Тема 4. Принципи

аналізу художнього твору

1. Аналіз художнього твору — необхідна умова його вивчення.

2. Основні принципи аналізу художнього твору.

3. Принцип історизму в аналізі твору.

4. Вивчення художнього твору в єдності форми та змісту.

5. Поєднання соціологічного й естетичного аналізу у вивченні художнього твору.

Список літератури

ЈБанківська Н. Про романтичне мислення // Слово і час. — 1990. — № 1. — С. 52-61.

ЈБондар М.П. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. — К., 1986. — 327с.

ЈВолинський П.К. „Сон” („На панщині пшеницю жала”) // Рад. літературознавство. 1978. — № 3. — С. 45-55.

Ј... І вічна таїна слова: Аналіз великого епічного твору: Посібник для вчителя / В.П.Марко, Г.Д.Клочек, В.Є.Панченко та ін. — К., 1990. — 205с.

ЈІндивідуальні стилі українських письменників ХІХ — поч. ХХ ст.: Збірник наукових праць. — К., 1987. — 310с.

ЈМарко В. Основи аналізу літературного твору. — Кіровоград, 1997.

ЈМетодология анализа литературного произведения. — М., 1988. — 348с.

ЈПетлюра С. Іван Франко — поет національної чести // Петлюра С. Народе український. Вибрані статті, листи, документи. — Харків,1992. — С.52-71.

ЈПути анализа литературного произведения. — М., 1981. — 222с.

ЈСивокінь Г. Художній твір і літературний процес. — К., 1986. — 48с.

ЈТолстой Л. Про мистецтво // Вступ до літературознавства. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. Н.І.Бернадська. — К, 1995. — С.109-110.

ЈФранко І. Література, її завдання і найважніші ціхи // Франко І. Зібр.творів: У 50т. — К., 1980. — Т.26. — С.5-14.

ЈФранко І. Леся Українка // Вступ до літературознавства. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. Н.І.Бернадська. — К, 1995. — С.10-112.

ЈФролова К. Аналіз художнього твору: Посібник для учителів. — К., 1975. — 162с.

Завдання

— Визначте компоненти змісту (теми, ідеї, проблеми) та форми художнього твору (жанр, композицію, образну систему, мову) на прикладах текстів, що вивчаються в школі.

— Співставляючи статті І.Франка „Леся Українка“ та Л.Тостого „Про мистецтво“, визначте, якими критеріями послуговувались ці вчені при аналізі літературного твору.

Тези лекції

Аналіз літературного твору є необхідною умовою його вивчення. Тільки аналіз дає змогу відчути неповторність індивідуального стилю письменника, зрозуміти його творчий метод, визначити місце твору в літературному процесі доби, зрештою — в історії національної та світової літератури. Аналіз окремого твору лежить і в основі всієї літературознавчої науки.

Аналіз творів є також неодмінною складовою й історико-літературних праць. Історико-літературні і теоретичні узагальнення будуються на основі дослідження окремих літературних фактів.

Зразки аналізу художніх творів у широкому чи вужчому обсязі ми зустрічаємо в критичних статях, наукових дослідженнях, у підручниках для шкіл та вищих навчальних закладів.

При аналізі художніх творів дослідники використовують низку принципів.

Принцип естетичності спрямований на сприйняття й трактування літератури як явища мистецтва. В оцінці твору визначальними мають бути саме естетичні критерії, адже малоестетичний твір не може виконати жодних інших художніх функцій. Водночас слід враховувати, що, з одного боку, кожний художній твір спрямований на читача, розрахований на сприйняття іншими та вплив на них, а з іншого — кожен художній твір спрямовує (інтенціює) свідомість читача у сферу національної духовності. У такому випадку дослідник зобов’заний враховувати принцип інтенціональності. Іноді ця спрямованість набирає вигляду чітко окресленої ідейності, яка може бути властива не тільки окремому творові чи творчості конкретного письменника, а й цілим літературам.

Принцип іманентності передбачає сприйняття літератури як атрибутивного, неодмінного явища національної духовності і культури, яке має власні естетичні, духовотворчі, людинотворчі та націотворчі завдання.

Одним із найпродуктивніших є принцип історизму, який передбачає розгляд та вивчення явища літератури в історичному контексті, з метою належно оцінити оригінальність, новаторство і реальний внесок письменника в літературу. При аналізі художнього твору необхідно враховувати ту суспільну епоху, в якій він виник, зіставляти з аналогічними культурно-мистецькими творами — саме в цьому полягає принцип історизму при аналізі явищ духовної культури людства.

Кожний справжній літературний твір так чи інакше відбиває конкретні суспільні взаємини певної історичної епохи, життя, працю, побут, звичаї, обряди народу, яку б тему не порушував письменник, про що б він не писав — чи про сучасну йому діяльність, чи про події минулого, а може, й майбутнього, але в справді художньому творі завжди звучатиме сучасність, відбиватиметься дух часу. Органічна сучасність звучання твору, актуальність його проблематики є виявом історизму художнього освоєння життя, здатності письменника охоплювати його у русі та розвитку. Сааме цей історизм художнього твору й необхідно з’ясувати, конкретно показати на матеріалі аналізу того чи іншого твору.

При аналізі твору необхідно враховувати дату його написання, першу публікацію, історичну епоху, в якій він з’явився. Принцип історизму при аналізі твору рекомендує розглядати певний твір у контексті духовного життя народу, розвитком освіти, науки, інших мистецтв, в рамках суто літературного життя епохи і, звісно, в контексті доробку самого автора.

Розглядаючи твір у зазначених вище аспектах, ми зможемо показати конкретний внесок письменника в літературу, з’ясувати рух жанрів, розвиток літературних напрямів, течій, стилів.

Принцип націоцентричності зобов’язує дослідника аналізувати й оцінювати твір як явище національної духовності, культури, оскільки з них твір постає і на них впливає — позитивно чи негативно. Принцип контекстуальності зобов’язує дослідника врахувати, що структурні елементи твору і твір як ціле можуть бути належно пізнані й оцінені лише контекстуально, через вивчення їх у найрізноманітніших, але природних для них аналітичних контекстах.

Принцип структурованості (принцип єдності форми і змісту) зобов’язує дослідника враховувати, що літературний твір — це складне ціле, структуроване на різних рівнях. Тільки вивчивши всі структурні елементи твору в їхніх взаємозв’язках, можна належно оцінити твір як функціональне ціле.

Принцип системності передбачає врахування того, що літературний твір — це складна художня цілісність, естетична система, яка потребує вивчення за принципами системності, комплексності та всебічності.

Зміст і форма є визначальною основою естетичної цілісності літературного твору. Їх не можна роз’єднати, відділити одне від одного, якщо ж ми намагаємося це робити, то тільки з пізнавальною метою.

Зміст — це те, що зображується в творі, і те, що пізнається з нього, що примушує читача задуматися над порушеними автором животрепетними питаннями дня. Таким чином, зміст твору об’єднує в собі тематику, ідейно-емоційні оцінки змодельованих граней дійсності та проблематику.

Форма, перебуваючи зі змістом у діалектичному взаємозв’язку, постає як та сторона, що впорядковує зміст, організовує його. Якщо зміст — це внутрішня сутність твору, то форма є вираженням цієї сутності. Оформленість змісту твору забезпечує йому конкретну визначеність, самостійність у колі аналогічних чи подібних літературних явищ. Художня форма літературного твору є складною й багатоаспектною: вона включає в себе жанрову специфіку, композиційно-сюжетну структуру, художні узагальнення, подані в образах, мову — тобто словесні зображувально-виражальні засоби.

Зміст твору включає в себе тему (ті сторонни життя, які знайшли своє художнє відбиття відповідно до поглядів письменника), проблему, ідею (основна думка про відтворені життєві явища й події).

Принцип вивчення художніх творів у єдності змісту й форми полягає в тому, щоб усі елементи художнього твору — тему, ідею, жанр, сюжет, композицію, образи, мову — розглядати у взаємодії, у внутрішніх взаємозв’язках, з’ясувати гармонію між ними, розкрити, в якій мірі вони перебувають у відповідності один до одного і до ідейного задуму, ідейного змісту твору; визначити, в якій мірі вони творять єдине естетичне ціле.

Той чи інший літературний твір, написаний в певну історичну епоху, звісна річ, відбиває той соціум, те середовище, в якому жив автор, і тому при аналізі літературного твору неабияке значення має соціологічний аналіз твору. Разом з тим, кожен літературний твір викликає і певні естетичні почуття, викликає подив вишуканістю своїх форм, майстерністю художнього відображення дійсності і утверджує певні естетичні ідеали, почуття, захоплення. Тому при аналізі твору слід поєднувати і соціологічний, і естетичний аспекти його вивчення.