2. Безробіття і його види

Безробіття – соціально–економічне явище, при якому частина робочої сили економічно активного населення не зайняті у суспільному виробництві.

Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;

Для громадян, які втратили роботу і заробітну плату, підходящою вважається робота, що відповідає їхній освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який громадянин мав за попереднім місцем роботи, з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідній сфері економічної діяльності в регіоні за минулий місяць. При пропонуванні підходящої роботи враховуються попередня діяльність громадянина, тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, вік, досвід, а також стан ринку праці.

Визначені критерії роботи, яка не може вважатися підходящою:

• вона пов'язана із зміною місця проживання громадянина без його згоди;

• місце роботи розташоване за межами доступності послуг транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради;

• умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та про охорону праці;

• на запропонованому місці роботи заробітна плата нижча за встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати або не забезпечуються гарантії щодо своєчасності її виплати;

• умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я громадянина, що підтверджено медичною довідкою.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення.

Приховане безробіття утворюють працівники, які числяться як працюючі, але перебувають у неоплачуваних відпустках й працюють лише інколи. Приховане безробіття характерне для ситуації економічної кризи. Воно зумовлене неповним завантаженням потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних відпусток, неповною зайнятістю протягом робочого тижня.

Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням оскільки він не задоволений рівнем оплати праці, умовами роботи, психологічним кліматом в колективі або з інших причин всупереч бажанню адміністрації. Його рівень залежить від стадії економічного циклу, престижності професії, рівня кваліфікації, належності до того чи іншого соціального прошарку населення.

Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація скорочує персонал. Такий стан ринку працi характерний, як правило, для перiодiв спаду в економiцi. Також недобровiльне безробiття виникає за умов жорсткостi заробiтної плати.

Фрикційне безробіття пов'язане з з плинністю робочої сили і перемiщенням осiб з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття вважається неминучим та певною мірою бажаним, оскільки частина робітників, тимчасово втративши роботу, переходять з низькооплачуваної та низькопродуктивної роботи на більш оплачувану та продуктивну. Це означає більш високі доходи для працівників та більш раціональний розподіл трудових ресурсів. Воно складає 2–3 %.

Структурне безробіття викликане структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнтації виробництва. Внаслідок цих змiн попит на деякi професiї зменшується або взагалi зникає, а на iншi професiї, яких ранiше не було, зростає.

У структурному безробітті можна виокремити:

• технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням праці в принципово нових спеціальностей та кваліфікації;

• конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих. Воно триватиме доти, поки держава не зможе забезпечити на належному рівні колишнiх вiйськових та їхнi сiм’ї робочими мiсцями, житлом, органiзує систему перепiдготовки.

Економісти вважають фрикційне та структурне безробіття неминучим, тому повна зайнятість складає менше 100% робочої сили. Рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття. Його називають нормальним або природним безробіттям. Воно складає 5 - 6%.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

Інституціональне безробіття — це безробіття, яке породжене недостатньою ефективністю організації ринку праці та його правового забезпечення: неповною інформацією про вакантні робочі місця, високими виплатами соцiального страхування (нерідко люди зацiкавленi в отриманнi допомоги по безробiттю); введенням завищеної гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати, високі ставки оподаткування).

Застійне безробіття — понад 12 місяців - є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатами досліджень, після річної вимушеної перерви в роботі людина практично не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності, навіть якщо вдається знайти робоче місце. Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних: бідних, бродяг, безпритульних та ін.

Хронічне безробіття пов'язане з відставанням інвестицій від темпів зростання чисельності найманих працівників, а воно, у свою чергу, пов'язане з технологічним безробіттям, що залежить від переходу до нової техніки і технології, з механізацією та автоматизацією виробництва.

Іноді в літературі зустрічається поняття "ефект гістерезису" — стан безробіття, коли досягнуто його достатньо високий рівень, і воно може значною мірою самовідтворюватися і утримувати цей рівень.

Циклічне —безробіття, пов'язане з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму — під час піднесення. За оцінкою західних фахівців, у періоди економічних підйомів і спадів безробіття може коливатися від 0 до 8 – 10% і більше. У період 1929–1933 рр. циклічне безробіття у США складало 25%.