Інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби

1 Епізоотичні особливості та розповсюдження ірт

Велика рогата худоба є основним господарем ІРТ. Антитіла до цього вірусу виявлені в сироватках крові овець, кіз, свиней, диких кабанів, північних оленів, біловіжських зубрів, оленів-карибу.Вірус може розмножуватися в кліщах, які відіграють важливу роль у виникненні ІРТ у великої рогатої худоби. Основним джерелом збудника ІРТ є хворі і перехворілі тварини та тварини з латентним перебігом інфекції. Виділяється збудник інфекції з організму з усіма секретами і екскрементами, спермою. Сприйнятливими до вірусу ІРТ є велика рогата худоба усіх порід, статей та вікових груп.

Вірус передається від хворих тварин здоровим при контакті і аерогенно, інфікованою спермою, через забруднені корми, предмети навколишнього середовища, а також механічно – обслуговуючим персоналом. Розповсюдженню інфекції сприяють несприятливі утримання, переміщення тварин із стада в стадо, регіональні виставки та ярмарки тварин, скупчене утримання, вільне спарювання тварин, використання контамінованої вірусом ІРТ сперми для штучного запліднення. Частіше зустрічається захворювання в стійловий період та в час спекотного літа.

Одним із факторів, що визначає епізоотологічні особливості інфекційного рино трахеїту, є здатність вірусу зберігатися в латентній формі в організмі тварин і реактивуватися під впливом стресових факторів.

2 Діагностика та диференціальна діагностика ірт

Діагноз встановлюють на підставі клініко-епізоотологічних даних, патологоанатомічних змін і результатів лабораторних досліджень. У лабораторію для прижиттєвої діагностики направляють серозні витікання з носа, зскрібки з слизових оболонок носової порожнини, піхви, препуція. Для посмертної діагностики шматочки легень, печінки, нирок, селезінки, лімфовузлів, уражених ділянок кишок, шматочки плаценти і котиледонів матки. Для серологічного дослідження тварин направляють парні сироватки крові, відібрані на початку хвороби і через 21 добу.

Діагноз вважають встановленим в разі одержання позитивних результатів в одній з реакцій – РК, РІФ, ІФА, ПЛР; виявлення антигену вірусу ІРТ з патологічного матеріалу та сперми за допомогою однієї реакції – за РІФ, ІФА, ПЛР, РДП; встановлення чотирьохкратного приросту титрів специфічних антитіл у парних сироватках.

Диференціальна діагностика передбачає виключення чуми великої рогатої худоби, вірусної діареї, кампілобактеріозу, злоякісної катаральної гарячки.

3 Клінічні форми та симптоми ірт

Особливість клінічного прояву інфекційного ринотрахеїту є варіабельність локалізації патологічного процесу і проявляється в різних формах: респіраторній, кон’юнктивальній і нервовій – у телят, геніальній і шкірній – у корів.

Респіраторна форма перебігу захворювання завдає найбільші економічні збитки. Особливо серед молодняку, де захворюваність сягає 80-100% тварин, а смертність і вимушений забій - 10%. Клінічна картина характеризується гіперемією слизових оболонок дихальних шляхів, підвищенням температури тіла, витіканням з носової порожнини на початку розвитку інфекції серозного, а потім серозно-гнійного ексудату, з’являється кашель, спочатку короткий, сухий, а потім голосний, видимі ділянки слизової оболонки носа можуть набувати інтенсивного темно-червоного забарвлення, саме цьому інфекційний рино трахеїт отримав назву „червоний ніс”. У дорослих тварин таку форму виявляють рідко, а її перебіг більш доброякісний. Особливо важко переносять хворобу телята, у яких спостерігаються зміни в травному тракті з проявом діарейного синдрому.

Кон’юнктивіт є частою ознакою інфекційного ринотрахеїту. Зустрічається в вигляді та разом із запаленням верхніх дихальних шляхів. Нервова форма захворювання характеризується порушенням координації рухів, м’язовим тремором, слинотечею, іноді скреготом зубів. Тварини, як правило, гинуть через кілька годин після прояву ознак хвороби. Герметичні енцефаліти зустрічаються рідко, реєструють їх переважно у великих господарствах.

Шкірну форму ІРТ спостерігають, головним чином, у бугаїв з ураженням шкіри біля анусу, кореня хвоста, промежини, сідниць та мошонки. Вона проявляється облисінням, нашаруванням екземоподібного висипу, крустозним дерматитом, а також зниженням сперми. Іноді шкірна форма перебігає в поєднанні з баланопоститом, орхітом.