Розміщення свердловин на багатопластовому родовищі

Якщо нафтове родовище є багатопластовим (точніше, багатопокладовим), то в розрізі виділяють окремі експлуатаційні об’єкти.

Надійно ізольований зверху і знизу непроникними породами окремий пласт, а також кілька пластів, гідродинамічно пов’язаних між собою в межах розглядуваної площі родовища або її частини, становлять елементарний об’єкт розробки. Це поняття є синонімом поняття поклад. Експлуатаційний об’єкт (об’єкт розробки) – це елементарний об’єкт або сукупність елементарних об’єктів, які розробляються окремою сіткою свердловин для забезпечення контролю і регулювання процесу їх експлуатації.

Експлуатаційнi об’єкти виділяють на основі геологічного, технологічного і економічного аналізів під час проектування розробки родовища.

Залежно від порядку введення експлуатаційних об’єктів у розробку виділяють дві групи систем розробки багатопластового нафтового родовища: а) системи одночасної розробки об’єктів; б) системи послідовної розробки об’єктів.

Системи одночасної розробки об’єктів. Перевага систем одночасної розробки об’єктів – це можливість негайного використання запасів усіх об’єктів після їх розбурювання. Реалізувати ці системи можна за одним із трьох варіантів:

1. Роздільна розробка – це система розробки, коли кожний об’єкт експлуатується самостійною сіткою свердловин; потребує великої кількості свердловин, що призводить до значних капітальних вкладень.

2. Спільна розробка – це система розробки за якої два або більше пластів як окремий експлуатаційний об’єкт розробляються єдиною сіткою видобувних і нагнітальних свердловин. Можливі її підваріанти: із збільшенням кількості видобувних свердловин на малопродуктивні об’єкти і зі збільшенням кількості нагнітальних свердловин на малопродуктивні об’єкти.

3. Спільно-роздільна розробка – це система розробки, за якої видобувні свердловини обладнують устаткуванням для одночасно-роздільної експлуатації, а нагнітальні свердловини – устаткуванням для одночасно-роздільного нагнітання води. Вона дає змогу подолати недоліки перших двох варіантів, зберігаючи при цьому їх перевагу.

Системи послідовної розробки об’єктів. Системи послідовної розробки об’єктів можна реалізувати за такими основними варіантами:

1. Розробка зверху вниз, за якої кожний нижче розмiщений об’єкт експлуатується після вище розміщеного. Вона застосовувалась у перший період розвитку нафтової промисловості і нині визнана в основному нераціональною.

2. Розробка знизу вверх, за якої починають розробляти об’єкти з нижнього, так званого опорного (базового) об’єкта, а потім переходять на об’єкти повернення (поворотні об’єкти). У випадку наявності багатьох об’єктів за базові об’єкти також вибирають найзначніші та найпродуктивніші об’єкти з достатньо великими запасами нафти, а за поворотні – решту об’єктів. Тоді приступають до розробки базових об’єктів, таким чином не затримують експлуатацію вище розміщених високопродуктивних об’єктів із великими запасами. Така система розробки особливо є доцільною при розробці морських нафтових родовищ.

У продуктивному пласті видобувні і нагнітальні свердловини, точніше їх вибої, розміщають у відповідності із прийнятою системою розробки родовища. При розміщенні гирла свердловини на поверхні слід урахувати характер місцевості (гори, водоймища, ріки, озера, акваторії, болота, сільсько-господарські угіддя, ліс, санітарно-охоронні зони, заповідники, культурні пам’ятки тощо), а також забудову території родовища. За правилами безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України (НПАОП 11.1 - 1. 01 - 08) гирла нафтових фонтанних, газліфтних та газових і газоконденсатних свердловин, контрольних і п’єзометричних свердловин із пластовим тиском вищим від гідростатичного та будівлі із видобування нафти (ГВСУ, КДНС, БКНС, УКПН) дозволяється розміщати на відстані не менше 500; 300 і 100 м відповідно від громадських будинків; житлових будинків, гуртожитків, вахтових селищ; промислових і сільськогосподарських підприємств, а гирла нафтових насосних і нагнітальних свердловин, контрольних і п’єзометричних свердловин із пластовим тиском, меншим від гідростатичного – відповідно 250; 150 і 50 м (тобто удвічі менша відстань, так як небезпека є меншою).