
- •1. Мова й література в системі кулурних цінностей українського суспільства.
- •2. Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •3. Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •4. Специфіка мови професійного спрямування.
- •5. Комунікативні якості професійної мови.
- •6. Складники системи національної мови.
- •7. Мовне законодавство в Україні.
- •8. Статус української мови як державної.
- •9. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •10. Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •11. Поняття культури мови. Комунікаційні якості культури мови.
- •12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •13. Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •14. Давня література й початки й початки формування літературної мови.
- •15. Усна і писемна форми української літературної мови.
- •16. Функціональні різновиди української літературної мови Їх основні ознаки.
- •17. Стильові різновиди сучасної української літературної мови і фахова мова.
- •18. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •19. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •20. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •21. І. Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •22. І. Квітка-Основ‘яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •23. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24. Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •25. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •26. Принципи українського правопису.
- •27. Науковий стиль сучасної української літератури. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •28. Мовні і жанрові особливості наукового стилю.
- •29. Основні жанри наукового стилю.
- •30. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме).
- •31. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •32. Підстилі і жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
- •33. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •34. Мовні засоби вираження наукових категорій, понять.
- •35. Поняття "термін", "термінологія", "терміносистема". Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •36. Терміни іншомовного походження в мові економічної науки.
- •З апозичення
- •37. Класифікація термінів за сферою використання.
- •38. Лексика наукового стилю. Вияви полісемії в наукових текстах. Пряме і переносне значення слова.
- •39. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів в наукових текстах.
- •40. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •41. Мовна надмірність та мовна недостатність в наукових та ділових текстах.
- •42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •43. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові та в економічній термінології.
- •44. Виразність та образність мови, її частота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •45. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.
- •46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.
- •47. Поняття "граматична норма". Стилістичні можливості граматичних норм у різностильових текстах.
- •48. Синтакс. Конструкції в різностильових текстах.
- •49. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
- •50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях наукового й ділового стилів.
- •51. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового й ділового стилів.
- •52. Складне речення в текстах наукового й ділового стилів.
- •53. Науковий текст і його ознаки.
- •54. Види та жанри наукових текстів.
- •55. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного списку.
- •56. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетентності фахівця.
- •57. Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •58. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •59. Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •62. Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •63. Етикет наукової мови.
- •64. Етикет ділової мови.
- •65. Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •66. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •67. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •68. Типи економічних словників. Їхня характеристика.
6. Складники системи національної мови.
Національна мова – це мова окремої нації, якою говорить переважна більшість народу якоїсь окремої країни, включає в себе літературну мову, різні територіальні діалекти, а також професійні діалекти Українська національна мова існує:
а) у вищій формі загальнонародної мови — сучасній українській літературній мові;
б) у нижчих формах загальнонародної мови — її територіальних діалектах.
Отже, не слід ототожнювати поняття «національна мова» і «літературна мова». Національна мова охоплює літературну мову, територіальні діалекти, професійні й соціальні жаргони, суто розмовну лексику, а літературна мова є вищою формою національної мови. Національну мову творить народ, тоді як відшліфована її форма — літературна мова — творилась митцями слова.
7. Мовне законодавство в Україні.
Історична доля українського народу докорінно змінилася з утворенням на руїнах СРСР суверенних держав, у тому числі й незалежної України.
Державна мова – це мова більшості корінного населення країни, яка є узаконена Конституцією.
Закон про мови формально набув чинності від 1 січня 1990 року, але й досі не виконується. Держава повинна дбати про те, щоб не виникала невідповідність між декларуванням державності мови і реалізацією цього статусу.
Ст.10. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання й захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Ст.12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за її межами.
8. Статус української мови як державної.
Відповідно до ст. 10 (Розділ І — «Загальні засади») Конституції України, українська мова є єдиною державною мовою України.
Стаття 10. "Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом."
Окрім того ще шість статей Основного закону України — 11, 12, 92, 103, 127 та 148 — теж певною мірою стосуються функціонування української та інших мов в Україні та мовних потреб українців, що мешкають поза межами України.
Сферу вживання української мови також окреслює рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України.