриттям пагонів (10-15 см). Борозну засипають повторним проходженням плуга.

Шелюгування живцями. Нарізають живці довжиною 30-50 см діаметром не меньше 0,5 см. механізовано і вручну. Садять на всю глибину ( довжину) живців, відстань між садивними місцями 0,4-0,7 м. Пагони, що з’являються, восени зрізують, щоб спричинити кущення. Щоб коріння шелюги не висушувало грунту, через один-два роки підрізають коріння плугом без полиці на відстані 0,5-0,7 м від рядка шелюги.

Через 2-3 роки після шелюгування необхідно висаджувати лісові культури з деревних порід, бо шелюга недовговічна і придатна лише для заготівлі прута.