Додаток а Вишняк о.І. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи

Розширення масштабів досліджень електоральних установок і прогнозування результатів голосування в США пов’язано в 20-х– початку 30-х років з діяльністю журналу «Літерарі Дайджест (The Literary Digest)», який з 1917(!) року почав проводити такі опитування напередодні президентських виборів.

Досвід співробітників «Літерарі Дайджест» заслуговує на увагу в зв’язку з масштабами, методами, успіхами та прорахунками, які мали місце при організації вибірки та процедури опитування. В 1920 році журнал розіслав поштою 11 млн. «бюлетенів» потенційним виборцям тільки шести штатів, відібраних по даним списків власників телефонів з метою виявити ставлення виборців до основних кандидатів на посаду Президента. З них було повернуто дослідникам близько 2 млн. В 1924 р. було розіслано вже 16,5 мільйонів «анкет-бюлетенів» власникам телефонів і автомобілів та передбачено перемогу республіканців, з абсолютною похибкою в 5,1% від реальних результатів голосування. В 1928 році кількість відправлених бюлетенів зросла, прогноз був досить точним, хоча показники кандидата від республіканців знову були переоцінені. В 1932 році кількість відправлених поштових анкет досягла нового рекордного рівня – 20 млн., з яких повернулось в газету близько 3 млн. І «дослідникам» вдалось спрогнозувати результати виборів з точністю до 1%.

Опитування, що проводилось журналом «Літерарі Дайджест» вражали дослідників точністю прогнозів, нечуваною на той час. Хоча рівень наукового обґрунтування цих досліджень навіть на час їх проведення був досить невисоким, бо, незважаючи на величезні обсяги робіт і зібраних «анкет-бюлетенів», їх метод відбору одиниць спостереження по спискам власників телефонів і автомобілів був невірним. Хоча США і відзначались в 20-ті роки найвищим в світі рівнем телефонізації та автомобілізації, більше половини населення і потенційних виборців не мала ні телефону, ні автомобіля, а за типом поселення, рівнем життя і іншими значимими характеристиками структура власників телефонів і автомобілів суттєво відрізнялась від загальної соціально-економічної структури електорату. А більш заможні верстви населення в США завжди більш схильно ставились до Республіканської партії і її кандидатів, ніж до демократів. Цим же була обумовлена і систематична похибка цих досліджень на користь кандидатів від республіканської партії, на протязі всіх років опитувань.

Особливо сильно цей фактор зміщення вибірки виявився в роки економічної кризи 30-х років, коли загострились соціально-економічні і політичні розбіжності між представниками різних верств населення. А тому в 1936 році, розповсюдивши 12 млн. бюлетенів (з яких повернулось 2 млн.), журнал «Літерарі Дайджест» прогнозував впевнену перемогу республіканця А. Ландона (близько 60%) над демократом Фр. Рузвельтом. Однак Фр. Рузвельт набрав 60,7% голосів, а абсолютна похибка, яку допустив журнал, склала 19,6%.

Як відзначала Л.Н.Федотова, «журнал орієнтувався тільки на власників телефонів і автомобілів і тим самим повністю ігнорував думки населення з більш низьким рівнем доходів». Але справа не тільки в тому, що списки власників автомобілів і телефонів не співпадають за соціально-демографічними та економічними показниками генеральної сукупності виборців, але й у тому, що фактично в опитуванні брали участь добровольці, які побажали відгукнутись на поштове повідомлення дослідників. При такому низькому рівні (20–25%) реалізації вибіркової сукупності в поштовому опитуванні розраховувати на точність прогнозів не доводиться, навіть при правильних розрахунках параметрів вибіркової сукупності.

Вишняк О. І. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи. / О. І. Вишняк. – К. : Ін-т соціології НАНУ, 2000. – С. 10 – 11.