Продовження теми 26 План

1 Догляд за молодим плодовим садом, формування та обрізування крони, догляд за штамбом.

2.Захист молодого саду від гризунів та пошкоджень дерев морозом.

Література:Гордієнко М.І. "Лісові культури" ст.307313 .Родін А.Р. "Лісові культури і л/м" ст.295-297. Дебринюк Ю.М. "Лісовирощування" ст.294-308,

Родін А.Р. "Лісові культури і л/м" ст.311-313.

1.В залежності від процесу формування крони поділяють на природні та штучні. До природніх крон належить без’ярусна, розріджено-ярусна, чашоподібна, кущоподібна. Формування таких крон просте і вимагає незначних затрат праці. Штучні крони створити набагато важче. Сюди відносять такі види крон як пальмети, сланці, шпіндельбуш, піллер, грузбек, лопатева крона та інші. Найбільш розповсюджена для плодових дерев розріджено- ярусна крона. ЇЇ формують з гілок першого порядку, розміщених ярусами і поодиноко. Після висаджування двохрічних саджанців найдовшу бічну гілку зрізують до 30-35см і до її висоти рівняють всі інші бічні. Центральний провідник повинен бути на 20 -25 см довший. Слідкують за нормальним кутом відхилення гілок (не меньше 45º). Зайві гілки також вирізають.

2.Для захисту плодових дерев від гризунів штамби і основи скелетних гілок перед наступанням осінніх заморозків обв’язують ялиновими і ялівцевими гілками хвоєю донизу, рубероїдом, пергаментом, сухими стеблами малини, соняшника. Солому та інші обв’язувальні матеріали, які притягують мишей, використовувати не потрібно. При обв’язуванні рубероїдом і толем , які мають смолисті речовини, штамб спочатку необхідно обгорнути мішковиною, або двома- трьома шарами газетної бумаги. Закінчивши обв’язку, отвір зверху закривають тряпкою або бумагою. Для боротьби з гризунами використовують отравлені приманки та отрутохімікати.

Для захисту від заморозків перед замерзанням грунту штамбики рослин окучують землею на висоту 30-40 см для захисту від морозів коренів і нижньої частини штамбу. Зимою штамб окучують снігом. По мірі накопичення снігу його підгортають до штамбу і утрамбовують. Для боротьби з весняними приморозками використовують димлення, полив, обігрів, тощо. Найбільш поширений спосіб – це задимлення. Для цього в саду попередньо заготовляють купи з різних органічних решток. На дно купи ставлять матеріал, який добре горить, а згори той, який добре тліє і дає багато диму. На 1 га потрібно таких

80 -100 куп. Значно меньших затрат праці вимагає використання димових шашок з нешкідливими речовинами (20 – 30 шт/га). Димові завіси можна створювати із допомогою аерозольних генераторів та літаків.

Ефективним способом захисту саду від приморозків є зрошення насаджень. Вода нагріває повітря при поливі. Крім того підвищується теплопровідність зволоженого грунту.

Продовження теми 26 План

1.Догляд за садом, що плодоносить: проріджування крони, перещеплення дерев, лікування ран та дупел.

Література:Гордієнко М.І. "Лісові культури" ст.313-320 .Родін А.Р. "Лісові культури і л/м" ст.309-311. Дебринюк Ю.М. "Лісовирощування" ст.299-31

1.Одним із важливих прийомів по догляду за садом є обрізка з метою одержання високих врожаїв плодів. Розрізняють два види обрізування: вкорочування і проріджування. При вкорочуванні пагони обрізують на певну довжину, при прорідженні пагони видаляють. Після формування крони в молодому саду спочатку кілька років проводять головним чином її проріджування для кращого освітлення і посилення діяльності плодових гілок. В першу чергу видаляють сухі, поламані, хворі, пошкоджені, переплітаючі гілки, а також гілки, направлені всередину крони. Слабке вкорочування проводять лише на периферійних гілках для надання їм потрібного напрямку, а також з метою попередження розвилок. Дерева, в яких в період повного плодоношення річний приріст однорічних гілок знизився до 15-18 см, а всередині крони починають відмирати плодові і напівскелетні гілочки підлягають вкорочуванню( таке спостерігається в старшому саду). Це посилює ріст. При обрізці вкорочують закінчення всіх скелетних розгалужень. На старих деревах, в яких припиняється верхівковий ріст цілі скелетні гілки вкорочують більше. При цьому краще видалити одну – дві гілки, які загущують крону, чим обрізувати велику кількість мілких розгалужень. Товсті гілки вирізують пилкою, а зріз загладжують гострим ножем. Зрізи, діаметром більше 1см замащують садовим варом, або масляною краскою на натуральній оліфі. При утворенні дупла його зачищають до здорової деревини, дезинфікують 5% розчином залізного купоросу, заповнюють мілким щебенем або битою цеглою і заливають цементним розчином в суміші з піском (1 частина цементу і 6 частин піску). Дупла глибокі, але вузькі забивають дерев’яними пробками, а зверху замазують садовим варом.

Під час росту верхні шари кори на штамбах і нижніх частинах скелетних гілок тріскаються і і відмирають. На відмерлій корі оселяються мохи і лишайники, які прямо не шкодять плодовим деревам, але під ними знаходять притулок різні шкідники. Тому штамб і нижні частини скелетних гілок необхідно очищати від відмерлої кори. Очищають в осінній період, рідше весною. Це слід робити в хмарний день, або після дощу, коли кора ще не обсохла, бо волога кора краще відстає. Для цього використовують дерев’яні та металеві скребла і щітки. Після очищення кора повинна бути гладкою, але непошкодженою. Всі очистки з штамба необхідно зібрати і спалити. Після цього з метою повної дезинфекції штамби обмазують вапняним молоком (на 10-15 кг гашеного вапна беруть 100л води). Щоб посилити прилипання, до вапняного молока додають глину або коров’як з розрахунку 3-5 кг. Інколи ще додають 3-5 кг мідного купоросу для кращої дезинфікуючої дії. Мідний купорос спочатку треба розвести в теплій воді. Розчин потрібно використовувати в свіжому вигляді, бо він швидко псується.

Інколи необхідно молоді дерева перещеплювати, якщо вони пошкодилися морозом, гризунами і т.д. Для цього використовують такі способи як щеплення місточком та аблактування.

Щеплення місточком використовують для дерев, яких пошкодили гризуни.

Рани на деревах замазують садовим варом

Основними складовими частинами більшості рецептів садового вару є живиця, віск, свіжий несолений жир. Живиця надає вару липкості, віск — стійкості до атмосферного впливу, а також запобігає стіканню вару під дією високої температури повітря влітку. Жир придає м'якої консистенції вару при низькій температурі, запобігає розтріскуванню замазки. Для еластичності садового вару в холодну погоду до нього додають спирт (денатурат, гідролізний, ректифікат). При промисловому виготовленні садового вару часто користуються замінниками вищеназваних компонентів, додають до нього також ростові речовини (гетероауксин, альфанафтилоцтову кислоту, її солі та ін.) для кращого заживлення ран. Правильно виготовлений садовий вар повинен зберігати пластичність у будь-яку погоду, не стікати по корі в жарку погоду, мати дезинфікуючі властивості, не повинен містити шкідливих речовин. Найбільш поширені рецепти садового вару такі.

1. По одній частині живиці, воску бджолиного, соняшникової олії. Перші два компоненти, кожний окремо, розтоплюють на слабкому вогні, потім їх змішують і додають до них олію. Усю суміш старанно перемішують, дають охолонути і ще теплою перекладають у жерстяну чи скляну банку для зберігання. У теплу погоду таким варом користуються без підігрівання.

2. У холодну погоду краще користуватися більш пластичним варом із таких компонентів: баранячий жир (400 г), бджолиний віск (200), живиця (100 г). Розтоплені на слабкому вогні компоненти змішують, трохи охолоджують і ще до теплих додають 50 г спирту. Якщо додавати спирт до гарячого вару, він швидко випаровується. Не можна розігрівати компоненти садового вару на великому вогні, тому що розтоплена маса може загорітись.

3. Просту й надійну садову замазку одержують із нігролу, додаючи до нього подрібнений попіл у пропорції 3 до 1 (для холодної погоди) і 1 до 3 (для жаркої). На 1 кг такої замазки корисно додавати 1 г альфанафтилоцтової кислоти або гетероауксину.

Нігролову замазку готують також із таких компонентів: нігрол, парафін, живиця у співвідношенні 1:1:1 або 3:1:1, для зимового періоду— 1:0,5:0,5.

4. Беруть по 2 частини живиці та воску, додають одну частину несоленого топленого сала. Після з'єднання розтоплених компонентів і старанного перемішування дають вару охолонути і ще в рідкому стані на чотири його частини додають одну частину спирту. Такий вар м'який і в холодну погоду. Щоб спирт не випаровувався, банку із садовим варом щільно закривають кришкою або обв'язують пергаментним папером чи плівкою. Якщо немає спирту, до гарячого вару додають 1 частину рослинної олії і кип'ятять

2—3 хв. Потім, коли вар охолоне, його виливають у посудину з водою і добре розминають руками.

5. Парафіновий вар: 20 частин парафіну, 4 — живиці, 1 — оліфи натуральної або живиця, парафін, рослинна олія у співвідношенні за масою 1:1:1.

6. Дуже добрий садовий вар петролатум: 90 г петролатуму +10 г парафіну. Такий вар випускається підприємствами легкої промисловості

7. Для використання в холодну погоду вар готують ще із таких компонентів: живиця — 10 частин, скипидар — 5, сало несолене топлене—1, спирт — 2, подрібнений попіл—1. Слід пам'ятати, що скипидар додають до теплого вару осторонь від вогню.

8. 70% бджолиного воску, 10% каніфолі, інше — риб'ячий жир. Віск і каніфоль розтоплюють, змішують, до них додають риб'ячий жир.